Гуляйполе - Степан Дмитрович Ревякін
Словом, більшовицько-есерівський зговір поборов одне зло — царизм, а натомість на той же трон видерся Ульянов і разом зі своїми прибічниками почав коїти інше зло, можливо, навіть ще жорстокіше за попереднє. Але доки громада не переконається сама в цьому, найсуттєвішому, виступити проти більшовиків відкрито Махно не наважувався. А тому потрібно йти на тимчасову злуку з ними. Тимчасову!.. Щоб одержати від них зброю, щоб укріпити свої повстанські загони на полях битв... Таким чином, зараз — з більшовиками й есерами на гетьмана Скоропадського та його німецьких хазяїв!
З такими думками Махно покидав окуповану Україну наприкінці травня 1918 року. У червні через Астрахань і Саратов він потрапив до Москви.
...Потойбічний світ. Кінозал. Ленін серед багатьох глядачів.
ЛЕНІН(схопився з місця, затупав ногами). Стоп! Стоп! Далі ми, більшовики, дивитися не хочемо. З нас досить... Хіба вам, пане Грушевський, ще не зрозуміло, хто такий Махно насправді? Ви ж достатньо надивилися його грішних справ і чули його оголені думки. Він — проти більшовиків і проти вашої хваленої Центральної Ради й гетьмана Скоропадського. Різниця лише та, що проти вас Махно виступав відкрито, а проти нас — як іудушка Троцький.
ГРУШЕВСЬКИЙ(заперечив). І все-таки я наполягаю на продовженні перегляду його думок і вчинків, у тому числі й тих, що пов'язані з його перебуванням у Москві в червні 1918 року.
ЛЕНІН. А я категорично проти.
ГРУШЕВСЬКИЙ. Ваше "проти", пане Ульянов, мене не переконало.
ЛЕНІН. Тоді це питання я винесу на політбюро партії.
ГРУШЕВСЬКИЙ. Рішення вашого політбюро для мене не варте й ламаного гроша. Воно відбиватиме інтереси більшовицької Росії, а не демократичної України.
ЛЕНІН. А коли я запрошу на політбюро українців Затонського, Овсієнка, Щербицького, Шелеста і навіть Івашка?
ГРУШЕВСЬКИЙ. Вони, пане Ульянов, не правомочні вирішувати долю українців тут, у Новому Світі, бо самі є великими грішниками і разом з вами перебувають у пеклі...
Ще довго між Леніним і Грушевським точилася суперечка, аж доки за пропозицією все того ж Ульянова не дійшли згоди зібрати розширене засідання пекельних більшовиків і райських українців, на якому вирішити спірне питання. На цьому й розійшлися. Ленін, аби перехитрити Україну, пішов до "надхненника й організатора всіх більшовицьких перемог" Диявола — хотів заручитися його надійною підтримкою.
Настрій у господаря Пекла на той час був щонайліпший і, певно, він думав про свого підопічного Ульянова, бо співав про нього пісеньку під гітару:
Коли Ленін помирав, Сталіну наказував, Щоб нам хліба не давав Ой ля, ой ля-ля Сала й не показував.Увійшов Ленін.
ДИЯВОЛ(до нього). A-а, товариш (Диявол слово "товариш" вимовив з притиском і підкреслено протяжно, з відвертим глузуванням над прибулим) Володимир Ульянов, він же Ілліч, він же Ленін, він же Іванов, він же... Слухай, пане Ульянов, де ти стільки нахапався прізвиськ? Таке враження, що з тюрми не вилазив, а насправді не сидів жодного дня... Все хаміль-хаміль — і за кордон, з Азії і до буржуїв у Європу, під їхнє надійне крило.
ЛЕНІН. Я в Шушенському був.
ДИЯВОЛ. Знаю, що був... Як на курорті. Там лише те й робив, що зайців бив веслами, наче навіжений. Тепер поїдаєш їхні душі. Вистачить тобі цієї їжі ще надовго.
ЛЕНІН(при згадці про зайців затрусився) Бр-рр!
ДИЯВОЛ. І не тремти, бо сьогодні ще порцію добавлю. Вже заробив...
ЛЕНІН. За що така немилість, мій Світоче?
ДИЯВОЛ. А за твою більшовицьку впертість. Наказував же: не збирай більше ніяких політбюро, комінтернів, пленумів, засідань... Знову призначив якусь зустріч з грушевцями?! Ще й почнуться розбірки з мордобиттям! Ви ж, комуністи, без терору й дня не проживете.
ЛЕНІН. Звідки тобі, Світоче, вже відомо про заплановану мною зустріч? Я не встиг прийти до тебе, як вже хтось зателефонував з "мобілки"?
ДИЯВОЛ. Не без добрих людей і в Пеклі.
ЛЕНІН. Хто ж доніс?.. Сталін?.. Ну, він був агентом царської охранки... Знаю... Агентам завжди, навіть
