Українська література » » Такий він був... - Софія Парфанович

Такий він був... - Софія Парфанович

Читаємо онлайн Такий він був... - Софія Парфанович
що він не безпанський.

— Підемо трохи пройтися, Фіку, — сказала Марія. — Я змучилася, цілий день сидячи й закручуючи ту саму шрубку. А машини гудуть, гудуть! Не промовиш ні слова, бо однаково ніхто не почує. І спина болить. Ходім трохи, надворі так пахне весною.

Ішли. По вулиці Марія вела Фіка на ремінці. Але незабаром вони вийшли поза доми над кручу, зарослу буряном і засипану паперами. Внизу бігла дорога. Тут Марія спустила Фіка з ремінця, кажучи: «Побігай собі!» Фік крутнув задом, замаяв хвостом і побіг обнюхувати телеграфічні стовпи. Марія йшла поволі, дивилася, як над містом западає вечір. З рафінерій вибухали полум’яні смолоскипи і палахкотіли під вечірнім небом, викидаючи стовпи диму й заповнюючи смоляним запахом весняне повітря.

— Промисл і промисл. Погоня і поспіх. Усі і все тут так. Машини і мотори, бензина й олія. Але якби не вони, ми не мали б тут що робити. А так для кожного знайдеться якась шрубка.

Зупинилась біля бар’єру, що відгороджував схил. Сперлася на дерев’яні поручні й дивилася, як їхали авта, засвітивши світла. Бігли, наче разок світляних жучків.

Біля неї затримався молодий чоловік. Як і вона, задивився на безконечну дорогу й рух на ній.

— Три місяці я тут. Майже щовечора виходжу й дивлюся; біг цих машин, і ритмічний танець світел, це велика поезія Нової Землі, — заговорив чи то до себе, чи до Марії.

— І ми недовго тут, півроку. А здається, неначе роки пройшли з тої пори, як покинули Рідний Край.

Ішли вздовж огорожі, і Марія розказувала, як згинули її чоловік і донька, як вони обоє з Івасем проходили табори й емігрували.

В той час Фік вибігався й наздогнав свою господиню. Марія нахилилася й поклепала його по спині.

— Він пройшов те саме, що й ми, а може ще гірше: большевики вивезли його господарів, і він зазнав доволі нужди, голоду та скитання.

— Фік. Дивна назва! У нас теж був Фік! Чекайте, алеж ваш пес дуже подібний до мого: такі ж самі клапаті вуха, чорна плямка над оком і біла зірка на шиї. Невже можливе?

Молодий чоловік нагнувся, розглядаючи пса.

— Фік, Фік! — скрикнув несамохіть.

Що це сталося з Фіком? Усе його тіло насторожилося, вуха нашорошились і він підніс ліву передню ногу, як це роблять пойнтери. Здавалося, він з великим зусиллям старався собі щось пригадати.

— Фік, Фік, Фічок!

Пес наблизився до незнайомого й почав його обнюхувати. Тільки хвилину. Десь здалеку, з-поза років прилинув знайомий запах. І голос, той голос!

Дан!

Фік загавкав тонко, радісно, затанцював довкола молодого чоловіка. Наче забув свій вік і знову став цуценям. Він стрибав і бігав. Задня частина його тіла крутилася й вертілась, хвіст виляв, вуха стрибали. І радісно, тонко погавкував. Нагло спинявся, передні лапи ставив на ноги чоловіка і язиком намагався лизнути його обличчя.

І знову з великою радістю танцював і скавучав, кидався чоловікові під ноги і стрибав угору.

Марія стояла нерішена: хто ж це перед нею?

Дан!

Ідуть тепер разом, і Фік бігає від Дана до Марії, вертиться між ними, підстрибує й гавкає. Він знайшов свого пана, приятеля своїх молодих літ.

Дан розказує, як батьки його згинули в Сибіру, як по роках його звільнили і як повернувся він до родинного міста. Не застав нікого із знайомих, самі чужинці. Розказує, які там бачив зміни і порядки, як виїхав до Польщі до дядька, що там учителював ще до війни, і як уже відтіля вдалося йому емігрувати. Розказуючи, нахиляється, пестить пса і приговорює до нього щось пестливе, як це робив колись вдома.

Примітки
1

заборонено

(обратно) 2

Швидко, швидко, вперед!

(обратно) 3

робітниць зі Сходу

(обратно)
Оглавление ПЕРЕДМОВА ДО ЧИТАЧА ВІН ВИВ ТАКИЙ БУВ ФІК БЕЗДОМНИЙ ЦЕ — ПРИЯТЕЛІ З НОВИМИ ГОСПОДАРЯМИ ТРИВОЖНІ ПОДІЇ ПОВОРОТ БУРХЛИВІ ХВИЛІ НЕ ЗАЛИШИМОСЬ! СКИТАЛЬЦІ У ГОРАХ У ЧУЖОМУ СВІТІ ШУКАЙ! НЕ МИНУЛА ДОЛЯ ЛЮДИ В ТАБОРІ НІЧНА ПОДІЯ НА ТЕКСТИЛЬНІЙ ФАБРИЦІ І НА ГОСПОДАРСТВІ СТАЛЕВІ МАШИНИ ВІЙНА СКІНЧИЛАСЯ ДЛЯ НИХ ПОЧАЛАСЯ НЕБЕЗПЕКА ДО ТАБОРУ ВТІКАЧІВ НОВІТНЯ СІЧ НА «РОДІНУ» СКРИНІНҐИ В ОСТАННІЙ МОМЕНТ ПАКУВАННЯ РОЗЛУКА
Відгуки про книгу Такий він був... - Софія Парфанович (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: