Виправний день - Чак Паланік

— Бідний Волт.

Він задер край футболки мерця, відкрив липкий пластир на шкірі під нею. Відірвавши пластир і приліпивши собі його збоку на шию, він насолодився миттєвим припливом фентанілу.

Джамал подав вухо, діамант досі блищав у мочці. Двоє хлопців стукнулися кулаками над понівеченими рештками доктора Еммета Бролі, дали одне одному «п’ять». Перед тим як піти, Кішоун підійшов до прапора в рамці, цієї напівзгорілої реліквії з якогось давно забутого протесту чи демонстрації. Він зняв його, шанобливо роздивився, а тоді повісив знову, правильним боком.

Джамал схилився підняти книжку Алінскі. Зухвало погортавши сторінки, сказав:

— Час гарних слів минув.

І ніжно довірив тендітний папір голодному вогню в каміні.

Голос Пайпера скрипів. Горло висохло і дерло, він цілком виснажився. Після того як інших акторів відпустили, кастингова комісія далі вимагала від нього зачитувати випадкові фрази. Те, що почалося як прослуховування, перетворилося на марафон, ніби вони перевіряли його на витривалість. Клем чи Нейлор, чи хто там у них кастинг-директор, кривився і говорив:

— Вони не переконані, що ти достатньо мужик, — говорив він, ніби піддражнюючи Пайпера, — ця роль вимагає набагато більше тямущості.

Вони піднімали наступну картку-шпаргалку, сповнену якоїсь тарабарщини, і Пайпер був диявольськи налаштований не читати:

Білія воює з Гомією. Білія завжди воювала з Гомією.

Їхній стос непрочитаних карток був товстий, як старий телефонний довідник. Хтось піднімав іншу, і Пайпер зачитував уголос:

Вогонь, що поглинає наше місто, розпалили сили прихильників старого режиму.

Вони витягували картку за карткою.

Світові потрібна об’єднана теорія поля[55]. Одна річ, щось одне, що пояснює все, — дайте це людям.

Чоловіка визначає не те, що він робить за зарплату, а те, що робить у вільний час.

Велика військова процесія знову займе зруйноване місто Портленд!

Приємність вигадки в тому, що вона мусить лише пахнути правдою.

Реальна тарабарщина. Цілковита і повна ахінея, вигадана дешевими писаками для серіалу, який жоден телеканал ніколи не вибере. Проте Пайпер зачитував кожну фразу енергійно і пристрасно. Він знав, що вузол його галстука вже провис далеко вниз від запонки для комірця. І те, що пасма волосся вже розтріпалися й почали спадати йому на чоло. Та він не здавався. Налиті кров’ю очі пекли, але він не здавався. Навіть коли кастинг-директор, Руфус, чи Колтон, чи Бреч, підняв нову картку.

До того як ця книжка стала книжкою… до риття поховальних ям… був лише план Волтера, як стати багатим.

Гуляючи вулицями Нью-Йорка, він увімкнув якесь порно на телефоні. Просто нерухомі картинки, щоб порозглядати, поки наповнюються коки. Щоб кров спустилася вниз, до хазяйства, і він думав своїм безстрашним мозком нижче живота. Твердий член ніколи нічого не боїться. Порно діяло на нього, як шпинат на Папая чи лють на Неймовірного Галка. Переносило його в стан, коли він міг бавитися в «Знайди Волдо» на стелі Сикстинської капели і не знайти там Бога, бо дупи всіх ангелів виявлялися такими нескінченно їбабельними.

Порно робило з Волтера безжальну зграю вовків у одному тілі. У своєму телефоні він ґуґлив:

Тед Банді

Вейн Вільямс

Дін Корлл

Річард Рамірез

Енджело Буоно

Девід Берковіц[56]

Будь на прив’язі. Іди праведним шляхом, і всім буде плювати, живий ти чи мертвий. Волтер може вмерти з голоду чи спіткнутися на дорозі, щоб його розмазали, як млинець. Він може відправитися в якусь зону бойових дій, де його зґвалтують багнетом. Він уже не чиєсь маленьке дитя, вже ні. Усім похер, живий він чи мертвий. Але вбий він кількох таких самих нікчем, і суспільство натисне на всі пружини, щоб слідкувати за ним. Мільярд платників податків забезпечуватимуть йому їжу і дах над головою до кінця життя. Одягатимуть у чистий одяг. Припинить їсти — і вони запхають трубку йому в горло й закачуватимуть туди їжу, чим він не насолоджувався, ще відколи був зародком.

А поки що він ішов вулицями Нью-Йорка, хижак на землі весняних ягнят.

Усе, чого вчили в школі, могло привести людину лише до певного рівня, інакше його вчитель алгебри літав би на приватному літаку і пив шампанське з туфлі. Те, чого вони вчать, здебільшого приводить усіх до того самого. Вони кажуть, що ти повинен стати кимсь — адвокатом, бухгалтером чи приборкувачем левів, щоб по шматочку замінювати себе кимсь іншим. Замість когось одного Волтер хоче бути всім. Але щоб стати вищим за ці щурячі перегони, йому знадобиться наставник. Такий собі мільярдер, що візьме його під своє мільярдерське крило і покаже все, що треба знати, щоб гроші множилися, наче кролики, повідає про торгівлю конфіденційною інформацією і врівноваження товарних ф’ючерсів, безживний світ поглинань корпорацій і нагромадження фінансів у якомусь податковому притулку на якомусь банківському рахунку, що сягає безкінечності.

Сьогодні Волт сказав собі, що може це зробити. Насамперед, він виконав домашнє завдання. Він почитав фінансову рубрику газет, щоб знайти там якогось Джорджа Сороса[57] чи брата Коха[58]. Гедж-фондового магната з великої букви або царя інвестицій. Він пройшовся сторінками журналу «Таун енд Кантрі» й перечитав біографії людей з «Форчун 500»[59]. Знайшов собі якогось царя Мідаса, який смикає за ниточки і пряде золото зі соломи.

На думку Волтера, він не ледарював. Він чекав свого часу, беріг ресурси, очікував одного головного шансу. Він склав список того, у що вірить:

Санта-Клаус

Католицький бог

Буддистський бог

Поганський бог

Сатана

Різдвяний кролик і Зубна фея

«Сієтл Суперсонікс»[60] і «Оклагомзькі бандити»[61]

Ґері Гарт, Волтер Мондейл і Ел Ґор[62]

Обрізання

Дотепер він вірив у демократію та явне призначення[63]. Він вірив у капіталізм, моральну відносність і соціальний марксизм. Якщо він міг повірити в це, то може і в будь-що інше. Можливо, віра в ці сміховинні абстракції була реалізацією самого вірування, крапка.

Єдиною вірою, єдиною його релігією цими днями була Шаста. Він запхав два пальці в кишеню штанів. Витяг звідти рожеву балабушку. Схожа на маршмеллоу, але менша. Затичка для вуха. Одного дня на інструментах промислового дизайну Шаста вимкнула свердлильний станок. Вона витягнула пінопластові рожеві затички з вух і поклала збоку. Поки вона ходила комусь телефонувати, Волтер поцупив одну. І тепер на вулиці Нью-Йорка він підніс цю затичку до носа й понюхав. Вдихнув солодке довкілля Шастиних шкіри і мозку.

Звісно, можливо, його батько не був мудаком світового масштабу, який міг би залишити йому значну довірчу власність, але Волтер знав, як це виправити. Якщо батько може мати більше однієї дитини,