Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін

— Феліксе Едмундовичу, у мене щойно був цікавий для твоєї "вечека" суб'єкт... анархіст-комуніст Нестор Махно з Гуляйполя. Де воно? На "югі Росії"... Якщо цей Махно не перейде на наш бік, то стане для нас у недалекому майбутньому ворогом номер один. Займися ним негайно! Він — у Затонського. Обклади його агентурою, як вовка червоними прапорцями.

Ленін поклав слухавку.

Глава п'ята
На майдані коло церкви
(П. Тичина)

...Потойбічний Світ. Зображення кабінету Леніна в Кремлі. За "ленінським” столом сидить Диявол, грає на гітарі і співає частівки "Яблучко":

Ех, яблучко, куди котися? Попадеш до Махна — не воротися. Ех, яблучко, із листочками, Їде батько Махно із синочками. Ех, яблучко, поміж пальцями, Розірвав галіфе — свічу яйцями. Ех, яблучко, половиночка, Роздягайся скоріш, моя милочка. Ех, яблучко, із Америки, Надоїло воювать за вареники.

Вбігає Ленін. Він сердитий і розгублений.

— Мій Світоче, — ще з порога звернувся він до хазяїна Пекла, — ми так не домовлялися!.. Що ти показав тому старому бовдуру з Києва? Він же сидить там у залі і в долоні плеще, ще й, клятий, записує все побачене й почуте на японську відеотехніку фірми "Панасонік". Це ж на весь земний світ рознесе мою розмову з Махном! Та й доведе, що я в цього терориста з Хохляндії поцупив практику побудови сільгоспкомун — прообразу сталінських колгоспів...

Ленін говорив, а Диявол незворушно дивився у Всесвіт. Нарешті, він байдуже кинув:

— А хіба не поцупив?

— Історія цього не знає.

— Ваша історія, як той Ісусів товариш, котрий тричі відрікся: вона химерна і брехлива. А ось наша про вас — це дійсно історія, вона дух і буква життя людського. А коли мова зайшла про тебе і Махна, то мені все відомо про вас обох до найменших подробиць, з яких складається ваше єство. Бо ви мої витвори і робили обоє те, що я хотів.

— Наклеп! Я робив те, що вимагав пролетаріат.

Диявол зареготав:

— Ой, тримайте мене! Він робив те, що від нього вимагали жебраки... лише з точністю до навпаки. Така була моя забаганка. — І вже спокійніше запитав: — Хочеш зі мною посперечатися?

Ленін остовпів.

— Поточний момент цього не дозволяє, — ухилився Ілліч від пропозиції Диявола.

— Отож-бо! — переможно вигукнув хазяїн. — Тоді, яку музику тобі включати?

Ленін хитрувато глянув на Сатану:

— Щось про Махна... Але щоб він діяв проти більшовиків.

— Ух ти, Ульянов! А ти дійсно мудрий, як називав тебе Махно. Розкусив, що я все ставлю догори дригом...Люблю тебе, чорте лисий!

— І я тебе, мій Світоче.

Ленін обняв за плечі Сатану, і вони обоє виходять з кабінету та співають "Яблучко":

Ех, яблучко, куди котися? Попадеш до Махна — не воротися.

На тому Світу затемнення. А на цьому — на Землі — навпаки яскраво світить осіннє сонце. На календарі — кінець серпня 1918 року. Настала багата і копітка пора для селян півдня України: потрібно копати картоплю, сіяти на зиму пшеницю, орати землю, вивозити на поле гній, зривати в садах яблука і їх та всяку іншу всячину переробляти, аби літня праця не була марною. А тут — не до цього: революція! Люд, наче оскаженів: увесь з шаблюками, пістолями, з бомбами за паском і вбиває один одного, мов січе капусту — лементу повсюди стільки, що від баченого людського горя можна здуріти і втопитися у ріках крові.