Маленькі жінки. II частина - Луїза Мей Олкотт
– Ні, не гаразд, – заперечила вперта Джо, – Тюдор мені не подобається, я не поважаю його й не захоплююсь ним, нехай навіть племінниця племінника дядька його дідуся і є троюрідною кузиною якогось там лорда. Томмі бідний, і сором’язливий, і добрий, і дуже розумний. Я хорошої думки про нього і не соромлюся це показати, тому що він все-таки джентльмен, незважаючи на заняття бакалійною торгівлею.
– Немає сенсу з тобою сперечатися, – почала було Емі.
– Жодного, – перебила її Джо. – Тож приймаймо доброзичливий вигляд і занесемо візитну картку в цей будинок, бо Кінгів явно немає вдома, чому я дуже рада.
Сумочка з візитками виконала свій обов’язок, і дівчатка пішли далі. Дійшовши до п’ятого будинку, Джо знову склала подяку небесам, коли їм сказали, що юні господині поїхали в гості.
– Тепер – додому! До тітоньки Марч сьогодні не підемо. До неї ми можемо забігти в будь-який час, і, чесне слово, шкода шкутильгати далі по цій пилюці в наших кращих сукнях, коли ми до того ж втомилися й роздратувалися.
– Ми? Говори за себе… Тітоньці подобається, коли ми висловлюємо їй нашу повагу тим, що наносимо формальний візит і вбираємося для неї у свої кращі сукні. Це зовсім неважко, але принесе їй задоволення, і я не думаю, що це завдасть більше шкоди твоєму наряду, ніж брудні собаки й ці балувані хлопчаки. Нахилися, дай мені струсити крихти з твого капелюха.
– Яка ти гарна дівчинка, Емі! – сказала Джо, переводячи повний каяття погляд зі своєї зім’ятої сукні на наряд сестри, який був – як і раніше – свіжий і без жодної плямочки. – Добре було б і мені так само легко, як тобі, робити всілякі дрібниці, що доставляють людям задоволення. Я іноді згадую про них, але, щоб їх здійснити, потрібно так багато часу. Тому чекаю слушної нагоди, щоб одним махом вчинити велику люб’язність, а про маленькі люб’язності вже навіть не дбаю. Але, гадаю, зрештою, важливі саме дрібниці.
Емі усміхнулася і тут же пом’якшилася, сказавши по-материнськи навчально:
– Жінки мають вчитися бути приємними для оточуючих. Особливо це стосується бідних жінок, адже в них немає іншого способу висловити подяку людям за їхню доброту. Якби ти пам’ятала про це і відповідно поводилася б, то подобалася б людям більше, ніж я, бо ти цікавіша за мене.
– Я дивакувата старенька й завжди нею буду. Але готова визнати твою правоту. От тільки мені набагато легше ризикувати життям заради людини, ніж бути з нею люб’язною, коли мені цього не хочеться. Велике нещастя мати такі сильні пристрасті й упередження, правда?
– Ще гірше – не вміти їх приховувати. Я готова визнати, що ставлюся до Тюдора з не меншим несхваленням, ніж ти, але не моя справа говорити йому про це, так само як і не твоя, і тобі нема чого робитися непривабливою через те, що він непривабливий.
– Але я вважаю, що дівчата мають показувати своє несхвалення молодим людям, а як ще можна зробити це, якщо не за допомогою манер? Повчання не приносять користі. У цьому я, на жаль, переконалася, коли стала мати справу з Тедді. Але є безліч інших способів вплинути на нього без єдиного слова. Тож, гадаю, ми повинні чинити так само і щодо інших хлопців, якщо можемо.
– Тедді – винятковий хлопець, по ньому не можна судити про всіх, – сказала Емі серйозним тоном, який примусив би цього «виняткового хлопця» скоцюрбитися від сміху, коли б йому випало почути ці слова. – Якби ми були красунями або багатими жінками з положенням у суспільстві, ми, можливо, могли б на когось вплинути, але для нас дивитися сердито на тих молодих людей, яких ми засуджуємо, і усміхатися тим, кого схвалюємо, марно, бо нас самих лише вважатимуть дивними і пуританськи строгими.
– Значить, тільки тому, що ми не красуні й не мільйонерки, то повинні надавати моральну підтримку тим порокам і людям, які нам огидні, чи не так? Хороша мораль!
– Я не хочу сперечатися про це, я тільки знаю, що світ є таким і що над людьми, які виступають проти такого порядку речей, тільки сміються за всі їхні страждання. Мені не подобаються ті, хто намагається змінювати людей на краще, і сподіваюся, ти ніколи не станеш однією з них.
– А мені вони подобаються, і я стану однією з них, якщо зможу, бо хоч світ і сміється над ними, без нас він ніколи не досягне успіху. Ми не можемо дійти згоди в цьому питанні, оскільки ти симпатизуєш старим поглядам, а я – новим: ти житимеш краще, але я – цікавіше. Гадаю, мене, мабуть, веселитимуть недоброзичливі випади на мою адресу й улюлюкання.
– Ну добре, добре, а тепер заспокойся й не турбуй тітку своїми новими ідеями.
– Постараюся, але в її присутності мене завжди підмиває вибухнути якоюсь зухвалою промовою або вилити на неї мої найреволюційніші почуття. Це мій рок, і я нічого не можу вдіяти.
У тітоньки Марч вони застали ще одну свою тітку – пані Керрол. Дами обговорювали щось із великим інтересом, але, щойно дівчата увійшли до вітальні, замовкли. По вигляду співрозмовниць можна було здогадатися, що йшлося саме про племінниць. Джо була аж ніяк не в кращому настрої, до неї повернулася колишня дратівливість, але Емі, усвідомлюючи, що виконала свій обов’язок, була в янгольському настрої, і тітки відразу відчули це. Вони вітали її любовним «моя дорога», а їхні погляди говорили те саме, що вони потім сказали одна одній: «Ця дитина стає кращою з кожним днем».
– Ти збираєшся допомагати пані Честер у підготовці благодійного базару, люба? – запитала пані Керрол, коли Емі присіла поруч із нею з тим довірливим виглядом, який так подобається старшим людям у значно молодших за віком.
– Так, тітонько. Вона попросила мене допомогти, і я зголосилася торгувати за одним із столиків, адже не можу запропонувати нічого іншого, крім моєї праці.
– Я не збираюся брати участь у цій затії, – вставила Джо рішучим тоном. – Терпіти не можу, коли мені протегують, а Честери вважають, що роблять нам велику послугу, дозволивши допомогти в організації їхнього базару, де будуть присутні всілякі поважні особи. Дивуюся, Емі, як ти погодилася. Ти потрібна їм тільки для того, щоб працювати.
– Я згодна попрацювати, адже робитиму це не тільки для Честерів, а й для колишніх рабів, на користь яких піде ця виручка. Вважаю також, що Честери дуже добрі, дозволяючи мені взяти участь і в базарі, і в розвагах. Заступництво інших не обтяжує мене, якщо його
