Маленькі жінки. II частина - Луїза Мей Олкотт

Вони ходили з нами в театр, і всім було дуже весело. Френк розмовляв із Фло, а ми з Фредом говорили про минулі, нинішні й майбутні розваги, і так легко, ніби знали одне одного все життя. Скажіть Бет, що Френк питав про неї й був засмучений, почувши про її погане здоров’я. Фред засміявся, коли я заговорила про Джо, й попросив передати його «шанобливий уклін великому капелюху». Ніхто з них не забув табір Лоуренса і як там було весело. Як, здається, давно це було, правда?

Тітка втретє стукає в стінку, змушуючи закінчити цього листа. Щиро кажучи, я відчуваю себе немов марнотратна світська лондонська красуня, коли сиджу тут у кімнаті, де повно красивих речей, в таку пізню годину і пишу цей лист, а в моїй голові – плутанина парків, театрів, нових суконь і галантних кавалерів, які кажуть: «О!» – і крутять свої світлі вуса так, як і мають крутити їх англійські лорди. Дуже хочу побачити вас усіх, і, незважаючи на мою дурість, я все одно, як завжди,

ваша любляча

Емі

* * *

Париж

Дорогі дівчатка,

в моєму останньому листі я розповідала вам про наше перебування в Лондоні – якими ласкавими були брати Вон, які приємні вечірки вони влаштовували для нас. Але найбільше мені сподобалися поїздки в Хемптон-Корт і Кенсінгтонський музей.

У Хемптоні я побачила картини Рафаеля, а в музеї – цілі зали, де висіли полотна Тернера, Лоуренса, Рейнольдса, Хогарта[33] та інших великих майстрів.

День, проведений у Річмонд-парку, був чарівний, ми влаштували справжній пікнік, і там було більше чарівних дубів і груп оленів, ніж я могла змалювати. А ще я чула солов’я й бачила, як злітають із землі жайворонки. Завдяки Фреду й Френку ми могли оглядати Лондон скільки душі завгодно, і нам було шкода залишати це місто. Англійці неохоче вводять до свого кола нових людей, але вже якщо вирішать зробити це, їхню гостинність, на мій погляд, неможливо перевершити.

Брати Вон сподіваються зустрітися із нами в Римі майбутньою зимою, і я буду страшенно розчарована, якщо цього не станеться, бо ми з Грейс дуже подружилися і хлопці дуже славні, особливо Фред.

Як тільки ми влаштувалися на новому місці, він з’явився знову, сказавши, що на канікули їде до Франції. Тітка спочатку глянула на нього дуже суворо, але Фред був таким незворушним, що вона нічого не змогла сказати.

Тож тепер ми прекрасно проводимо час і дуже раді, що Фред приїхав, бо він говорить по-французьки не гірше справжнього француза і я не знаю, що б ми без нього робили. Дядько не знає й десятка слів і наполегливо намагається дуже голосно говорити по-англійськи, ніби від цього його краще зрозуміють. У тітки дуже старомодна вимова, а ми з Фло, хоч й думали, що багато знаємо, виявили, що це не так, і дуже раді, що є Фред, щоб «парлевукати»[34], як виражається дядько.

Як же чудово ми проводимо час! Із ранку до вечора оглядаємо пам’ятки, а обідаємо в приємних веселих кафе, де з нами часто відбуваються всілякі кумедні випадки. Дощові дні я проводжу в Луврі, насолоджуючись спогляданням картин.

Боюся, що Джо підняла б свій зухвалий ніс перед деякими з найбільш вишуканих полотен, але це тому, що в неї немає схильності до мистецтва, а в мене є, і я намагаюся якомога швидше розвинути свій художній погляд та смак. Напевно, їй більше сподобалися б всякі реліквії. Так, я бачила «надутого капелюха» і сірий сюртук Наполеона, його дитячу колиску й стару зубну щітку, а також маленьку туфельку Марії-Антуанетти, кільце Сен-Дені, меч Карла Великого[35] і багато інших цікавих речей. Я годинами розповідатиму про них, коли повернуся, але зараз – немає часу.

Пале-Рояль – чудове місце! Стільки біжутерії, прикрас та інших чарівних речей, я майже божеволію від того, що не можу їх придбати. Фред хотів купити щось для мене, але я, зрозуміло, не дозволила. А ще Буа і Єлисейські Поля – très magnifique, дуже гарні.

Кілька разів я бачила імператорську сім’ю: імператор негарний, з важким поглядом, імператриця бліда й красива, але одягнена, на мою думку, без смаку – фіолетова сукня, зелений капелюх і жовті рукавички. Малий Нап – гарний хлопчик, весь час базікає зі своїм наставником і посилає народу повітряні поцілунки, коли проїжджає у своєму запряженому четвернею ландо з форейтором у червоній атласній куртці і з верховою охороною спереду й позаду[36].

Ми часто ходимо в сади Тюїльрі, вони дуже красиві, хоч старовинні Люксембурзькі подобаються мені більше. Кладовище Пер-Лашез теж дуже цікаве місце, багато склепів виглядають, ніби маленькі кімнатки, і, заглянувши, можна побачити стіл із портретом померлого на ньому і навколо стільці, щоб відвідувачам було де сісти, коли вони прийдуть оплакувати похованого в цьому склепі. Це так по-французьки!

Ми зняли кімнати на Рю-де-Ріволі, тож із балкона відкривається вид на всю цю довгу, чудову вулицю. Це так красиво, що ми часто проводимо вечори на балконі, розмовляючи, коли занадто втомлюємося за день, щоб відправитися куди-небудь увечері. Фред – дуже цікавий і, мабуть, найприємніший молодий чоловік, якого я знаю, – крім Лорі, звісно, чиї манери більш чарівні. Добре б у Фреда було темне волосся, я не люблю світловолосих чоловіків, однак сімейство Вон дуже багате і з аристократичного роду, тож я не проти того, що в них світле волосся, та до того ж моє власне ще світліше.

Наступного тижня ми їдемо до Німеччини і Швейцарії, і, оскільки ніде в дорозі не зупинятимемося надовго, я зможу писати вам лише наспіх. Але я веду щоденник і намагаюся «правильно запам’ятовувати і ясно описувати все, що бачу і чим захоплююся», як тато радив. Це хороша практика для мене, і щоденник разом із моїм ескізним альбомом дасть вам краще уявлення про мою подорож, ніж ці мої каракулі.

Adieu, ніжно вас цілую,

Votre Amie[37]

Гейдельберг

* * *

Дорога мамо,

ще ціла година до нашого відправлення в Берн, і я постараюся розповісти тобі, що сталося, бо є дещо цікаве й дуже важливе, як ти побачиш.

Поїздка на пароплаві вгору по Рейну була чудова, я просто сиділа, дивилася й насолоджувалася всією душею. Візьми старі татові путівники і прочитай там про це, а в мене немає достатньо красивих слів, щоб описати, що я побачила.

У Кобленці ми чудово провели час, а студенти з Бонна, з якими Фред познайомився на пароплаві, проспівали нам серенаду. Ніч була місячна, і близько години після півночі нас із Фло розважала чарівна