Українська література » Сучасна проза » Комашина тарзанка - Наталія Володимирівна Сняданко

Комашина тарзанка - Наталія Володимирівна Сняданко

Читаємо онлайн Комашина тарзанка - Наталія Володимирівна Сняданко
не знаю, як вона ставилася до мене на початку нашої роботи, коли я звертався до неї, то бачив скерований на себе уважний погляд старанної учениці. Вона ніколи не критикувала рецепти страв, що їх змінювала. Часом мені здавалося, що вона навіть не дуже вникає, які саме складники необхідні і як їх найкраще приготувати. Її взагалі не цікавила абстрактна кулінарія. Їй потрібно було бачити перед собою продукти, і вона починала змішувати їх, керуючись напівусвідомленими імпульсами, і ніколи наперед не могла сказати, що саме вийде з цієї суміші. Вона не займалася вивченням кухарських книг і складанням калькуляцій, як інші повари, вона просто брала шматок м’яса чи листок салату, нюхала і починала працювати. Аби повторити приготоване нею на замовлення клієнта, мені доводилося записувати її дії і наступного разу класти перед нею ті самі продукти у відповідній кількості. Але страви все одно відрізнялися – іншою була якість м’яса, свіжість яєць і консистенція вершкового масла, вивітрювалися або були недостатньо ароматними приправи, зібрані в різні пори року, і всі ці невідчутні звичайній людині нюанси вона вловлювала миттєво і компесувала брак одного зі смакових складників іншим. Її куховарство нагадувало гру на якомусь музичному інструменті, коли виконавцеві набридає розучувати один і той же твір і він починає імпровізувати на його основі, замінює місця, які здаються йому слабшими, і ті, які не піддаються вивченню.

Я сам здивувався, коли одного вечора раптом накинувся на неї і повалив просто на стіл, де ми перед тим готували якусь нову страву. Ресторан уже був зачинений, усі пішли, а ми затрималися, щоб завершити складання калькуляції. Все було як завжди – вона імпровізувала зі складниками, я записував її дії. І от печеня вже смажилася, і потрібно було зачекати, аж поки вона буде готова. Ми зварили собі кави і налили по чарці коньяку. Вона подивилася на мене якось по-іншому, і в мене перед очима раптом щось спалахнуло. Це був якийсь такий жадібний і несвідомий порив, я навіть не пригадую деталей, як усе відбулося. Тільки її погляд, у якому зовсім не відчувалося здивування, але не було і байдужості, яку часто можна помітити в очах жінки, коли вона просто дозволяє кохатися з собою, але сама залишається байдужою.


Після того вона працювала у нас ще півроку, і весь цей час я не знаходив собі місця. Ми більше не кохалися і ніколи не розмовляли про той випадок, і я навіть не знаю, чи зрозуміла вона, що саме трапилося, чи просто вирішила, що у мене так буває зі всіма молоденькими працівницями. Тоді мені було лише соромно за свій вчинок. Соромно перед тобою, соромно перед нею, я зневажав себе за те, що не зміг стриматися і повівся так негідно.

І лише тут і тепер я почав аналізувати свій тодішній вчинок. Адже відтоді, як ми одружилися, я не знав інших жінок, крім тебе. Закоханості, які були у мене в школі і потім, ніколи не бували взаємними, я розповідав тобі про них як другу і навіть не усвідомлював, що не маю права тобі про це розповідати. Але це робило наші стосунки дуже особливими, не схожими на інших. А потім, коли ми одружилися, це було так природно, я багато років і не уявляв, що міг би одружитися чи навіть просто захотіти іншу жінку. Ти часом питала мене, чи не відчуваю я себе обділеним через те, що не можу порівняти сексуальний досвід з іншими жінками, а я чесно відповідав, що ні, бо у нас із тобою був найкращий у світі секс. Я в цьому переконаний тепер як ніколи. Я і тоді розповідав тобі, що порівняння різних жінок ні до чого не призведуть, бо до інших жінок я відчував лише цікавість, і нічого більше. Але те, що трапилося зі мною тієї ночі, було дивним. До Тамари я не відчував навіть цікавості. Ні до, ні після того випадку я ні разу не зловив себе на тому, що вважаю її привабливою. Момент, коли я накинувся на неї, був повною втратою контролю над собою, трохи схожою на втрату свідомості. Я навіть не знаю, що відчував, коли був у ній. Але я не міг і забути про той момент. Більше того, тепер я по-іншому дивився на жінок, і мені дуже хотілося розширити свій сексуальний досвід. Я став дратівливим, погано спав, ображався на все, що ти казала мені. Мабуть, я несвідомо звинувачував тебе у тому, що не здійснюю своїх бажань. Я хотів залишатися вірним тобі, але ображався на тебе через це.

Потім у мене було ще кілька жінок. Про це навіть не варто згадувати, бо все виглядало так, як я і передбачав, – спалах цікавості миттєво згасав, щойно жінка опинялася в моїх обіймах. З однією ми навіть зустрілися двічі, але вдруге це вже було зовсім нудно.

Цей період завершився так само раптово, як і розпочався. І знаєш, тепер я подумав, що дати собі волю все ж таки було потрібно. Якби я тоді стримався з Тамарою і з іншими жінками, я би досі звинувачував тебе, а можливо, це зруйнувало б наші стосунки.

Лист Сарона

Ти не відповідаєш мені, мабуть, образилася за попереднього листа. Я мав би попросити у тебе пробачення, а я тільки намагався виправдати себе. Але я справді думаю, що вчинив правильно і пишу тобі чесно, все як думаю. Може, це вартує більшого, ніж фальшиві вибачення?

Я ніколи не вмів бути дипломатичним. Особливо з жінками. У дитинстві в мене був друг, якому завжди все сходило з рук. Він погано вчився, бешкетував, ніколи не виконував материних завдань, але у момент, коли розлючена мати чекала його вдома, щоб покарати, він раптом з’являвся з велетенським оберемком квітів і, посміхаючись, дарував їх матері, а потім скромно опускав очі долу і казав:

– Вибач.

Він змалечку вмів вчасно сказати комплімент і вчасно промовчати, і саме за це його всі любили, навіть коли він поводив себе як останній негідник. І мені завжди було прикро за те, що всі мої намагання бути слухняним і вихованим ніколи не оцінювалися, бо коли я попадав під поганий настрій матері, то замість того щоб сказати:

– Боже! Як це тільки могло трапитися! Який жах! – і співчутливо покивати головою в такт материній розповіді, я завжди примудрявся ляпнути щось на зразок:

– Нічого страшного, матусю, не переймайся.

І тоді все роздратування матері виливалося на мою голову, бо якою б

Відгуки про книгу Комашина тарзанка - Наталія Володимирівна Сняданко (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: