Вовк-тотем - Цзян Жун

Під обід повстяні човни кожної з родин встигли зробити по дві-три ходки, тож на возах цих родин уже виднілося по шість-сім кіз. Тепер чоловіки поступилися місцем жінкам і дітям, які вже наїлися й напилися, тож тепер хутчій «попливли» в глиб «озера» виловлювати дзеренів.

Шашлики зі свіжого м'яса дзеренів — це фірмова страва монгольського степу. Особливо, коли їх готувати відразу на місці полювання на справжньому багатті й одразу ж їсти. Така розкіш раніше була доступна тільки ханам і аристократам, а звичайні мисливці в степу були позбавлені цих переживань спільної радості. Чень Чжень і Ян Ке нарешті офіційно в статусі мисливців доєдналися до такого первісного бенкету. Вони вже давно забули про пекінські ресторанчики м'ясних страв. Мисливське натхнення й фізична праця збуджували апетит, тож Чень Чжень, напевне, сильніше за монгольських ханів радів сьогоднішнім здобуткам, оскільки все відбувалося на місці дикого бенкету, щойно полишеного дикими вовками, і навколо були розкидані обгризені ними рештки дзеренів. У такій атмосфері люди мов здичавіли — їли напівсире м'ясо, ще й жадібно, з вовчим апетитом. І в Ченя Чженя, і в Яна Ке в грудях раптом зродилась якась монгольська гордість і вони, не зговорюючись і не стримуючись, вихопили з рук монгольських мисливців, які тут же поглинали їжу, питво й співали, чайник з горілкою і, позадиравши голови, почали пити.

Старий Біліґ аж розсміявся:

— За рік, напевне, мені соромно буде й у Пекін на очі вашим батькам показатися, бо з вас вийдуть справжні дикі монголи.

Ян Ке аж пирскнув вином від злості:

— Ханьцям би монгольського духу, так їхнє військо змело б Цзюйюнґуань[26] і завоювало б увесь світ!

Чень Чжень, не стримуючись, заволав на все горло:

— Батьку! Батьку! Я хочу підняти цей чайник вище голови, щоб виголосити тост за «вождя племені» Біліґа!

Старий зробив три великих ковтки й так радів, що все примовляв:

— Міній хії, міній хії, міній сайн хії! (Синку мій! Синку мій! Гарна дитинко!)

Бат, уже доволі п’яний, розтулив долоню і з силою ляснув Ченя по спині:

— Ти… ти, ти зараз тільки наполовину монгол. А от як… якби ти одружився з монголкою і народив цілу… цілу юрту монголят, тоді вважався б справжнім монголом! Однак… ти слабак, нічого не вийде. Монголки під… під шкіряним плащем просто скажені, ще жах… жахливіші від вовків. Монгольські чоловіки їх бояться, як барани.

У розмову втрутився Санж:

— Увечері чоловік — що баран, а жінка — вовк. І Ґасмаа з них найлихіша.

Мисливці тут розреготалися.

Лхамжав так розійшовся, що просто на місці підставив ногу Яну Ке, аж той стрімголов покотився у великий замет. Монгол при цьому, також затинаючись, заявив:

— Ко… коли ти мене побореш, то… тоді будеш вважатися справжнім монголом.

Ян Ке, рвучко підвівшись, поліз до Лхамжава боротися, однак той знову його перекинув, і так — тричі, аж поки монгол, сміючись, сказав:

— Ви… ви… ханьці — ногоо ідех-на (травоїдні), як барани; а ми, монголи — мах ідех-на (м’ясоїди), як вовки.

Ян Ке, струшуючи з тіла сніг, відповів:

— Ось зажди, я наступного року куплю вола й сам його з’їм, виросту вище від тебе на голову, тоді ти будеш «баран»!

Мисливці схвально загукали:

— Добре! Гаразд! Гаразд!

Монголи більше п’ють горілку, ніж їдять. Сім-вісім великих чайників, обійшовши по колу мисливців декілька разів, спорожніли. Ян Ке, побачивши, що горілка скінчилася, набрався хоробрості й закричав до Лхамжава:

— У боротьбі ти переміг! Тепер змагатимемося, хто більше вип’є.

— Ач, лисяча наука! Однак у степу вовки значно хитріші за лисиць. Ось почекай, в мене ще є горілка, — сказавши, він побіг до свого коня і з повстяної торбинки на сідлі вийняв велику пляшку степової горілки й дві чарки. Помахуючи пляшкою, він сказав: — Це я для гос… гостей припас, але тепер буде тобі штрафний!

Мисливці оживилися:

— Штрафний! Штрафний! Нехай п’є штрафний!

Яну Ке залишалося тільки з гіркотою посміхнутися:

— Лисиця й справді не перехитрить вовка. Гаразд, питиму штрафний!

— Ти послухай… послухай! Згідно зі степовими правилами, штрафна горілка… скільки я тобі скажу чарок випити… стільки ти й повинен випити. Раніше я припустився помилки — мене перепив один ханьський кореспондент. Однак тепер твоя черга скуштувати гіркого, — потім він підняв перекинуту чарку й ламаною китайською сказав: «Летить пара жайворонків, несе на кожному крилі по чарці».

Ян Ке так злякався, що аж зблід:

— Чотири крила, на кожному по дві чарки. Ого! Разом — вісім чарок! Нехай вони нестимуть на крилах по одній чарці.

Лхамжав не погодився:

— Якщо твої обіцянки нічого не варті, то я загадаю жайворонкам нести на крилах по три, три… три чарки!

Усі присутні, включаючи й Ченя, в один голос сказали:

— Пий! Ти повинен випити!

Яну Ке довелося з неохотою випити вісім чарок горілки. Старий засміявся: