По той бік мосту - Мері Лоусон

Тієї першої ночі вони далі за поцілунки майже не зайшли. Ієнові хотілося б зайти далі. Раз на те пішлося, йому хотілося б дійти до кінця. Кому не хотілося б? Але дівчата бувають двох типів: «порядні» й «доступні», й Кеті точно належала до першої категорії. Та й навіть якби вона була «доступна», він, напевно, однаково не дійшов би до кінця. Він не був достатньо п’яний для цього. Багато хлопців його віку вже це зробили, і він це знав, але думка про секс поза шлюбом асоціювалася в нього з його матір’ю. А також йому не вдавалося не пам’ятати про можливі наслідки. Іноді він вважав, що занадто близьке знайомство з наслідками псувало йому юність. Однак іншим разом він думав, що це лише відмовка й насправді він просто боягуз. Замолоду люди мали б робити божевільні речі, але йому це ніколи не вдавалося. Як-от заходити на лід надто скоро після того, як він замерз, наприклад. Діти весь час так робили, але ж вони не бачили тіл інших дітей, які провалилися крізь лід, а от він бачив. Таке ставалося мало не кожної зими й сповнювало його батька німим гнівом.

Та сама проблема в нього була з дівчатами, з тим, щоб дійти до кінця. Він мав цілковиту певність, що якщо «зробить це» з дівчиною один раз – один раз! – вона завагітніє. Навіть якщо він зможе роздобути презерватив – і як він мав би це зробити в місті, де його батько й аптекар знають один одного все своє життя? – навіть якщо він зможе його роздобути, скажімо, від друга, в ньому виявиться дірка.

Усе одно, гуляючи з Кеті, він завжди намагався дістати якомога більше. За останні кілька місяців йому вдалося переконати її дозволити йому торкатися верхньої її половини, й продовжував працювати над тим, щоб дістатися південніше. Однак це був довгий, повільний процес. Здавалося, треба було пройти кілька етапів. Спочатку вона дозволила йому мацати свої груди, але не дозволяла на них дивитися, що було дивно й досадно, але краще, ніж якби було навпаки. М’якість її грудей його вражала. Те, як її пипки тверділи від його дотиків. Вони були чудові. Дивовижні. Він був від них у захваті. Однак іноді, просто посеред пестощів (такі їхні зустрічі ставалися вдома у Джессопів, друзів батьків Кеті, дворічну дитину яких Кеті гляділа увечері мало не кожного четверга), він ловив себе на думці, які на дотик Лорині груди. Від цього йому перехоплювало дух і паморочилося від хоті, й він намагався провести рукою по теплій, шовковистій шкірі з внутрішнього боку стегон Кеті й притискати її до дивана Джессопів, доки джинси стримували його ерекцію. Кеті відштовхувала його й шипіла: «Ієне, припини! Годі!». Однак, попри її рішучі відпирання, Ієн був досить певний, що їй подобалося, коли він так сильно збуджувався. Їй ніяк було знати, що це не тільки через неї. Йому від цього ставало трохи соромно, але не аж так сильно, щоб зовсім перестати це робити.

*

Мама надіслала йому подарунок на день народження – великий пакунок, ретельно загорнутий у брунатний папір, що прибув за кілька днів до події. Ієн відразу його розгорнув, просто щоб покінчити з цим. «Сподіваюся, тобі сподобається, любий, – писала в записці мама. – Я думатиму про тебе цілий день». У пакунку була куртка, водонепроникна, з якимось легким і теплим, наче гусячий пух, матеріалом усередині. Він жодного разу її не надягне.

Батько подарував йому каное. Вони вже мали одне каное, що колись належало Ієновому дідові, але воно було широке, масивне й трималося на воді, як свиня, а це, нове, – тонке й вузьке, відразу видно, що воно розсікатиме воду, наче ніж. Каное було вирізане з клена й полаковане всередині й зовні так, що блищало, наче теплий мед.

– Звідки ти його взяв? – запитав Ієн у батька.

Він ще ніколи не бачив нічого красивішого. Каное було прив’язане до пристані, лежачи на поверхні води так легко, що на вигляд важило не більше за листок. Пристань належала їм. Ієнів дід купив шматок землі між їхнім будинком та озером і прорубав доріжку між деревами, щоб мати вихід до води. На пристані був дзвоник, великий і мідний, що висів на стовпчику, щоб можна було покликати лікаря, якщо той рибалив, а хтось потребував його допомоги. Ієнів дід був завзятий рибалка, й батько теж, хоч тепер рідко мав на це час. Вони мали свою власну маленьку затоку з півмісяцем пляжу між двома довгими вершинами каменюк. На нерівному шматку землі позаду пляжу збудували сарай для човнів, де тримали старе каное й шлюпку. Двері сараю були відчинені, й Ієн побачив, що в ньому встановлено ще одну стійку для його каное.

– У Темагамі, – відказав батько. – Я попросив Джона Рейвена придивитися його для мене. Він помітив його, коли був там якийсь час тому. Воно місяць простояло в сараї біля доків. Піт привіз його сюди на моє прохання вчора ввечері.

– Воно чудове, – мовив Ієн.

Батько глянув на нього й усміхнувся. Ієнові довелося відвести погляд. Батько так відчайдушно прагнув його порадувати, що йому стало важко на серці. У мене все гаразд, хотілося сказати Ієнові. І так дійсно й було, майже завжди. Це в тебе не все гаразд. За себе хвилюйся.

– Напевно, я його трохи протестую, – сказав він, нагинаючись, щоб розв’язати шнурівки. – Хочеш зі мною?

– Іншим разом, – похитав головою батько. – Не запізнися в церкву.

Ієн відв’язав причальний канат й обережно босоніж ступив у каное. Воно трохи захиталося під його вагою, але йому знадобилася лише секунда чи дві, щоб відновити рівновагу. Перекладини в нього під ногами були теплі й приємні на дотик.

– Мало не забув – дякую, – сказав він, підвівши погляд на батька.

Лікар Крістоферсон кивнув. Було ще рано, навіть не восьма година, але сонце вже припікало, обпалювало їх обох: батька на причалі, його самого – в човні. На воді звідкись з’явилися брижі й поплескали каное по боках.

Він відгріб від берега, слухаючи, як під корпусом хлюпає вода, думаючи про те, які мотиви мав батько, коли зробив йому такий подарунок. По-перше, каное точно коштувало купу грошей, а багаті вони не були. (Мати назвала його батька нікудишнім, й хай як Ієнові не хотілося з цим погоджуватися, вона мала слушність у тому, що стосувалося стягування плати зі своїх пацієнтів. «Колись пізніше, – казав він ніяково. – Коли матимете змогу». Грошові справи його збентежували.)

Але, навіть не беручи