Війни художників - Станіслав Стеценко

Величезна зала колишньої опери поступово заповнювалася публікою. Сцена була прикрашена гігантським сріблястим націонал-соціалістичним орлом. Орел виблискував світлом велетенських люстр. Справа і зліва від сцени, як статуї, завмерли солдати у парадній формі рейхсверу і сталевих шоломах. Гущенко подумав, що ці вояки тут, вочевидь, зайві. Мабуть, то забаганка рейхсміністра пропаганди Гіммлера або й самого фюрера.

Рівно о 19-й годині в президії з’явилися Ґерінг, Гіммлер, Геббельс, Ріббентроп. На Ґерінгові була новенька, розкішна, аж занадто розкішна, маршальська форма. Решта виглядала скромніше, але теж виблискувала погонами і аксельбантами.

А ще за п’ять хвилин зал вибухнув бурхливими оваціями й вигуками «хайль!» — у президії з’явився Адольф Гітлер у брудно-жовтій формі штурмовика, й оркестр заграв гімн «Дойчланд, Дойчланд». Гущенко скосив очі — Гофман разом з усіма волав «хайль!» і тягнув руку в нацистському привітанні.

Після гімну всі сіли, і Ґерінг із пафосом, як умів, мабуть, лише Ґерінг, надав слово фюреру і рейсхканцлеру Великої Німеччини. Відповіддю із залу йому був новий шквал вигуків «хайль!» Але як тільки Гітлер промовив перші слова, у залі запала мертва тиша.

Найперше Гітлер закликав Англію до миру. «У цю годину, — урочисто проголосив він, — я вважаю обов’язком перед своєю совістю ще раз закликати до здорового глузду Англію. Я вважаю, що можу це зробити, оскільки не як переможений прошу про щось, але як переможець закликаю до розуму. Я не бачу жодної причини для продовження боротьби», — Гітлер активно жестикулював і картинно тряс головою.

А Гущенко намагався відшукати хоч щось, що лишилося від того несміливого чоловіка із чудними вусами, який приносив у художню школу свої роботи і гуляв музеями з Марією. Здавалося, це були дві зовсім різні людини! Дивно, але в ті часи у Мюнхені, звідки він приїздив, він уже активно займався політикою! І жодним словом не обмовився про це!

Вечір Гущенко закінчив із Гофманом в «Ausland Club». Вхід був за перепустками, котрі для доктора Гофмана і його приятеля, звісно, були непотрібні. Тут подавали справжній гуляш, справжню каву і гарний коньяк. Гофман пояснив, що заклад знаходиться під патронатом Геббельса і тут бувають переважно іноземці, які мають відношення до Міністерства пропаганди. Як правило, це журналісти нейтральних і близьких до Німеччини країн. Геббельс вважає, що на повний шлунок вони будуть краще висвітлювати націонал-соціалістичне сьогодення Німеччини.

За дві години Гущенко втратив лік випитому сьогодні. Здавалося, що після перемоги над Францією гарний алкоголь перестав бути в Берліні дефіцитом. Він подумав, що така кількість випитого повинна трохи розв’язати Гофману язика, і почав ставити трохи гостріші, ніж зазвичай, запитання. Хоча не дуже був упевнений, що запам’ятає усі відповіді.

— Цікаво, Гофман, а хто придумав всю цю символіку партійну, усі ці коричневі костюми, усі ці свастики, усі ці червоні прапори, адже німецький прапор трикольоровий?! Невже сам фюрер? — запитав Гущенко.

— Так, усе це придумав геносе Гітлер. Скажу вам більше того — всі будівлі, де буває фюрер, той же Бергоф, проектувалися за його безпосередньої участі й за його особистими ескізами. Навіть малюнки на столових сервізах, які використовуються фюрером, зроблені ним особисто! І, погодьтеся, партійна форма, партійні прапори і партійні будівлі — все це виглядає досить ефектно!

— Згоден.

Тут важко було сперечатися.

Вони вкотре випили.

— Я говорив вам, гер Гущенко, що був у Москві і пив із вашим вождем Сталіним?

— Ви мені говорили. Хоча, звісно, важко в це повірити. У СРСР Сталін майже Бог. До речі, як Гітлер ставиться до пакту, який уклали Радянський Союз із Німеччиною?

— Він ставиться чудово. Коли зателефонував Ріббентроп і повідомив, що Сталін погодився на пакт, я був поряд із фюрером. Він ледь не танцював! Він кричав: «Чудово! Вітаю! Швидше приїжджайте! Швидше! Я хочу, щоб ви мені розповіли, як це було!»

Пам’ятаю, він кинув слухавку і заволав: «Друзі, Росія згодна! Сталін згоден! Ну тепер нехай Захід начувається! Тепер ми точно перекроїмо світ, ми їм усім покажемо!»

Він довго жестикулював, про щось говорив. Він був упевнений, що Захід сів у величезну калюжу.

Схоже алкоголь таки розв’язав Гофманові язика. Як тільки це все запам’ятати?

— А як до цього союзу поставилися ваші нацисти?

— Фюрер надає перевагу терміну «націонал-соціалісти». На першому місці у нас не просто німці, а німці, які працюють, німецький робітничий клас. Тому — саме «націонал-соціалізм». Так от, із партійцями порозумітися було нелегко. Багато хто з них був шокований угодою зі Сталіним. Вони просто приходили і кидали у сквер біля Коричневого будинку партійні значки. Там була величезна купа партійних значків. Ну, правда, потім вони терміново замовили собі нові. У принципі, партія вірить у те, що фюрер усе робить правильно. Довіра до фюрера безмежна. Так що геносе Гітлер має карт-бланш на проведення практично будь-яких дій.

— Скажіть, будь ласка, гер Гофман, а ця війна з Англією? Зрозуміло, що американці ніколи не залишать Англію напризволяще. Невже Німеччина хоче перемогти відразу й Англію, і США? Це ж марення. Не можна воювати одразу з двома наддержавами.

— Ви знаєте, гер Гущенко, Адольф не очікував, що Англія почне війну. Дізнавшись про ноту, Гітлер був шокований. За цю несподіванку треба «подякувати» кретину Ріббентропу, який до останнього запевняв Гітлера, що Англія блефує і ніколи не вступить у війну проти Німеччини! Фюрер йому вірив, адже раніше Ріббентроп був послом в Англії й знав її політичні тенденції. Реально, це був шок. І ця війна, мабуть, Німеччині непотрібна була. Звісно, наш фюрер хоче об’єднати Європу під своїм началом, але, зрозуміло, що не шляхом війни одночасно з Англією, Америкою й усім світом.

Кожному чеканню, врешті-решт, настає кінець. Хоча Гущенкові іноді здавалося, що його зустріч із Кузелею не відбудеться ніколи. Але сьогодні все має статися! Зранку, як і кожного понеділка та