Улісс - Джеймс Джойс

БОФУА (кожне слово вимовляє так, наче воно тягуче): Ні, я не зовсім упевнений, що ви відразу дійшли б того самого висновку. Я цього не бачу та й годі. Жоден із тих, хто народився джентльменом, жоден, хто має бодай елементарні уявлення про джентльменство, не допустить такої безсовісної нечесної гри. Він веде саме таку гру, ваша честь. Плагіатор. Слизький пролаза, який видає себе за письменника. Кожнісінький читач знає, що він, розпаскуджений своєю зіпсутістю, списав деякі мої художні твори і намагається їх видати за свої власні, хоч вони своєю блискучою стилістикою та ідеально виписаними любовними сценами свідчать про моє авторство. Твори Бофуа про кохання і про людей, які насолоджуються всіма благами життя, напевно знайомі вашій честі, як і всій публіці нашої імперії.

БЛУМ (бурмоче заляканий, спантеличений): Якщо ваша ласка, прошу відхилити звинувачення щодо відьмочки сміхотворниці…

БОФУА (закопиливши губу у зверхній посмішці, озирає присутніх): Ну й осел же ти, небораче! Тебе ніколи не проймеш ніякими з біса словами! Проте навряд чи тобі варто так дуже цим перейматися. Тут присутній мій літературний агент містер Дж. Б. Пінкер. Сподіваюся, ваша честь, ми, яко свідки, отримаємо належну грошову компенсацію, правда ж? Бо ж задля посвідчення тут нам довелося немало потратитися, щоб вивести на чисту воду цього нікчемного перодряпа, цю реймську сороку{751}, яка навіть не ходила в університет.

БЛУМ (мимрить сам до себе): Університет життя. Нікчемна література.

БОФУА (горлає): Це підла брехня, що свідчить про моральну ницість цієї людини! (Він відкриває свій портфель.) Ось тут, ваша честь, незаперечні докази, corpus delicti[325], зразки моєї зрілої творчости, спотвореної тавром звіра.

ГОЛОС ІЗ ҐАЛЕРЕЇ:

Цар Мойсей, він обісрався,

«Дейлі-ньюсом» підтирався.

БЛУМ (він очумався): Перебаранчає.

БОФУА: Ах ти ж стерво нещасне! Тебе треба в смердючій калабані втопити. І то якомога швидше, скотиняко підла! (Звертаючися до суду.) Та ви подивіться на його особисте життя. Він живе якимось почетвірним життям — не подвійним, а почетвірним. На людях янгол, а вдома чорт. Його ймення не можна вимовляти при жінках. Найперший інтриган віку.

БЛУМ (звертаючися до суду): А він, неодружений, яким чином…

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Король проти Блума. Викличте свідка Дрісколл.

ОПОВІСНИК: Мері Дрісколл, посудомийниця!

Появляється Мері Дрісколл, молода служниця у стоптаних черевиках. На зігнутій її руці звисає відро, у другій руці швабра.

ДРУГИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Ще одна! Ви теж належите до того самого, не приведи Господи, жіночого класу?

МЕРІ ДРІСКОЛЛ (обурено): Я ніяка не хвойда. Я чесна дівчина, і в останнього хазяїна працювала чотири місяці. Непогані умови: шість фунтів за рік, частування чай, пиво і у п’ятницю вихідний день, та довелося піти, бо став до мене чіплятися.

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: Чим він вас не влаштовував?

МЕРІ ДРІСКОЛЛ: Почав вимагати, щоб я йому дала, самі знаєте що, але я ж не можу дозволити того, що не годиться для мене, хоч я дівчина бідна, як самі бачите.

БЛУМ (у хатній репсовій куртці, фланелевих штанях, домашніх капцях, неголений, чуб скуйовджений; каже примирливо): Я ж поводився з тобою порядно. Приносив гостинці. Подарував смарагдові підв’язки, які куди люксусовіші, ніж ті, які тобі годилось би показувати. Необачно я заступився за тебе, коли стали шукати винуватця пропажі у нашому домі. Кожен повинен знати межу того, що йому дозволено вчинити. Нумо грати по-чесному.

МЕРІ ДРІСКОЛЛ (запально): Хай мене Господь Бог покарає, якщо я справді поцупила ті устриці!

ПЕРШИЙ ДОЗОРЕЦЬ: То вас, виходить, обмовили? І що потім сталося?

МЕРІ ДРІСКОЛЛ: Він схопив мене зненацька на задвірку, ваша честь, коли хазяйка пішла зранку на закупи, вимагав, щоб я дала йому шпильку. А він як стиснув мене, то потім на тілі чотири синці лишилися. І двічі силкувався засунути руку під спідницю.

БЛУМ: Вона сама рухалася відповідно.

МЕРІ ДРІСКОЛЛ (презирливо): Мені не хотілося пускати в хід мою швабру. Я його усовіщала, ваша честь, а він мені: ти тільки нікому ані слова!

Усі сміються.

ДЖОРДЖ ФОТРЕЛЛ (секретар королівського і мирового суду гучним голосом): Порядок! Зараз обвинувачений виголосить свою першу заяву.

Блум не визнав своєї вини, в руці у нього розквітла квітка водяної лілеї, він починає довгу недоладну промову. Присутні ще почують, що скаже його захисник у своїй разючій промові зверненій до суду. Його геть затоптали в грязюку й оголосили виродком, а проте він, так би мовити, бажає стати на шлях виправи, загладити пам’ять про минуле чистим, як у сестер, життям і повернутися до своєї природи, перетворитися на хатню тваринку. Він народився семимісячним, і його дбайливо вигодував і виплекав прикутий до ліжка батько. Можливо, навіть батько допустився якихось помилок, проте він волів би перегорнути сторінку і нині, наблизившися впритул до ганебного стовпа, зажити спокійним домашнім життям на схилку свого віку у затишку родинного сховку. Уроджений британець він того літнього вечора стоячи на майданчику паротяга Кільцевої лінії бачив час від часу як дощ збирається линути і не линув і у вікнах дублінських домівок і приміських теж видовища щасливого родинного побуту з шпалерами Докрелла за шилінг дев’ять пенсів, невинної малечі, що народилася британцями і жебоніє молитвами Немовляті Христу, юних школяриків, що схилилися над своїми уроками, зразкових панночок, які опановують своє фортеп’яно, або ж того, як вони всі сімейним гуртом палко дякують Господу, зібравшися навколо різдвяного вогнища, а скрізь по країні, по boreens та зелених моріжках та доріжках colleens разом із їхніми swains під мелодії акордеона