Непорозуміння - Айрін Айс

- Не хвилюйся, я відвернуся.
Відвернутися то я відвернувся, але обіцяти що не підглядатиму не став. Навіщо лукавити?

Одним оком, одним мельком вдалося побачити її голою і  збудження накрило як цунамі. І навіщо дивився? Тепер непомітно поправляю стояк у штанях, щоб не так видно було моє прикре безвихідне становище.

- Я теж зніму одяг, щоб просох. Можеш не відвертатися. Я не соромлюсь. - підморгнув я їй. Щічки дівчини почервоніли, а вона сама розвернулася на сто вісімдесят градусів від мене.

Злива ніяк не вщухала. Їхати назад було безглуздо і вкрай небезпечно. Банально не було видно дороги через дощ. Тому прийняли єдине вірне рішення - залишитися на ніч у хатині, а завтра як тільки зійде сонце рушити в дорогу. Обставини склалися так що від товариства одне одного нікуди не подітися. Ідеальні умови, щоб зблизитися, а може й зізнатися в почуттях...