Fata morgana (збірник) - Михайло Михайлович Коцюбинський

Г о ц – водопад.

Г р о м а д с ь к а х а т а – приміщення для приїжджих урядовців.

Г у г л я – гуля.

Г у с л я н к а – кисляк з пареного молока.

Г у т і р к а – розмова.

Ґ а з д а – господар.

Ґ о н т – покрівельний матеріал у вигляді тонких дощечок.

Ґ р у н ь – вершина гори.

Ґ у р а л ь н я – спиртово-горілчаний завод.

Д а н г а л а к – весляр.

Д е с я т н и к (десяцький) – у дореволюційній Росії нижчий поліцейський служитель на селі, якого обрали селяни.

Д і д и ч – поміщик, великий землевласник.

Д і д и ч р и н ш т о к у м і с ь-к о г о – людина, яка очолювала покидьків міського населення.

Д о в і д н е (довідно) – цілком певно, достовірно, вигідно.

Д р а г л і т и – труситися, коливатися.

Д р о б ’ є т а – вівці.

Д у к а ч (дукат) – срібна, а потім золота монета, що була поширена в ряді європейських країн.

Е к о н о м – завідуючий поміщицьким господарством, економією.

Є р и к – невелика протока, що з’єднує озера або річку з озером.

Ж е б р и – збирання милостині.

Ж е н т и ц я – сироватка.

Ж е р д к а – горизонтально підвішена чи прикріплена перекладина, на яку вішають одежу.

Ж у ж м о м – у згорненому, скрученому вигляді, як-небудь (про одяг, тканини).

Ж у п а н – теплий верхній чоловічий суконний одяг.

З а п а с к а – жіночий одяг у вигляді шматка тканини певного розміру (переважно вовняної), що використовується замість спідниці для обгортання стану поверх сорочки.

З а р і н о к – пологий берег річки, вкритий рінню.

З а с т а й к а – житло чабана-гуцула в полонинах.

З б і р ж а к (збіржаник) – візник.

З г а р д а – намисто з монет або хрестиків.

З е м с ь к и й – службова особа у волостях і повітах дореволюційної Росії, наділена адміністративною і судовою владою.

І з в о р – яр.

І м б р и к – казанок.

К а л а б а т и н а – топке місце, калюжа.

К а п а р а н – верхній (у задунайських січовиків) одяг із відкидними рукавами.

К а р м а з и н – сукно малинового кольору.

К а р н а в к а – металева закрита коробка з отвором у кришці для збирання грошей (переважно у церкві); скарбничка, скарбона.

К а р у ц а – хура, віз.

К а т р а г а – курінь.

К а ш и ц я – дерев’яна обшивка берегів.

К е п т а р – у гуцулів верхній хутряний одяг без рукавів.

К и ч е р а – гора, вся, крім вершин, вкрита лісом.

К н а к – поліційна дільниця.

К о в б а н я – глибока вибоїна на дорозі, наповнена водою.

К о з а р – козячий пастух.

К о н с е к в е н т н и й – послідовний.

К о п и л – тут: короткий брусок, закріплений у полоз саней для зв’язку полозів з коробом.

К о р с е т к а – верхній жіночий одяг – безрукавка, пошита в талію з кольорової тканини.

К о р у г в а, к о р о г в а – прапор; прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.

К о т в и ц я – якір.

К р е с а н я – капелюх.

К у н я – волоть очерету.

К у ф а – дерев’яне відро.

К ч у л а – овеча вовна.

Л а з а р о н і – волоцюга.

Л і с а – огорожа, сплетена з хворосту.

Л у д і н н я – тут: одяг, вбрання.

Л ю б а с – коханець.

М а й – мабуть.

М а л а й – вид хліба з кукурудзи, гороху або проса.

М а н н а – тут: молоко.

М а н т а – плащ.

М а р ж и н к а – худоба.

М о к а н – горець-чабан.

М о л ь ф а р – чарівник.

М о с к а л ь – вояк, солдат.

М о ц у в а т и с я – боротися, мірятися силою.

М р и ч – туман, імла.

Н а б і л – молоко, молочні продукти.

Н а б і р – у борг, без грошей.

Н а м і т к а – покривало з тонкого серпанку, яким зав’язують поверх очіпка голову заміжні жінки.

Н е г у р а – туман.

Н е д е я – дика вершина гори.

О б о р а – відгороджена частина подвір’я з приміщенням для худоби.

О б о р і г – повітка на сіно.

О б р і к – січка з вівсом, дертю і т. ін. для годівлі коней.

О д а л і с к а – служниця або наложниця в гаремі.

О к о – міра об’єму хмільних напоїв, що приблизно дорівнює 1—1,5 літра.

О с л і н – переносна кімнатна лава для сидіння.

О с т р е в а – суха смерека з галузками, на якій сушиться сіно.

О т ч е н а ш – молитва у віруючих християн; мораль, нотація.

О ф і р а – те саме, що жертва.

О ч і п о к – старовинний головний убір заміжньої жінки у формі шапочки, часто з подовжнім розрізом ззаду, який зашнуровують, стягаючи сховане під ним волосся.

П а з у в а т и (пазити) – пильнувати, стежити.

П а т е р и ц я – довга палиця, яку звичайно використовують для опори при ході; жезл як ознака вищих християнських та деяких інших священослужителів, а також символ влади взагалі.

П і д т и ч к а – нижня частина жіночої сорочки, пришита звичайно в поясі до верхньої.

П і л – нари в селянській хаті, розміщені