Після кави - Абдул Рашид Махмуді
— Сакіно, як ти гадаєш?
Сакіна не промовила жодного слова. Коли вона почула, що їй розповідає чоловік про зустріч із Закі, то зрозуміла, що говорити не варто. Вона знала, що дівчина любить Саламу; саме тому вона намагалася не дати їй зустрітися з ним. Це було зроблено і для того, щоб уникнути скандалу, і щоб він зрозумів, що той, хто хоче дівчину, повинен прийти й попросити її руки. Правда ж полягала в тому, що в глибині душі вона сподівалася на те, чого не наважувалася висловити, а саме на те, щоб Аллах благословив їх шлюбом із одним із синів Кассимів, і нехай це буде Салама. Тоді всі були б рівні й бар’єр, що їх розділяє, був би зламаний. Невидимий бар’єр, хоча ніхто ніколи не міг його подолати. І ніхто не зможе переступити його після того, що сталося. Що вона подумала? Розмовляти не було сенсу. «Чоловіки, — говорила вона собі, — іноді були більшими боягузами, ніж жінки». Вона вирішила зробити те, що необхідно.
* * *
Кассими були арабами, які не схвалювали одруження з селянами чи незнайомцями, якщо тільки вони не були старовинними, поважними, заможними родинами. А мешканці Бахраві, які жили з ними в тому самому селі, були чужинцями та робітниками на фермі, незважаючи на те, що жили серед них протягом поколінь і стали землевласниками за іронічною примхою долі... Але в довгій історії Кассимів були два винятки, про які люди могли б здогадуватись. Подейкували, що в давні часи Саддіна (яка, кажуть, була донькою Кассима) вийшла заміж за чоловіка на ім’я Абу Джад. Про цього чоловіка було мало що відомо, крім того, що він був чужинцем і, згідно з переказами, що передавалися з діда-прадіда, він носив конусоподібний капюшон:
Саддіно, не виходь заміж за Абу Джада
чий капелюх лякає людей
Усі були проти шлюбу між Абу Джадом і цією дівчиною, про чию красу складали прислів’я, але Кассим наполягав, щоб вона вийшла заміж за чужинця. Чому він наполягав на цьому, незважаючи на те, що дівчина відмовила йому? Чому він зробив свою доньку жертвою ненависного шлюбу, про який ще кілька поколінь пізніше розповідали легенди? Це те, що ніхто не міг зрозуміти. Але в Шабани були ідеали, які суперечили поглядам Кассимів і які ті заперечували, адже використовували свої притчі для виправдання власної поведінки.
— Мене не переконала ця історія про Саддіну, — казав Шабана. — Чи можливо, що Кассим, шейх арабів, видасть заміж свою дочку за селянина в капелюсі-капюшоні? Я думаю, що Абу Джад був одним із великих землевласників в окрузі, а Кассим був кмітливим політичним лідером, тобто цей шлюб був укладений з політичних міркувань.
Коли люди запитували:
— Що ви маєте на увазі, з політичних міркувань?
Шабана відповів:
— Як пророк, мир йому, одружився з Мар’ям із коптів. Лідер християн послав її в подарунок, бо хотів із ним заприятелювати. А я думаю, й одному Богу відомо, що Кассимові потрібен був шматок землі — скажімо, соток сто, щоб побудувати село, а решту обробляти, а той Абу Джад продав йому землю за безцінь, ніби це був посаг для Саддіни.
Потім він продовжував, звертаючись до будь-якого присутнього з роду Кассимів:
— Що ти ще хочеш? Що мав зробити чоловік? Якби не той шлюб, ти б не міг тут оселитися й будувати обійстя замість того, щоб спати в наметах, і сіяти, і жати. Не було б села.
Якби його запитали: «Добре, а як щодо капелюха-капюшона?» — він відповідав: «Так, хіба я вам не казав? Цей капюшон, тартур, спочатку був довгим вовняним капелюхом, таким, які досі носять і завжди будуть носити ваші сусіди, з роду Салехів. Але в пісні шапка стала тартуром».
Але нікого з роду Кассимів не переконала теорія Шабани. Вони дотримувалися своєї думки про вчинок Кассима, про непрощенну кривду, про те, що дівчина зовсім зів’яла, і жорстокість її батька призвела до її раптової смерті через три роки після цього жалюгідного шлюбу. «Її життя було коротким», — казали вони, і сумно співали про неї впродовж віків:
Саддіно, з гранатовими щоками, немов
янгол Милосердного божества.
Саддіно, очі твої великі й перламутрові,
відмов йому, шановна пані.
Заміжжя за чоловіком у тартурі
може викликати гнів нашого Господа.
Що стосується другого винятку, то це був шлюб Фавзії, дочки хаджі Зейнаб, з погоничем верблюдів Хасаном з роду Салехів. Село Кассим було щонайбільше за два кілометри від села Салех. Ніхто не очікував, що Зейнаб погодилася видати дочку заміж за селянина, і сини Салеха ніколи не думали, що таке станеться. Два села стояли навпроти одне одного, і єдине, що їх розділяло, — це вузька дорога до Затоки, вузької протоки, що проходила паралельно до земель Салеха і Кассима і перпендикулярно до іншої затоки, а також до іншої вузької стежини, яка визначала початок володінь Салехів. Незважаючи на це, між двома селами тяжіла величезна соціальна різниця, яку дотримувалися обидві сторони, оскільки жителі Кассима були арабами, а Салеха — селянами, тож соціальна прірва між ними була величезна, як від землі до неба. Два клани обмінювалися візитами та відвідували весілля, похорони й урочистості один одного. А іноді салехи приходили на п’ятничну молитву до мечеті кассимів (оскільки вона служила центральною мечеттю в околиці), а кассими на правах господарів годували людей, які приходили до сіри. Поєднували два клани й торговельні зв’язки, оскільки кассими купували в салехів огірки й цибулю для харчування, також бавовну, якою торгував шейх Раді. І салехи приганяли своїх корів у село кассимів, щоб спаровувати їх із племінним биком, або «юнаком», як вони називали його. Потім був Ібрагім Абу Заїд — чужоземець, чиє походження абсолютно невідоме. Чоловік приїхав у село Салех і оселився. Він з’єднав два села через послуги, які пропонував розбещеним і відчайдушним. Шлюб і змішування крові між чоловіками-селехами та дівчатами з клану Кассима були заборонені. Це була червона лінія між двома такими різними світами.
Кассими вважали, що вони більш гідні та цивілізовані, ніж салехи, бо ті були прив’язані до землі й не знали
