Життя й чудні та дивовижні пригоди Робінзона Крузо, моряка з Йорка, написані ним самим - Даніель Дефо

Все це відвернуло мої думки від планів переселення. Весь день я робив спроби пролізти в середину корабля, але даремно, бо він весь був засипаний піском. Та це мене не турбувало; я вже навчився не вдаватись у розпач ні від чого. Я почав розтягати корабель частками, бо знав, що в моєму становищі все придасться.

3-го травня. Сьогодні я почав працювати пилкою і спиляв на кормі бімс, який, на мою думку, скріпляв собою шканці; перепилявши його, я вигріб пісок з того боку корми, що був зверху. Але почався приплив, що примусив мене тимчасово припинити роботу.

4-го травня. Ловив рибу, але жодної їстівної не піймав; ловив, поки не стомився, і саме тоді, як хотів уже кидати, піймав молодого дельфіна. Вудка в мене була саморобна; волосінь я зробив із прядива від старого каната, а гачка в мене зовсім не було. Проте на мою вудку часто ловилося стільки риби, що я міг їсти її досхочу; я їв її в’яленою, висушуючи на сонці.

5-го травня. Працював над рештками корабля й підпиляв бімс. Віддер від палуби три великі соснові дошки, зв’язав їх докупи і, коли почався приплив, переправив на берег.

6-го травня. Працював на кораблі; вийняв деякі залізні частини, в тому числі й кілька шворнів; працював, скільки було сили, і вернувся додому зовсім виснажений. Часто думав кинути цю роботу.

7-го травня. Знову ходив на корабель, але не для того, щоб працювати; бімси вже перепиляні, і палуба зовсім розсілась від своєї власної ваги. Окремі частини корабля розійшлись, і я міг заглянути всередину, але там було повно води й піску.

8-го травня. Ходив на корабель з залізною лапою; вирішив розібрати всю палубу, тепер зовсім вільну від піску. Відірвав дві дошки й пригнав їх до берега з припливом; лапу покинув на кораблі, щоб працювати нею завтра.

9-го травня. Був на кораблі й лапою пробив хід у трюм корабля; намацав там кілька бочок, звільнив їх лапою, але розбити не спромігся. Намацав також рулон англійського листового свинцю, трохи підняв його, але виволокти не зміг, бо він дуже важкий.

Від 10-го до 14-го травня. Щодня ходив на корабель. Добув багато шматків дерева, дощок, брусів і два чи три центнери заліза.

15-го травня. Сьогодні брав з собою дві сокири; спробував відрубати кусок листового свинцю, поставивши лезо однієї сокири на свинець й б’ючи по ній другою; але через те, що свинець лежить фута на півтора під водою, я не міг ударити сокирою як слід.

16-го травня. Вночі був великий вітер, і, здається, вода розбила корабель ще більше. Я довго шукав у лісі голубів на їжу, затримався, і приплив завадив мені сьогодні піти на корабель.

17-го травня. Бачив кілька уламків, прибитих до берега милі за дві від мене. Вирішив піти подивитись на них, і виявив, що це кусок корабельного носу, але надто важкий, щоб його можна було принести.

24-го травня. Аж до сьогодні я щодня працював на кораблі; насилу розхитав лапою кілька речей, і під час першого ж припливу наверх випливло кілька бочок та дві матроські скриньки; але вітер дув з острова, і того дня ніщо не припливло до берега. Зате сьогодні прибило кілька уламків і величезну бочку бразильської свинини, щоправда, зовсім зіпсованої солоною водою та піском. Я працював до 15-го червня щодня, крім того часу, коли треба було ходити роздобувати собі їжу. Для цієї роботи я завжди призначав такі години, щоб з початком відпливу бути готовим працювати. Я назбирав досить дерева, дощок та заліза, щоб зробити добрий човен, коли б я вмів цього. Я добув також різними заходами з центнер листового свинцю.

16-го червня. Ідучи до берега, я знайшов величезну черепаху. Це була перша, яку я побачив, і це тільки через свою невдачу, а не тому, щоб черепах тут не було або було надто мало: потрапивши пізніше на другий бік острова, я міг би мати їх сотні щодня, хоч, як виявилось пізніше, може, дорого заплатив би за них.

17-го червня. Весь день я смажив черепаху. Я знайшов у ній з шістдесят яєць. Мені здавалось, що я зроду не їв такого смачного м’яса, бо, відколи я оселився в цьому жахливому місці, у мене була сама козлятина та дичина.

18-го червня. Весь день ішов дощ, і я сидів дома. Мені здалось, що дощ холодний; мене трохи морозить, хоч я знаю, що на цих широтах холоду звичайно не буває.

19-го червня. Дуже хворий; мене морозить так, ніби надворі холодно.

20-го червня. Не було спокою цілу ніч; страшенний біль у голові і напад пропасниці.

21-го червня. Зовсім хворий; до смерті боюся розхворітись і залишитись без допомоги. Молився вперше після шторму коло Гулля, але мало усвідомлював, що і як говорю; всі мої думки поплутались.

22-го червня. Трохи полегшало, але я досі з жахом чекаю нового погіршення.

23-го червня. Знову погано; морозило і боліла голова.

24-го червня. Багато краще.

25-го червня. Сильний напад пропасниці. Годин із сім мене кидало то в холод, то в жар; після цього я дуже знесилів і пітнів.

26-го червня. Краще; запас м’яса у мене вийшов і я ходив з рушницею, хоч і почував себе дуже кволим. Забив козу і насилу доніс її додому; засмажив трохи й поїв. Хотів зварити з неї суп, але в мене немає горщика.

27-го червня. Знову такий сильний напад пропасниці, що я весь день лежав, не ївши й не пивши. Я вмирав від спраги, але був такий кволий, що не міг підвестись і дістати води. Знову молився, але думки плутались; а коли вони трохи прояснялись, я був наче дурний, не знав, що сказати. Лежав і кричав: «Господи, зглянься на мене! Господи, помилуй мене! Господи, поможи мені!» Здається, я нічого більше не робив протягом двох чи трьох годин, поки не заснув від утоми. Не прокидався до пізньої ночі, а коли прокинувся, почув себе краще, хоч був дуже кволий. Мені дуже хотілось пити, але через те, що в наметі не було води, я мусив долежати до ранку і знову заснув. Цього разу побачив страшний сон. Снилося, ніби я сиджу на землі за огорожею на тому місці, де сидів після землетрусу, коли задув ураган, і бачу,