Таємний щоденник Хендріка Груна віком 83 1/4 роки - Хендрік Грун

Прокинувся десь о пів на восьму. Потім пішов до міні-маркету по дві свіжі булочки. Снідаючи, переглянув «de Volkskrant», хоча вона останнім часом викликає відразу. Зараз трохи пописую тут, у своєму таємному щоденнику. На це знадобиться десь із годину. Далі спущуся сходами на ланч, а допивши каву, викурю цигарку. Після нападу кашлю, десь о пів на дванадцяту, виконую свій тренувальний ритуал, себто неквапливо прогуляюся будинком та надворі. Зазвичай я починаю в напрямку до Еферта, проте останнім часом все частіше ловлю себе на тому, що намагаюся випадково зіштовхнутися з Еф’є. У мене таке відчуття, що вона також не проти зустрітися личко в личко. Беручи до уваги, що жоден із нас начебто не проти взаємодопомоги, цілком можливо, що ми частенько сидітимемо разом за другою чашкою кави.

Я запросив її на обідній концерт в міській актовій залі. Вона із задоволенням прийняла запрошення, хоча зауважила, що сходи — це величезна проблема для неї.

О першій обідаю в ресторані внизу, куди Еферт частенько заходить на фрикадельки. Якщо вам хочеться їсти в їдальні, то доведеться повідомити про це за тиждень. Саме тоді, коли вам видають бланк для заповнення. Ви маєте вказати, чи плануєте обідати й вечеряти впродовж наступних семи днів і яке меню бажали би. Увечері вам дадуть вибір з трьох головних страв, двох перших і двох десертів. Треба лишень поставити хрестика в маленькому квадратику. Ваше ім’я вже зазначено на бланку, як і всі дієтичні обмеження.

Еферт завжди заповнює всі сім квадратиків, вибираючи фрикадельки, незалежно від того, збирається приходити на обід чи ні. Моя шпигунка в офісі повідомила, що головний кухар поскаржився директорці, що Еферт часто не приходить у їдальню, тож булочки і фрикадельки намарне пропадають, але пані Стельваген не змогла знайти нічого проти цього в правилах та інструкціях.

Рано-вранці Еферт підсунув під двері Еф’є «валентинку». Він прийшов до мене о восьмій годині, аби про це розповісти. Він нього смерділо алкоголем, та й душ він точно не приймав.

«Тепер ти в курсі, а отже, можеш вдати, що то від тебе. Листівка з двома лебедями спереду. Дуже романтична. А тепер я планую повернутися у ліжко. Добраніч, Хенкі».

Мені забракло слів.

Коли я вчора пішов до магазину, що на розі, за новою щіткою для миття посуду, за касою стояла молода панянка, літ приблизно вісімнадцяти. Підійшовши заплатити, я почав недоладно винишпорювати по кишенях у пошуках гаманця.

Дівчина на касі роздратовано зиркнула на мене й вже збиралася було допомогти пані, яка стояла позаду, одначе та промовила: «Ні, цей пан був першим!» і, повернувшись до мене, продовжила: «Не поспішайте».

Зрештою, я таки спромігся витягти банкноту в десять євро.

«Ось, тримайте».

«…»

Дівчина кинула решту на прилавок.

«Дякую».

Вона навіть не зволила глянути на мене.

Є люди, які нехтують усім, котре старе, сиве чи повільне.

Ця хамовита продавчиня була однією з таких. Важко бути у всеозброєнні проти абсолютного хамства.

Пані ван Дімен сподівається, що новообраний Папа вчасно приїде до Амстердама на коронацію Віллема-Олександра. Вона й справді хоче, аби той був голландським Папою. Пані ван Дімен вже на півдорозі до палати для юродивих.

Еферт отримав записку від Еф’є: «Дуже дякую за таку милу листівку. Випадково помітила, як ти заштовхував її під двері. Я би не проти познайомитися ближче».

Еферт стояв, наче після купелі у мертвій воді, аж поки я не почав реготати. Мене аж розпирало від реготу. Це ж треба було наступити на власні граблі! Врешті-решт він жбурнув у мене банан. І розбив свою єдину вазу для квітів, що з гуркотом впала додолу.

— Гадаю, сьогодні вдень мені варто піти і прикупити тобі букетик тюльпанів, — піддразнив я його.

Не міг нічого з собою вдіяти.

Тут у кожного глузд за розум завертає, і кожне життя як задавнена вистава!

Я зайшов у кабінет Аньї, аби перевірити, чи не з’явилися, бува, якісь свіженькі плітки про нашу директорку, котра саме майнула кудись у невідкладній справі. Їй підвищили квоту на одяг до 2000 євро на рік. Перепрошую, не підвищили, а «індексували відповідно до інфляції».

У цьому притулку Стельваген у надзвичайній пошані. Зрештою, як і всі великі цяці.

Я ж хотів би бачити, як ті цяці отримують по сраці.

Кілька років тому в новинах показали нараз трьох наймогутніших людей у світі: Борис Єльцин був надто п’яний, щоби зійти з літака; Папа Йоанн Павло не зміг вимовити навіть «Дякую за квіти», бо відразу ж впадав у папський сон, а Білл Клінтон встромив студентці у статеві органи сигару. Звісно ж, сигару була незапалена, але — і це значно прикріше — йому і в страшному сні не могло приснитися, що такий самобутній спосіб тютюнопаління потрапить на перші шпальти. І ще цікавинка: у Раді Безпеки ООН міністр закордонних справ Індії випадково