Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна - Деніел Джеймс Браун

Цитата Покока взята з Ньюелла (с. 156). Опис роботи з дерев’яним молотком і колуном для розколювання кедра частково базується на уроках, наданих мені донькою Джо Джуді, якій він передав свої навички. Промова Ульбріксона до хлопців на рампі човнової станції отримана із вибірки прес-оглядів про неї, а також із його власного опису таких промов, розказаного Кларенсу Дірксу з «Есквайра» кількома місяцями раніше. Призначення в човни у цій главі взяті з журналу Ела Ульбріксона за весну 1935 р. і зі статей у ВД.

Деталі про роки проживання сім’ї Ранц у Сіетлі взяті, переважно, з мого інтерв’ю з Гаррі Ранцом-молодшим і з його неопублікованого машинописного рукопису «Спогади про мою матір». Для додаткової інформації про спеціалізовані продовольчі магазини і соціалістичний рух у Сіетлі див. у розділі «Комунізм у штаті Вашингтон» на веб-сайті: http://depts.washington.edu/labhist/cpproject. Для додаткової інформації про трудовий спір у «Золотому правилі» див. веб-сайт «Велика депресія в штаті Вашингтон», «Щорічник трудових подій: 1936 р.»: http://depts.washington.edu/depress/yearbook1936.shtml. Зустріч Джо з Тулою в її будинку на Беглі запала йому в пам’ять, як це було і з Джойс, і обоє згадали її та їхню розмову в машині після неї досить докладно. Повага, яку виказували Пококу, особливо коли він був на роботі у своїй майстерні, стала чітко зрозумілою для мене під час розмови з Джимом Оджалою 22 лютого 2011 р. Я в боргу перед Джимом — автором, видавцем, веслярем і другом Пококів, за ознайомлення із багатьма іншими деталями того, як виглядала майстерня Покока, а також за його допомогу в отриманні деяких фотографій у цій книзі. Листування між Пококом і Ебрайтом, процитоване тут, відбулася між 1 вересня і 30 жовтня 1934 р.

Я багато чого дізнався про те, як Покок майстрував свої човни, з наступних джерел: Стен Покок «Шлях. Досить!» (Сіетл: «Блабла», 2000); мої власні інтерв’ю зі Стеном; Ньюелл (с. 95-97, с. 149); «Джордж Покок: Вашингтонська традиція», ВД, 6 травня 1937 р.; і Джордж Покок «Спогади».

Опис великого урагану 1934 р., переважно, базується на статті «15 загинули, 3 кораблі затонули під час урагану, що налетів зі швидкістю 113 км/год на Сіетл», ПІ, 22 жовтня 1934 р. Деякі цифри з цього джерела, наприклад, кінцева кількість загиблих, згодом були оновлені. Деякі факти взяті зі статті Вулфа Ріда: «Великий ураган 21 жовтня 1934 р.», доступної на веб-сайті http://www.climate.washington.edu/stormking/October1934.html, і з ВД за 23 жовтня 1934 р. Я завдячую Бобу Ернсту, директору веслувальної програми в університеті Вашингтона, його колоритним описами критих басейнів для греблі, які використовувались східними університетами.

Мій опис «Тріумфу волі» Лені Ріфеншталь заснований на книгах Трімборна, Баха і Брендона, згаданих вище, але також частково на автобіографії Ріфеншталь «Лені Ріфеншталь: Мемуари» (Нью-Йорк: Сейнт Мартінс Пресс, 1993). Мені потрібно було дуже обережно покладатись на власний опис Ріфеншталь багатьох із цих подій. Я спробував вказати на ті аспекти, де він міг бути недостовірним.

Джо зберігав вирізку статті «Старшокурсники стикаються з життям із боргами та зменшенням робочих місць» у своєму альбомі і все ще згадував наприкінці свого життя ті почуття, які читання викликало в нього.

Епіграф узятий із листа, якого Покок написав до Національної асоціації веслярів-аматорів, передрукованого у «Інформаційному бюлетені» 1944 р. Я знову зібрав коментарі Ульбріксона, засновані на висвітленні в пресі, зі статті Кларенса Діркса «Наставник «Ескімосів» бачить нову еру для веслярів: Екіпажі прийняли програму «На Олімпіаду», почавши кампанію 1935 р.», ПІ, 15 січня 1935 р., і статті «Екіпаж «Ескімосів» може бути найкращими веслувальниками «Ескімосів», ВД, 15 січня 1935 р. Докладніше про Бруссаса Бека-старшого див. у «Бруссас С. Бек працює над шпигунськими звітами й публікаціями-одноденками» в документах Бека у «Спеціальних колекціях університету Вашингтона», інвентарний № 0155-001. Незвично холодна погода того січня задокументована в серії статей у пресі Сіетла. Див. мої замітки онлайн для повних цитат. Розповідь про взаємодію між Моком і Гріном частково базується на моєму інтерв’ю з Мерилін Мок і частково — на інтерв’ю самого Мока з Майклом Дж. Соколовим в листопаді 2004 р., яке записано в стенограмі із сімейної колекції Мока. Присутні на «розмові» Ульбріксона з хлопцями-другокурсниками перелічені в його записі у журналі за 13 лютого 1935 р.

Деякі деталі мого нарису про Коротуна Ханта ґрунтуються на моєму інтерв’ю з його дочками Крістін Чейні і Кейті Гроган. Опис характеру Дона Х’юма наведений частково зі статті Рояла Брогема «Університетський екіпаж для Поукіпзі», СТ, червень 1936 р. Коротка характеристика Чака Дея частково базується на моєму інтерв’ю із Кріс Дей. Експерименти Ульбріксона з різними складами човнів були відзначені в його журналі, а також висвітлені на шпальтах СТ і ПІ. Їхня поїздка на каное в перший теплий день весни була тим, що закарбувалося в пам’яті як Джо, так і Джойс, і вони часто довірливо ділилися її подробицями з Джуді. Розмова Джо з батьком у машині біля пекарні «Золоте правило» була ще одним із тих ключових моментів, якими він детально поділився зі мною, як і ділився із Джуді протягом усього життя. Мій опис «резонансу» базується на основі бесід із низкою веслярів; однак, внесок Еріка Коена в це питання був особливо цінним. Двозначні твердження Ульбріксона щодо того, хто мав веслувати в університетській команді проти Каліфорнії, описані в серії статей в СТ, ПІ і НЙТ протягом квітня 1935 року, всі вони цитуються в моїх примітках онлайн. Деякі факти взяті із записів у журналі Ульбріксона того місяця. Боббі Мок, як зазначено в інтерв’ю Майкла Соколова з ним у 2004 р., є джерелом коментаря Ульбріксона «Я вибачаюся» 12 квітня 1935 р. Мій опис перегонів на лимані Окленді базується на основі статей Білла Лейзера «Хто виграв?», «Сан-Франциско Кронікл», 14 квітня 1935 р.; «Екіпажі «Ескімосів» здобули абсолютну перемогу», СТ, 14 квітня 1935 р.; Брюса Хелберга «Другі здогадки», ВД (без дати, вирізка із альбому Боббі