Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна - Деніел Джеймс Браун

іноді в найдрібніших деталях, багатьма конкретними почуттями і думками під час ключових моментів розповіді. Він був у стані, наприклад, розповісти про свої бесіди з Джорджем Пококом на човновій станції, про своє емоційне спустошення, коли його залишили напризволяще у Секвімі, про подорож до Гранд-Кулі і його складні стосунки з батьком і Тулою. Пізніше, після смерті Джо, коли Джуді і я сиділи разом протягом усіх тих численних годин, заглибившись у фотографії, листи і вирізки, вона змогла допомогти мені заповнити прогалини, особливо в тих важливих точках історії, багато з яких батько або мати розповідали їй знову і знову протягом усього життя. Ці розмови та спогади найбільш ґрунтовно задокументовані в повних примітках до цієї книги онлайн.

Мало що дає так багато можливостей для спільних зусиль, як написання книги. Маючи це на думці, я хочу висловити мою дуже глибоку вдячність певним людям, на додаток до Джуді, які зробили внесок у створення цієї книги.

По-перше, Рей Уіллман, «містер Джуді», який був життєво необхідний для проекту тим чи іншим чином, у незліченних варіантах, великих і малих, від найпершого дня.

У видавничому світі: в «Уільям Морріс Індевер», мій приголомшливо блискучий і чудово безстрашний агент Доріан Карчмар, дивовижно ефективні Анна Дерой, Рафаелла Де Анджеліс, Рейхані Сандерс і Сімон Блейзер. У «Вікінг Пресс», мій бездоганний редактор Венді Вольф, яка володіє скальпелем так уміло, що не відчуваєш болю і завжди дуже вдячний за лікування. Також Джош Кендалл, який придбав книгу і редагував початковий варіант, помічник редактора Меггі Ріггс та вся команда розумних і кмітливих фахівців у «Вікінг». І далеко від Манхеттена, Дженніфер Кулі, який так багато допоміг мені на шляху створення книги.

Серед тих, кого називають членами сім’ї екіпажа 1936 року або близькими друзями, багато з яких щедро ділилися своїми спогадами та надали мені свої приватні колекції документів, пам’ятних вирізок, листів і щоденників: Крістін Чейні, Джефф Дей, Кріс Дей, Кетлін Гроган, Сьюзен Хеншоу, Тім Х’юм, Дженніфер Хаффман, Джош Хаффман, Роуз Кеннебек, Мерилін Мок, Майкл Мок, Перлі Моулден, Джоан Маллен, Дженні Мердоф, Пет Сабін, Пол Сімдарс, Кен Тарбокс, Мері Хелен Тарбокс, Гаррі Ранц-молодший, Поллі Ранц, Джеррі Ранц, Хізер Уайт і Саллі Уайт.

На човновій станції університету Вашингтона: Ерік Коен, Боб Ернст і Люк МакГі, які всі переглянули рукопис і запропонували багато прекрасних пропозицій і суттєвих коректив. Також Майкл Каллахан і Кеті Гарднер, що допомогли віднайти фотографії. Я хотів би привернути особливу увагу до відмінного веб-сайту Еріка: www. huskycrew.com. Це, безумовно, найкраще джерело для тих, хто хоче дізнатися більше про довгу, славну історію веслування у Вашингтоні.

У ширшому світі веслярів і тренерів команд: Боб Готшелл, Джон Халберг, Ел Макеніз, Джим Оджала і Стен Покок.

У світі бібліотек та запорошених архівів: Брюс Браун, Грег Ланге, Елеонора Тоувс і Суз Бабаян.

За допомогу з німецькими речами: Вернер Філіп у Музеї водних видів спорту в Грюнау і, ближче до дому, Ізабель Шобер.

На завершення, це багато в чому книга про довгу подорож юнака назад до місця, яке він може назвати домівкою. Написання цієї історії нагадувало мені знову і знову, що ніхто не є більш благословенним у своєму сімейному житті, ніж я. Я хочу подякувати трьом прекрасним і розумним жінкам, які зробили його таким: моїм дочкам, Емі і Бобі, кожна з яких вкладала свої власні унікальні таланти в написання цієї книги, і моїй дружині Шерон. Її вдумливе читання рукопису, її численні розмови зі мною про нього і її глибоко проникливі зауваження та пропозиції поліпшили його до максимально можливого рівня. Її любов, її впевненість і її постійна підтримка, у першу чергу, зробили можливим написання цієї книги. Без неї не було б жодних книг.

Примітки 

Початковий рукопис цієї книги містив добре за тисячу кінцевих приміток. Приведене нижче — це значно скорочена та неповна версія цих приміток. Повний текст приміток можна знайти на веб-сайті: www.danieljamesbrown. com. У цій скороченій версії я використовую такі абревіатури: СТ («Сіетл Таймс»), ПІ («Сіетл Пост-Інтеллідженсер»), ВД («Університет Вашингтона Дейлі»), НЙТ («Нью-Йорк Таймс»), ДГ («Нью-Йорк Дейлі Геральд»), ГГ («Нью-Йорк Геральд Триб’юн») і НЙП («Нью-Йорк Пост»).

Титульні елементи і пролог

Цитата Покока з прекрасної біографії Гордона Ньюелла «Всі готові!: Джордж Йомен Покок і веслувальні перегони» (Сіетл: «Юніверсіті оф Вошінгтон Пресс», 1987), с. 159. Цитати Покока, взяті в Ньюелла, у всій книзі використовуються із дозволу «Юніверсіті оф Вошінгтон Пресс». Грецький епіграф — із «Одіссеї» Гомера, с. 5.219-20 і 5.223-24. Переклад Емі C. Браун.

Цитата Покока, що слугує епіграфом до прологу, взята з Ньюелла (с. 154).

Розділ 1

Епіграф глави взятий із листа, який Покок написав С. Леверіку Бретту, надрукованого в «Інформаційному бюлетені Національної асоціації веслярів-аматорів» № 3 (сезон 1944), випущеного у Філадельфії 15 червня 1944 р. Мої описи погодних умов у районі Сіетла по всій книзі узяті зі щоденних метеорологічних записів Кооперативних оглядачів, зареєстрованих на різних станціях по всьому Сіетлу і переданих до Бюро погоди США. Для додаткової статистики про наслідки депресії див.: Пірс Брендон «Темна долина: Панорама 1930-х років» (Нью-Йорк: «Вінтаж», 2002), с. 86, і Джойс Брайант «Велика депресія і Новий Курс» у «Американській політичній думці», т. 4 (Нью-Хейвен: Єльський-Нью-Хейвенський педагогічний інститут, 1998). Цікаво, що згідно з Еріком Ларсоном, у його чудовій книзі «В саду звірів» (Нью-Йорк: «Краун», 2012), с. 375, Кінг-Конг був, зокрема, також улюбленцем Адольфа Гітлера. Детальніше про ситуацію на фондовому ринку протягом цього періоду можна подивитись у таблиці «Уолл-Стріт Джорнал» «Промисловий індекс Доу-Джонса всіх часів: Найбільші одноденні прибутки і збитки», яка доступна на http://online.wsj.com/mdc/public/page/2_3024-djia_alltime.html. Індекс Доу-Джонса потім перевищив 381 на 23 листопада 1954 р. На своєму найнижчому