Українська література » Сучасна проза » Fata morgana (збірник) - Михайло Михайлович Коцюбинський

Fata morgana (збірник) - Михайло Михайлович Коцюбинський

Читаємо онлайн Fata morgana (збірник) - Михайло Михайлович Коцюбинський
достовірність зображення складних внутрішніх процесів. Так, дослідники вже відзначали, що М. Коцюбинський використав тему психологічного роздвоєння художника, яка вже не раз розроблялась у світовій літературі, зокрема Е. Золя («Творчість», 1886), Мопассаном («На воді», 1888), Е. Гонкуром («Фостен», 1882), А. Чеховим («Чайка», 1896), О. Маковеєм («Самота», 1896), Н. Кобринською («Дума», 1898). Водночас М. Коцюбинський створює оригінальний високохудожній твір, позначений глибиною і точністю спостережень.

Психологічна точність зображення наявна і в, здавалось би, нелогічних переходах від одного плану думок до другого. «Перескакування» від гострого болю, переживань, що викликані виглядом тяжкохворої дитини, можна пояснити з точки зору тієї ж теорії домінанти. Домінуюче відчуття болю героя, поступово зростаючи, змінюється роботою свідомості в іншому напрямі. Ось як подібне явище описав О. О. Ухтомський – автор теорії домінанти: «…підкріплення домінанти сторонніми імпульсами, що відіграє таку суттєву роль у її характеристиці, само по собі може підготувати її гальмування, тобто покласти їй кінець». Саме ця закономірність визначає зчеплення деталей різних планів в етюді, коли домінантне почуття то відступає, то знову виходить на перший план.

Якщо ж говорити про глибину показу роздвоєння особистості в розглядуваному творі, то вона відрізняється, скажімо, від таких творів, як «Ніс» М. Гоголя, «Двійник» Ф. Достоєвського. Обидва письменники зображують граничний випадок, так би мовити, патологічне роздвоєння. Відповідні віддвоєні образи в них повністю персоніфіковані й живуть власним життям. М. Коцюбинський же торкається передусім роздвоєння свідомості і самосвідомості, тобто суперечливості, реально існуючої в психіці кожної нормальної людини.

Таким чином, відштовхуючись від зображення психологічного процесу в розвитку характеру, М. Коцюбинський в етюді «Цвіт яблуні» йде далі, відкриваючи найглибші шари внутрішнього світу людини, який він показує в реальній суперечливості й русі. Одним з найважливіших засобів вираження цієї діалектики свідомості й самосвідомості, як і в попередніх творах, є система художніх деталей. Проте тут М. Коцюбинський виступає чималою мірою новатором. Якщо до нього переважно розроблялись системи предметних деталей (пор., наприклад, «Спати хочеться», «Людина у футлярі», «Дама з собачкою» А. Чехова; «Борислав сміється» І. Франка; «Виводили з села», «Камінний хрест» В. Стефаника), то він «освоює» новий вид художніх деталей – мікрообрази ідеальної сфери людини (наприклад, «пам'ять, той нерозлучний секретар мій»). У процесі складної організації всієї системи мікрообразів письменникові вдається надати їм особливого символічного значення, що виражає різні сторони людського «я».

Він іде!

Дата і місце написання: 25 серпня 1906 p., Чернігів.

Уперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», 1906, т. 36, кн. 10, стор. 170—178.

Про працю над цим твором М. Коцюбинський писав В. Гнатюкові в листі від 6 вересня 1906 р.: «…Сими днями почав невелику новелу, швидко скінчу і вишлю Вам. Мені вже сором їсть очі перед Вами та «Л[ітературно]-н[ауковим] вісником». Може, на кінці того тижня дістанете новелку». 12 вересня 1906 p. M. Коцюбинський повідомляв В. Гнатюка: «Посилаю Вам (рекомендованим) свій образок «Він йде!» Якщо знайдете його можливим – помістіть у «Літературно]-н[ауковому] в[існику]». Не гнівайтесь, що даю Вам таку дрібницю. Може, колись пришлю більш вдатну».

Твір є відгуком на події, які мали місце в Чернігові 1905 р. Два дні тривав чорносотенний погром.

«5 листопада (22 жовтня) був похмурий день, накрапав дощик, було грязько й сиро. Ми всі були на головній (Богоявленській) вулиці, спостерігаючи величезні маси селян, що прибули до Чернігова, між якими шмигали в'юнкі фігури чорносотенців, підготовляючи юрбу до рішучих дій. Всі чекали умовного сигналу. І ось з'явилась процесія з хрестами і корогвами, яка прямувала від губернаторського будинку до базарної площі» (Черлюнчакевич М. Социал-демократическая организация 1904—1906 гг. на Черниговщине // «Летопись революции». 1925. № 4. С. 18).

До речі, під час погрому Μ. Черлюнчакевич був поранений, про що писав М. Коцюбинський у листі до М. Чернявського від 18 листопада 1905 р.: «На погромі справді побито і зранено Чер[люнчаке]вича».

Сміх

Дата і місце написання: 7лютого 1906 р., м. Чернігів.

Уперше надруковано в журналі «Нова громада», 1906, кн. 2, стор. 29—40.

В дорозі

Дата і місце написання: 1 вересня 1907р., м. Чернігів.

Уперше надруковано у виданні: Дзвін. Збірник 1, К., 1907, стор. 159—176.

Проза М. Коцюбинського, що стосується цього періоду, сповнена оптимізму, спрямована проти занепадницьких настроїв, що стали поширюватися в середовищі дрібнобуржуазної інтелігенції. Темі подолання такої своєрідної соціально-психологічної втоми присвячені твори «В дорозі» й «Intermezzo». В центрі обох творів – образи представників передової інтелігенції, їх складні внутрішні переживання. На відміну від етюда «Цвіт яблуні», де М. Коцюбинський торкнувся морально-етичних проблем людського «я», в цих творах ставляться проблеми соціально-філософські, показується діалектичний процес розвитку самосвідомості героїв. В оповіданні «В дорозі» «цей складний душевний процес, боротьба двох «я» в душі людини, двох начал – особистого і громадського – в центрі уваги письменника, на ньому заснований драматичний конфлікт. Письменник стверджує необхідність гармонійного поєднання особистого і громадського, а не однобічного викривлення в той чи інший бік». Оповідання позначене й новими досягненнями в техніці художньої деталі, її можливостями передачі глибинних процесів людської психіки.

Intermezzo

Дата і місце написання: 9 вересня 1908 p., Чернігів.

Уперше надруковано в журналі «Літературно-науковий вісник», 1909, т. 45, кн. 1, стор. 5—15.

Новела має дещо автобіографічну основу. В листі до польського поета М. С. Вікшенського від 21 травня 1908 р. Коцюбинський писав: «Попросту кажучи, я дуже хотів би, користуючись Вашими торішніми запросинами, спочити деякий час у Клепочах (буду вільний з кінця сього місяця). Тільки – слово: коли Вам незручно через що-небудь пустити мене до себе в хату на сей раз – мусите сказати мені одверто. Думаю, що я маю право на таку щирість. Я дуже втомлений – і так хочеться мені спочити серед природи. Заважити Вам не міг би, бо і сам потребую мінімум вражень та спокою».

Відпочивав письменник в іншому місці – в селі Кононівці на Полтавщині. У листі до дружини від 19 червня 1908 р. Коцюбинський писав з Кононівки, що господар, у якого він зупинився на відпочинок, дбає про нього, скрізь водить, усе показує і тим самим заважає йому «взятися до роботи і до спочинку». Письменник з нетерпінням ждав часу від’їзду господаря. «…Все більше почуваю утому од людей», – скаржився він. 26 червня 1908 р. Коцюбинський інформував свою дружину: «Почуваю себе непогано з боку фізичного. Зате, лишившись на самоті, тільки тоді почув я, як сильно втомлений я душею. Людей просто не переношу, а коли, гуляючи, десь бачу людину, то тікаю, щоб не стрітись. Читати теж не можу. Писати почав, та й кинув. Не хочу. Якась така мрачна тема, важка, а тут і так не весело. Лучче буду гуляти, спочивати, читати книгу природи, збирати матеріал».

«Нічого не читаю, – зазначає письменник у

Відгуки про книгу Fata morgana (збірник) - Михайло Михайлович Коцюбинський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: