Літа зрілості короля Генріха IV - Генріх Манн

це тільки ще не пізнана дійсність. Щастя існує. Вдоволеність і достаток — ось-ось, тільки рукою сягнути. А кинджалом цілого народу не вб'єш. Не бійтеся тих убивць, що їх підсилають до вас. Я марно жахався їх. А ви будьте розумніші. Я вичікував надто довго. Революції не приходять на замовлення, і тому їх треба доводити до кінця, хай навіть силою. А я вагався — як із людської слабості, так і через те, що бачив вас уже з височини, люди, друзі мої.

Нічого мені не шкода, тільки перших моїх кроків, коли я бився, не відаючи, що чекає мене попереду: велич і розкіш, а потім пекуча зрада, — і коріння мого серця всохло раніш за мене, воно вже не пустить паростей. Якби я дав собі волю, то розповідав би вам тільки про брязкіт зброї, про оглушливе калатання дзвонів, про неугавний крик: «Бий! Бий! Ріж! Ріж!» Тридцять разів мене ледь не вбили в тому содомі. Але бог мене вберіг.

Гляньте ж на старого чоловіка, що явився вам зразу, тільки-но ви мене покликали.

Замість завіси золотава хмара зступається перед королем.

Примітки

1

Левина И. Искусство Испании XVI–XVII веков. — М., 1966, с. 73.

2

Очевидно, під впливом німецької мови у нас склалася традиція називати французьких королів Генріх I, Генріх II і т. д. Але французькою це ім'я звучить Анрі (Henri), і Г. Манн, порушуючи відповідну німецьку традицію, пише Henri, a не Heinrich. У перекладі збережено цю особливість оригіналу. (Прим. перекладача)..

3

…він мав на увазі одного воєначальника, герцога Пармського… — Алессандро Фарнезе (1545–1592) був з 1578 року намісником іспанського короля Філіппа II в Нідерландах. Командував військами іспанської корони, які прорвали кільце армії Генріха IV, що обложила Париж.

4

Вільруа Ніколя де Невіль (1542–1617) — один а активних прихильників Ліги, після переходу Генріха IV в 1593 p. у католицтво став на його бік, отримав посаду статс-секретаря.

5

Веронезе Паоло (1528–1588) — один з найвідоміших живописців італійського Відродження.

6

Він брав участь у знаменитому морському бою при Лепанто… — бій між флотом Османської імперії та іспано-венеціанськими об'єднаними силами відбувся 7 жовтня 1571 p., турки зазнали поразки і втратили роль домінуючої морської держави в районі Середземного моря.

7

Барон Бірон Шарль де Гонто (1562–1602) — син маршала Бірона, брав участь у багатьох битвах на боці короля Генріха IV, отримав титул маршала Франції (1594), але зрадив свого покровителя і був страчений.

8

Омон Жан де, граф де Шатору (1522–1595) — з 1579 р. маршал Франції, бився на боці короля Генріха IV при Арку та Іврі.

9

Егмонт Філіпп (1558–1590) — син графа Егмонта, одного з ватажків Нідерландської революції, оспіваного Й.-В. Гете. Був генералом на службі в іспанського короля й загинув у битві при Іврі.

10

Герцог Брауншвейзький Юлій — протестант, загинув у битві при Іврі.

11

Графиня де ла Рош-Гюйон Антуанетта де Понс — після одруження Генріха IV з Марією Медічі стала статс-дамою королеви.

12

…як міг спостерегти архієпископ… — Кірога Гаспар де, архієпископ Толедський, канцлер іспанського короля Філіппа II.

13

Немур Шарль-Емманюель Савойський (1555–1631) — прибічник Ліги, родич Гізів. У 1589 р. був губернатором обложеного Парижа. Після приходу Генріха IV до влади перебував у еміграції.

14

Д'Омаль Шарль Лотарінзький (1555–1631) — один з проводирів Ліги. Не визнав Генріха IV і доживав віку в еміграції у Нідерландах.

15

Бернар Паліссі (1510–1590) — вчений і художник, прихильник гугенотів, за що 1588 року був ув'язнений в Бастілії, де й помер.

16

Бріссон Барнабе (1531–1591) — французький державний діяч, автор багатьох праць з питань права.

17

Кардинал Паризький — П'єр де Гонді (1533–1616), колишній єпископ Лангрський, умів пристосуватися до кожного з королів, що зміняли один одного на троні Франції.

18

Архієпископ Ліонський — П'єр д'Епінак (1540–1599), запеклий ворог гугенотів, прихильник Ліги, підтримував домагання Генріха Гіза. Згодом вигнав Генріх» IV.

19

…порівнював себе зі справжньою матір'ю на суді в царя Соломона… — Персонаж з біблійної легенди, до якої не раз вдавалися письменники (зокрема Б. Брехт — «Кавказьке крейдяне коло»). За цим переказом, дві жінки обстоювали материнське право на одне й те ж дитя. Мудрий цар Соломон розсудив їх так: нехай дитину розріжуть навпіл, і кожна візьме собі половину. Справжня мати з жахом зреклася своїх прав, аби дитя лишилося живе. Так з'ясувалася правда.

20

…я ж сам п'ять років просидів у іспанській неволі…- Франсуа де ла Ну, сподвижник Генріха Наваррського, потрапив у полон до іспанців у 1580 p., написав у полоні свій твір «Політичні та воєнні промови».

21

Бувай здоров і люби мене (латин.).

22

Шіко — гасконський дворянин Антуан д'Англерей, був придворним блазнем на прізвисько Шіко, при королях Генріху IIІ та Генріху IV.

23

Герцог Бельгард Роже де Сен-Ларі (1562–1646) — при всіх королях, які панували за його життя, — Генріхові III, Генріхові IV і Людовіку XIII, — посідав високі двірські й державні посади, за що сучасники прозвали його «Потік милостей».

24

…котрась з панн д'Естре… — Антуан д'Естре був губернатором різних французьких провінцій (Нуайону, Іль-де Франсу, Лa-Феру), займав також високі військові посади.

25

Де Шеверні, граф (1528–1599) — Його бурхлива політична кар'єра мала свої злети і падіння. Здобув прихильність Генріха IV завдяки своїй допомозі у переговорах 1590 року між королем та Лігою.

26

Де Лонгвіль Анрі (1568–1595) — губернатор Пікардії, супротивник Ліги.

27

Гефсіманський сад — за євангельською легендою, у цьому саду Христос перебував напередодні суду й розп'яття. Тут він молив бога, щоб той не дав йому випити чашу мук.

28

Як Абеляр і Елоїза… — Абеляр П'єр (1079–1142), видатний французький філософ, богослов і поет. В автобіографічному творі «Історія моїх поневірянь» описав своє трагічне кохання до дівчини Елоїзи, яке закінчилося тим, що обоє пішли в монастир.

29

Цамет Себастьян (1549–1614) — придворний швець Валуа, завдяки вдалим фінансовим операціям став одним з найбагатших людей свого часу, лихварем, давав під позички гроші Генріху IV та його коханкам, за що отримував від короля вигідні відкупи й посади.

30

Усі ми комедіанти (латин.).

31

Салічний закон — закон одного з давньогерманських племен, салічних франків, за яким лише