Рибалки - Chigozie Obioma

чия присутність була прихована від очей звичайних людей. У цій фазі божевілля він ставав людиною руху і майже весь час ходив. Переважну більшість часу вештався босоніж, ступаючи голими ногами немощеними дорогами місяць за місяцем, пору за порою, рік за роком. Він ходив звалищами, хисткими мостами з розщепленими дошками, навіть будівельними майданчиками, де земля була всіяна металом, цвяхами, склом і різними іншими гострими предметами. Одного разу, коли на вулиці зіштовхнулися дві машини, Абулу — не знаючи, що тут сталася дорожня пригода, — пройшов по битому склу, і з його ніг витекло стільки крові, що він втратив тяму і лежав на землі, аж поки не приїхала поліція та не забрала його. Багато з тих, хто це бачив, гадали, що він помер, і були вражені, коли уже за шість днів він повернувся до своєї вантажівки. На його пошрамованому тілі був шпитальний одяг, а ноги з варикозними венами сховалися у шкарпетки.

Перебуваючи під владою свого божевілля, Абулу ходив вулицями абсолютно голий, безсоромно виставляючи на оглядини свого велетенського пеніса — іноді ерегованого, — ніби то була обручка за мільйон найр. Той пеніс якось породив скандал, про який люди говорили по всьому місту. Певна вдовиця, котра сильно хотіла мати дитину, якось спокусила Абулу — одного вечора повела його за руку до свого будинку, вимила й покохалася з ним. Подейкували, що поки Абулу був із тією жінкою, його божевілля тимчасово пом’якшилося. Коли люди дізналися про це, то почали кликати її дружиною Абулу, і жінка поїхала з міста, залишивши навіженому нищівну пристрасть до жінок і сексу. Скоро по тому поширилися плітки про його щонічні візити до мотелю «Ла Рум». Казали, що кілька проституток регулярно проводили його до своїх кімнат під непроникним покривом темряви. Майже такими ж розповсюдженими були й легенди про прилюдні мастурбації Абулу. Соломон якось розповів нам про божевільного, якого він і ще кілька людей заскочили за мастурбацією під манговим деревом біля Небесної церкви над річкою. Тоді я ще не знав, що йшлося про Абулу, як і не знав, що то воно є — мастурбація. А ще Соломон розповів нам, як у 1993 році Абулу схопили, коли він обвився навколо статуї Мадонни перед великим Собором святого Андрія. Мабуть, він гадав, що то вродлива жінка, котра, на відміну від інших жінок, до яких він скалив зуби, жодним рухом не виказала опору; він обійняв статую й почав її шпокати і стогнати, а навколо зібралися люди й почали реготати, допоки кілька вірян не відтягнули його геть. Врешті-решт Католицька рада зняла осквернену статую і спорудила нову на території церкви, за парканом. А тоді, ніби цього їм видалося замало, ще й обгородила її залізними ґратами.

Утім, попри всі спричинені ним хвилювання, у цій фазі Абулу нікому не завдавав шкоди.

Друга царина божевілля Абулу була надприродною. То був стан, у який він входив раптовим поривом, наче, перебуваючи у цьому світі — вибираючи щось на смітнику, танцюючи під нечутну музику чи роблячи будь-що зі своїх звичайних занять, — він ніби раптом переносився до світу марева. Але в цьому стані він не полишав нашого світу повністю, а перебував одночасно в обох — ногою тут, а ногою там, — стаючи ніби посередником між двома вимірами, непроханим провідником між ними. Його повідомлення призначалися людям цього світу. Він роз’ятрював спокійні душі й роздмухував жорстокість із малих вогників, чим розхитав життя багатьох людей. Він поринав у цю фазу здебільшого вечорами, коли сонце вже вилило на землю свою денну порцію світла. Перетворюючись на Абулу-пророка, він тинявся, співав, плескав у долоні й пророкував. Він пролазив у двори з незапертими ворітьми, як злодій, і роздавав пророцтва усім, кого там бачив. Щоб повідомити про побачене видіння, він міг утрутитися в будь-що — навіть у похорон. Він перетворювався на пророка, страшила, божество, навіть оракула. Однак ці дві іпостасі нерідко змішувалися або переходили від однієї до іншої так легко, ніби переділка між ними була не товща за дівочу пліву. Іноді, зустрівши того, кому мав напророчити, Абулу переходив до іншої фази й видавав своє передбачення. Іноді люди лютували, коли він пробував донести до них свої видіння, — вони, бувало, кривдили його і вивергали на його голову прокльони, сльози й нарікання, як брудний одяг на купу.

Його ненавиділи, тому що вважали, ніби його язик може накликати цілу низку катастроф. Той язик був, мов скорпіон. Видані ним пророцтва плодили серед людей страх перед похмурою долею, що чигала на них. Спочатку на його слова не зважали, але випадок за випадком дедалі частіше спростовували усяку вірогідність того, що його видіння були просто окремими збігами. Найпершим і найвідомішим випадком, коли його пророцтво справдилося, була жахлива дорожня пригода, що забрала життя цілої родини, як він і передбачив. Їхня машина пірнула у найглибшу ділянку Омі-Али неподалік міста Ово, і всі, хто був у машині, потонули — Абулу точнісінько описав усе це заздалегідь. Тоді ще був чоловік, якому він напророкував смерть від «задоволення» — і того чоловіка за кілька днів винесли з борделю, де він помер під час сексу з повією. Такі випадки закарбувалися в пам’яті людей пломенистими літерами і сформували в їхніх душах страх перед пророцтвами Абулу. Усі почали вважати його видіння неуникними, усі повірили, що він є оракулом долі. Відтоді, коли б Абулу не виголосив якесь передбачення, люди настільки вірили в невідворотність описаного, що намагалися йому запобігти. Одним пам’ятним прикладом став випадок, що стався із п’ятнадцятирічною донькою чоловіка, котрому належала велика концертна зала. Абулу напророчив, що вона стане жертвою жорстокого зґвалтування з боку дитини, яку сама виносить. На смерть стривожена таким похмурим майбутнім, що чекало на неї, дівчина вкоротила собі віку й залишила записку, в якій написала, що воліє не дожити до такого.

Минуло достатньо часу, і божевільний став загрозою й жахом усього Акуре. Пісню, що він її співав перед кожним пророцтвом, знав чи не кожен містянин, і всі боялися її почути.

Найбільш прикрою була схильність Абулу зазирати в минуле людей так само, як і в майбутнє, а отже нерідко він руйнував людські королівства порожніх мрій і знімав савани з мертвих і давно похованих таємниць. А наслідки завжди були вельми серйозні. Якось, побачивши, як жінка виходить із чоловіком з машини, він оголосив, що вона «повія». «Tufia! — закричав божевільний і