Емілі в пошуках веселки - Люсі Мод Монтгомері
Перрі, роблячи Емілі подарунок, сам же його й зіпсував: він знову зробив їй пропозицію. Перрі Міллеру важко було усвідомити, що він не може отримати щось, чого він бажає. А він завжди бажав лише Емілі.
— Увесь світ тепер у мене під п’ятою, пихато сказав він. — І кожного наступного року ти переконуватимешся, що я підіймаюсь усе вище й вище. Чому ти все не можеш докумекати, що я потрібен тобі?
— А питання лише в кумеканні? — в’їдливо перепитала Емілі.
— Авжеж. А в чому ж іще?
— Послухай, Перрі, — рішучо мовила Емілі. — Ти мій старий добрий приятель. Я люблю тебе і завжди любитиму. Але я вже втомилася від цього безглуздя і маю намір поставити на цьому крапку. Якщо ти ще бодай раз заговориш зі мною про одруження, я більше ніколи у своєму житті з тобою не розмовлятиму. Якщо вже ти такий майстер у кумеканні, то покумекай, чого ти хочеш: моєї дружби чи мого ігнорування?
— Що ж, гаразд, — Перрі філософськи стенув плечима. Він уже в будь-якому разі дійшов висновку, що, залицяючись до Емілі Стар, не отримує нічого, крім болю та образ. Десять років — це вже занадто, щоб бути вірним залицяльником і щоразу отримувати відкоша. Зрештою, є ж і інші дівчата. Можливо, в цих стосунках він припустився помилки, будучи занадто вірним і наполегливим. Якби він залицявся помалу, обережно пристосовуючись, будучи то полум’яним, то холодним, подібно до Тедді Кента, то певно що досягнув би більшого успіху. Усі дівчата однакові. Але Перрі не сказав цього вголос. Пічне містечко дечому його навчило. Він мовив лише:
— Якщо лиш ти припиниш так дивитися на мене, то й я припиню так палко бажати тебе. У будь-якому разі я б не досяг усього цього, якби не кохав тебе. Я був би якимось наймитом а чи рибалкою десь побіля затоки. Тож, прошу твого вибачення. Я не забув, як ти вірила в мене, допомагала мені й захищала мене перед своєю тіткою Елізабет. Це було… було… — гарне обличчя Перрі раптово смикнулось, а голос трохи затремтів, — це було… чарівно… мріяти про тебе всі ці роки. Гадаю, настав час відмовитися від цього. Я ж розумію, що в цьому немає сенсу. Але не позбавляй мене ще й своєї дружби, Емілі.
— Ніколи, — палко сказала Емілі, виставляючи вперед руки. — Перрі, любий, ти добрий хлопець. Ти досягнув дивовижних висот, я пишаюся тобою.
А зараз сам погляд на фотокартку, яку він їй дав, остаточно розлютив її. Просто в Ільзи на очах вона розбурхалася, немов море під час шторму.
– Ільзо Барнлі, як ти взагалі насмілилася?!
— Не здіймай так свої брови, маючи справу зі мною, любий демоне, — парирувала Ільза. — Це на мене не діє. Я б не пережила ще одного погляду на цю фотокартку. Та ще й із Пічним містечком на тлі.
— Твій вплив на нього такий самий як і вплив Пічного містечка.
— Що ж, він сам напросився. Ти лишень подивись, як він усміхається. «Дивіться на МЕНЕ. Я — Публічна Особа». Ніколи не мала більшого задоволення ніж проштрикувати твоїми ножицями оті пихаті баньки. Якби я на них дивилася ще бодай дві секунди, я б заверещала і відшпурнула геть власну голову. О, як же я ненавиджу Перрі Міллера. Оті очі на викоті — як в отруєного цуценяти.
— А мені здавалося, ти казала, що кохаєш його, — трохи грубувато відказала Емілі.
— Це те саме, — похмуро мовила Ільза. — Емілі, чому я не можу викинути це створіння зі своєї голови? «З серця» звучить надто по-вікторіанськи. До того ж, я не маю серця. Я не кохаю його, я його ненавиджу. Але я не можу припинити думати про нього. Це лише вибрик мозку. О, я б зараз на місяць вила. Але справжня причина, з якої я виколола йому, полягає в тому, що він проміняв лібералів на консерваторів.
— Ти й сама за консерваторів.
— Це правда, але це не має значення. Я терпіти не можу перебіжчиків. Я ніколи не виправдаю Генріха IV, який навернувся в католицизм. Не через те, що він спершу був протестантом: я була б такою ж непохитною, якби він навернувся з католицизму у протестантство. Але він став перебіжчиком. Перрі змінив свої політичні погляди лише задля власної користі, заради партнерства з Леонардом Ебелом. От і все тобі Пічне містечко. О, він стане суддею Міллером і буде багатющим як весільний торт, але! Хотіла б я, щоб він мав сто очей, аби я могла проштрикнути їх усі. Такої миті відчуваю навіть жаль, що я не близька подруга Лукреції Борджіа[25].
— Яка була прекрасною і водночас недалекою жінкою, що її любили за її добрі справи.
— О, мені відомо, що сучасні історики на все готові, щоб у давніші періоди замість мальовничих картин поставала біла мазанина їхнього тиньку. Та я в будь-якому разі залишуся вірною Лукреції та Вільгельмові Теллю. Прибери ту картку з-перед моїх очей. Будь ласка, Емілі.
Емілі сховала спаплюжену фотокартку в ящик свого столу. Її короткочасний гнів минув. Вона зрозуміла. Принаймні, вона зрозуміла, чому були виколоті очі. Значно важче було зрозуміти, чому Ільза так сильно і так наполегливо переймалася за Перрі Міллера. Та в її серці все ж був натяк на жаль, на поблажливий жаль до Ільзи, яка так упадала за хлопцем, якому була нецікава.
— Я гадаю,
