Ключі від ліфта - Людмила Петрівна Іванцова

– Організації, які займаються торгівлею людьми, мають серйозних покровителів, високооплачуваних юристів, психологів, тому що там задіяні дуже великі гроші. Торгівля людьми – транснаціональний кримінальний бізнес. Звучить цинічно і по-блюзнірськи, але, наприклад, якщо продати людину по «запчастинах», можна заробити на цьому понад мільйон доларів США. Людину для різних видів експлуатації можна продати неодноразово, на відміну від наркотиків і зброї.

Це стосується і молодих людей, і досить дорослих.

– З Вашої розповіді я зрозуміла, що Ви, громадська організація, працюєте разом із правоохоронними органами?

– Проблема торгівлі людьми є проблемою суспільства загалом. Необхідно об’єднувати всі зусилля і можливості. Треба віддати належне нашому відділу по боротьбі з торгівлею людьми. Фахівці цього відділу цінують результативність співпраці з нами. Після контактів з нами потерпілі найчастіше менше бояться, дають свідчення й надалі не відмовляються від них у суді.[9]

– Київ, 30 липня 2009. Співробітники Міністерства внутрішніх справ України вчора затримали 11 членів організованого злочинного угруповання, що займалося продажем громадянок України за кордон. Як передає «proUA», про це на прес-конференції повідомив міністр внутрішніх справ України. За його словами, угруповання діяло з 2006 року, і за цей час близько 500 українських дівчат було продано в сексуальне рабство в Об’єднані Арабські Емірати, Великобританію, Іспанію і Німеччину.

Серед затриманих – чотири громадянина Об’єднаних Арабських Еміратів, підозрюваних в організації цього угрупування, двоє громадяни Іраку, один громадянин Росії і декілька українців.

Міністр вважає цю операцію важливою для роботи МВС – ліквідація цього угруповання, за його словами, стане прикладом для подальшої діяльності департаменту по боротьбі зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми. Він підкреслив, що серед дівчат, які були продані в рабство, є дочки багатих громадян України.

Порушено кримінальну справу за статтею 149 Кримінального кодексу (торгівля людьми).

– За даними досліджень International Organization for Migration, сотні тисяч жителів Східної Європи, більшість із яких жінки та діти, стають жертвами торгівлі людьми. Тільки у п’яти країнах регіону – Білорусі, Болгарії, Молдові, Румунії та Україні – у тенета работорговців щорічно потрапляють близько 225 тис. осіб. Організація провела дослідження проблеми торгівлі людьми в цих п’яти державах і дійшла висновку, що українців, білорусів, молдаван, болгар і румунів злочинці активно продають для робіт на фермах, змушують займатися проституцією та жебрацтвом, а також втягують у різного роду злочини. Цей бізнес у світі можна порівняти з доходами наркомафії та торговців зброєю. Мільярди доларів. Багато хто з жінок, котрі вирушають за кордон, потім перетворюються на секс-рабинь.

– Що таке торгівля людьми, добре знають вже практично у всіх країнах колишнього Радянського Союзу. Користуючись складною економічною ситуацією та недосконалістю правового захисту громадян, певні люди організовують бізнес на тому, що запрошують інших працювати за кордоном, де останні потрапляють у жорстоку експлуатацію, заробляючи мізерні гроші для себе і приносячи величезні бариші організаторам. Пріоритетними країнами, куди вивозять людей з України, є Росія, Туреччина, Угорщина, Чехія, Хорватія, Німеччина, Об’єднані Арабські Емірати, Сирія, Китай, Нідерланди, Канада, Японія. Популярні також середземноморські країни – Греція, Кіпр, Ізраїль, Італія, Іспанія. Чоловіки нерідко стають жертвами торговців живим товаром у Португалії, Чехії, Іспанії та Балканських країнах, куди їх запрошують як будівельників та різноробочих і де вони нерідко опиняються в умовах, близьких до рабства.

– Об’єктом торгівлі людьми може стати будь-яка людина незалежно від віку та статі. Чоловіки – з метою експлуатації, діти – з метою використання в жебрацтві, всі разом – для трансплантації органів. Складова частина цієї злочинної діяльності – торгівля жінками з метою їх сексуальної експлуатації. У більшості випадків громадяни їдуть за кордон з метою працевлаштування.

– Шляхи вербування на роботу різноманітні: оголошення про працевлаштування за кордоном, запрошення знайомих і навіть родичів, туристичні фірми, мережі посередників. Небезпека виїзду через туристичні фірми полягає в тому, що через них оформлюються туристичні візи, які не надають можливості легального працевлаштування. Відповідальності за долі громадян, що скористалися їхніми послугами, туристичні агентства не несуть. Ще один шлях – це шлюбні оголошення й контракти.

– Для того, щоб не стати жертвами работоргівлі, на думку фахівців, варто запам’ятати нескладні правила. Перш за все, слід переконатися в наявності у фірми, через яку людина збирається працевлаштуватися, відповідної ліцензії (не варто довіряти ксерокопіям).

Пам’ятайте, що робота в Європі можлива лише за наявності робочої візи – ніяка інша віза такого права не дає. У договорі повинні бути прописані трудові обов’язки і права, обов’язки роботодавця, робочий час, соціальні гарантії, терміни початку та закінчення договору, а також телефони та адреси, які вам перед від’їздом обов’язково треба залишити близьким або знайомим.

При виїзді за кордон у вас повинна бути завірена копія паспорта, яку слід зберігати окремо від речей. Необхідно знати напам’ять адресу і телефон посольства країни, в яку виїжджаєте.

– Останні дослідження, проведені в Україні, показали, що найчастіше жертви торгівлі людьми – це молоді жінки 18–26 років, переважно незаміжні, з базовою загальною середньою освітою, здебільшого з невеликих міст України. Рівень їх матеріального добробуту можна оцінити як низький і дуже низький. Що стосується чоловіків, то більшість становлять одружені, вік від 31 до 50 років. Вони виїжджають із метою заробити грошей за короткий термін для покращення рівня життя своєї сім’ї. Діти – це підлітки у віці 13–18 років, переважну більшість із них становлять дівчата. Вони найчастіше походять з неповних та неблагополучних сімей.

– Дуже важко довести вину работорговців. Жертви, частіше за все, бояться давати свідчення. До того ж захист свідків, про який так багато говорять чиновники і правозахисники, часто відсутній. Тому однією з головних проблем у боротьбі з работоргівлею є небажання жертв іти на контакт із правоохоронними органами. Багато хто впевнений, що правоохоронці підкуплені, тому бояться помсти сутенерів. Умовити потерпілих дати свідчення дуже непросто. «Я взагалі постаралася про це