Січеславщина (квадрологія) - Василь Кирилович Чапленко
130
Собача злякано втекло, підгорнувши під себе мишачого хвостика.
З хати вийшла знайома вже Кутькові тітуся, з підтиканою, як і колись, спідницею, з недочищеною картоплиною в руках. Люто глянула на того, хто, очевидячки перебив їй роботу.
- Тут живе Олександра Вільчек? - спитав цим разом сміливо Кутько.
-? А, це ви, - подобрішала раптом тітуся, впізнавши його. - Ви ж приходили вже .. .
- Приходив ...
- Тільки чомусь тоді про якогось Тетеренка питали, - посміхнулась. - А хотіли, мабуть, Шуру побачити. Це моя пасербиця. Я тоді їй сказала, який чоловік приходив, і вона догадалась, що то були ви... Казала, що ви заробляєте багато і професором будете. .. Тільки ж вас тоді біля заводу заарештовано ...
Вона зідхнула.
- А Шури вже в нас немає ...
- Немає? А де ж вона?
- Ет, - махнула майже гнівно рукою.. - Вийшла заміж за свого босяка Шуліку. Я не радила: хоч і молодий та гарний, так у нього ж ніякого діла .. . Босяк, одно слово... Так хіба ж вона іпослухіа? Каже: "Уже він... цебто ви... професором не буде"...
- Так і сказала? - поточився сердега від удару
- Еге... така дурепа . ..
Кутько мовчки повернувся і вийшов за ворота.
- "без роботи ... сам-один ... І ця зрадила ... Що ж далі?"
І раптом йому спало на думку - чи не здійснити тепер, на волі, того, що його він не міг зробити в БУПР'і? Повіситись чи якось інакше покласти край всякому ходінню до "спілок", до "наросвіти", до... Адже тепер йому вже ніхто й ніщо на перешкоді не стане!.
Оглавление Василь Чапленко Півтора людського Українці Загибель Перемітька Люди в тенетах