Улісс - Джеймс Джойс

Він награє на старому банджо.

Вони зривають чорні маски зі своїх лагідних простодушних мармиз і, нажарюючи, нашкварюючи, притупуючи, припресовуючи чуки-чуки-чук до ритму кеквоку, роблять його зрозумілим для розваги публіки.

БЛУМ (із кислуватою посмішкою): Чи не можемо ми дозволити собі маленьку вільність, якщо ви не проти? Коли на те буде ваша ласка, я хотів би обняти вас бодай на півсекунди, га?

МІСІС БРІН (весело вигукує): Треба ж таке придумати! Краще подивіться на себе в дзеркало!

БЛУМ: Заради давніх часів, га? Я просто хотів зустрітися вчотирьох, зібрати докупи наші дві шлюбні пари. Знаєте, у мене завжди була слабість до вас. (Меланхолійно.) Адже це я прислав вам валентинку з віршем про газель.

МІСІС БРІН: Боже мій, вигляд у вас не приведи Господи. Побачити, лягти і не встати. (Простягаючи руку, починає допит.) А що це ви ховаєте за спиною, дорогенький? Кажіть, але тільки правду.

БЛУМ (бере її долоню вільною рукою): Ця дівчина звалася Джозі Пауелл і була найчарівливіша дебютантка Дубліна! Як швидко летять роки! Чи пам’ятаєте ви, хоч і з ретроспективними поправками, той давній Святвечір, входини Джорджини Сімпсон, коли грали в Ірвінга Бішопа{746}, пробували читати думки інших або знайти шпильку з зав’язаними очима? Або ж: що сховано в цій табакерці?

МІСІС БРІН: Ви завжди були левом вечірок з вашим володінням трагікомічною декламацією. І ви підтвердили свою репутацію. Ви ж бо завжди були улюбленцем дам.

БЛУМ (дамський кавалір, у смокінгу з шовковими вилогами, з блакитним масонським значком у петлиці, з чорним метеликом і перламутровими застібками піднімає високий пугар шампанського.) Леді й джентльмени, я пропоную тост за Ірландію, дім і красу.

МІСІС БРІН: Любі дні, яким нема вороття. Давня солодка пісня кохання.

БЛУМ (багатозначно притишує голос): Признаюся, я почуваюся чайником, так мені цікаво довідатися, чи не чайником стало дещо у декого зараз.

МІСІС БРІН (жваво): Атож, та ще й гарячим! Я просто вся як чайник, здоровий як Лондон. (Злегка дотикається до нього стегном.) Потім були ще ігри з загадками у вітальні, хлопавки з ялинки, і нарешті ми сіли на отоманці біля сходів. Під гілочкою омели. Супер для нас двох.

БЛУМ (він у червоному трикутному наполеонівському капелюсі з бурштиновим півмісяцем, пальці його руки поволі сунуть від ліктя до її м'якої, вологої, пухкої долоні, і вона делікатно їх не спиняє): Настав час для нічного чаклування. Я витягував скалку з цієї долоні обережно, повільно. (Ніжно, як він надягає їй на палець рубіновий перстень.) La сі darem la mano.

МІСІС БРІН (У цільній бальній сукні, синій, з барвою місячного сяйва, на чолі її оздоблена золотими блискітками діадема сильфіди, бальний записник лежить біля синьо-місячного атласного черевичка, вона поволі вигинає долоню, часто дихаючи.) Voglio е non. Ви гарячий! Ви пекучий! Ліва рука ближча до серця.

БЛУМ: Коли ви тоді зробили свій вибір, усі сказали, що сталося, як у казці про Красуню, яка вибрала Чудовисько. Пробачити вам цього я не зможу ніколи. (Прикладає до чола зціплений кулак.) Подумайте, як багато це важить для чоловіка. Ви для мене важили більше, ніж будь-що інше на цьому світі. (Хрипко.) Жінко, це доводить мене до нестями!

Денніс Брін у білому циліндрі з рекламними щитами Віздома Гелі човгає повз них у хатніх пантофлях, його нечепурна борода стирчить уперед, і він щось мимрить, повертаючи голову праворуч або ліворуч. Малий Елф Берган, убраний як виновий туз, іде слідом за ним і повторює всі його рухи, корчачися з реготу.

ЕЛФ БЕРГАН (глузливо показує на рекламні щити): К. п.: ка-пут.

МІСІС БРІН (до Блума): А внизу гості гойно веселилися. (І вона пустила йому двійко бісиків). Чому ви не поцілували мені долоню, щоб усе пішло на краще? Адже ви хотіли це зробити.

БЛУМ (уражений): Найкраща подруго Моллі! Як ви могли б?

МІСІС БРІН (її м’якенький язичок, вистромившись між губами, дарує йому цілунок голубки): А з вашими запитаннями — до когось іншого. Там у вас, мабуть, є для мене невеличкий даруночок?

БЛУМ (начебто про річ не варту уваги): Кошер. Дещо на вечерю. Що нам домівка наша, як нема чорносливу й м’яса? Я був на «Лії». Місіс Бендмен Палмер. Цікавий інтерпретатор Шекспіра. На жаль, викинув програмку. Ось тут є крамничка, де можна сміливо купувати свинячі ніжки. Помацайте, прошу.

З‘являється Ричі Гулдинг, на голові у нього пришпилені три жіночі капелюшки, а в руці фірмовий портфель Колліса і Ворда, такий важкий, аж Ричі перехилився на один бік, а на ньому білим вапном намальовані череп і схрещені кістки. Відкриває портфель і показує: він ущерть наповнений свинячими ковбасами, копченими оселедцями, в’яленою тріскою і коробками з піґулками.

РИЧІ: Найкращі в усьому Дубліні.

Лисий Пет, забіганий і заморочений офіціант, стоїть на порозі з серветкою на руці й чекає, поки клієнт йому щось замовить.

ПЕТ (несе таріль, тримаючи її нерівно, так що з неї крапкрапкрапає підлива): Біфштекс із нирками. Пляшка лагеру. Хе-хе-хе. Клієнт питає Пета, а Пет не чує і нічого не петра.

РИЧІ: Божемилий! Яне ївз ранку.

Похнюпивши голову, рушає далі. З’являється трудяга, тьопає повз нього, штурхає його своїм палючим двозубцем.

РИЧІ (хапається за поперек, зойкає від болю): Ой! Щоб ти луснув! Нирка!

БЛУМ (показує на трудягу): Шпигун. Не привертайте уваги. Не терплю безтямного натовпу.