Джерело - Айн Ренд

Читаємо онлайн Джерело - Айн Ренд
гроші.

— Не тебе, Еллсворте. Ти людина честі. Ось чому я вірю в тебе. Це все, що мені залишилося. Якщо я перестану вірити в тебе, мені не залишиться нічого… ніде.

— Дякую тобі, Пітере. Дуже мило з твого боку. Істерично, але мило.

— Еллсворте… ти ж знаєш, як я до тебе ставлюся.

— У мене є припущення.

— От бачиш, ось чому я не можу збагнути…

— Що?

Він мусив це сказати. Хоча вирішив був ніколи не говорити, але зараз він мусив.

— Еллсворте, чому ти покинув мене? Чому більше нічого не пишеш про мене? Чому завжди — у твоїх колонках і будь-де, коли йдеться про якесь замовлення, що ти можеш дістати — чому завжди Ґас Вебб?

— Але ж, Пітере, чому б і ні?

— Але… Я…

— Шкода, що ти геть мене не розумієш. За всі ці роки ти так і не втямив моїх принципів. Пітере, я не вірю в індивідуалізм. Я не вірю, що якась людина може стати незамінною. Я вважаю, що ми всі рівні та взаємозамінні. Твою нинішню позицію завтра може посісти будь-хто інший. Егалітарне чергування. Хіба ж я не повторював це тобі? Як на твою думку, чому я обрав колись тебе? Чому допоміг стати тим, ким ти є? Щоб захистити нашу царину від людей, які можуть стати незамінними. Щоб дати шанс усім ґасам веббам нашого світу. Чому ти думаєш, що я боровся проти таких людей, як, наприклад, Говард Рорк?

Кітінґа тіпало. Він подумав, що це контузія, бо почувався так, наче щось пласке і важке впало йому на голову, і це місце небавом почорніє і посиніє, а потім набрякне; зараз він відчував лише нудотне заціпеніння. Насилу розпізнавані уривки думки казали йому, що ідеї, які він почув, є високоморальні, зрозумілі для нього, і що в них немає нічого поганого, жодних лихих намірів. Тухі не зводив із нього погляду своїх лагідних, доброзичливих очей. Можливо пізніше… він довідається пізніше… Але щось проштрикнуло його наскрізь і застрягло в мозку. Він зрозумів, що це. Ім'я.

І хоча він покладав усі свої надії на милість Тухі, неочікувано щось перевернулося в ньому, він нахилився вперед, знаючи, що це зашкодить, прагнучи заподіяти Тухі біль, і його губи склалися в гримасу, оголюючи зуби і ясна.

— Але тут, Еллсворте, ти зазнав фіаско. Поглянь, де він тепер — Говард Рорк.

— О Боже ти мій, як нудно дискутувати з людьми, здатними розуміти лише очевидне. Пітере, ти геть не здатен зрозуміти принципів. Ти розмірковуєш в категоріях особистості. Невже ти й справді вважаєш, що в моєму житті є лише одна місія — перейматися долею твого Говарда Рорка? Містер Рорк — лише одна деталь із багатьох. Я мав із ним справу, коли було зручно. І досі маю, хоча й не безпосередньо. Проте зізнаюся, що містер Говард Рорк становить велику спокусу для мене. Інколи я відчуваю, як буде прикро, якщо мені не випаде знову зіткнутися з ним особисто. Але може виявитися, що необхідності в цьому не буде. Коли маєш справу із принципами, Пітере, це звільняє від необхідності перейматися особистостями.

— Що ти маєш на увазі?

— Я маю на увазі, що можна дотримуватися одного із двох методів. Можна присвятити своє життя висмикуванню кожної бур'янини, щойно вона проклюнеться — але на цю роботу забракне і десятьох життів. А можна підготувати ґрунт, скропивши його певними хімікатами, скажімо так, — і бур'яни просто не зможуть рости. Цей другий метод швидший. Я кажу «бур'яни», бо це зручний символ, що тебе не злякає. Така ж технологія буде ефективна стосовно будь-яких інших рослин, що ми їх хочемо позбутися: гречки, картоплі, апельсинів, орхідей або кручених паничів.

— Еллсворте, я не розумію, про що ти.

— Звісно, не розумієш. Це моя перевага: я щодня говорю про це публічно, і ніхто не розуміє, про що йдеться.

— Ти чув, що Говард Рорк зводить будинок, приватний будинок для Ґейла Вайненда?

— Мій любий Пітере, невже ти думаєш, що я чекав, поки ти повідомиш мені цю новину?

— І тобі це подобається?

— Чому це повинно мені подобатися чи не подобатися?

— Ти чув, що Рорк і Вайненд стали найкращими друзями? І що це справжня дружба, як я знаю! Ти знаєш, на що здатен Вайненд. Ти знаєш, що він може зробити для Рорка. Спробуй зупинити Рорка зараз! Спробуй його зупинити! Спробуй…

Він затнувся і замовк. Він виявив, що витріщається на голі щиколотки Тухі між краєм піжами і хатніми капцями з овечої вовни. Він ніколи не уявляв собі Тухі голим; якось ніколи не думав про те, що Тухі має фізичне тіло. Було щось трохи непристойне у цих щиколотках: бліда, аж синювата шкіра обтягала кістки, що здавалися крихкими. Це спонукало його подумати про обгризені курячі кісточки, що залишаються на тарілці після вечері; їх можна зламати без будь-яких зусиль. Йому захотілося простягнути руку, схопити цю щиколотку великим і вказівним пальцями і скрутити її.

— Еллсворте, я прийшов поговорити про дільницю Кортландт! — Кітінґ не міг відвести погляду від щиколотки. Він сподівався, що слова звільнять його від думок.

— Не кричи так. Що з тобою таке?.. Кортландт? Добре, то що ти можеш про це сказати?

Він підвів збентежений погляд. Тухі невинно чекав.

— Я хочу спроектувати дільницю Кортландт, — сказав він голосом, що лунав, наче паста, що її протискають крізь марлю. — Я хочу, щоб ти дістав її для мене.

— Чому я повинен віддати проект тобі?

Кітінґ не відповів. Якби він міг сказати: «Бо ти писав, що я найкращий архітектор сучасності!», але таке нагадування доводило б, що Тухі вже не вірить у це. Він не наважився навести такий аргумент, щоб не почути ймовірну відповідь Тухі. Він витріщався на дві чорних волосини на синюшній щиколотці; він чітко бачив їх, одну пряму, іншу закручену химерним кучериком. Після тривалої мовчанки він сказав:

— Бо він, Еллсворте, страшенно мені потрібний.

— Я знаю.

Більше він не мав що сказати. Тухі підняв ноги і поклав їх на бильце дивана, зручно витягнувшись.

— Сідай, Пітере. Ти схожий на ґаргулію.

Кітінґ не поворухнувся.

— Що змусило тебе припустити, що вибір архітектора для дільниці Кортландт залежить від мене?

Кітінґ підвів голову; він відчув мляву надію. Він забагато взяв собі до голови й образив Тухі; в цьому була причина, і це була єдина причина.

— Ну, я розумію… Так кажуть… Мені сказали, що ти маєш великий уплив саме на цей проект… на цих людей… у Вашингтоні… в інших містах.

— Суто неофіційний. Щось на кшталт радника з

Відгуки про книгу Джерело - Айн Ренд (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: