Майстер і Маргарита - Михайло Опанасович Булгаков

184

Уї, мадам! (фр. oui, madame) — так, пані.

185

…на Чистих ставах <…> поїхав на Єлохівську вулицю… —

Чисті стави (Чистые пруды) — розмовна назва Чистопрудного бульвару зі ставком, розташованого між М’ясницькими та Покровськими воротами. До початку XVIII ст. стави називалися Поганими, 1701 р. Петро І подарував цю місцину Олександрові Меншикову, який впорядкував та очистив стави від скидуваних м’ясними лавками та бійнями нечистот і дав їм теперішню назву. Біля М’ясницьких воріт нині розташована станція метро «Чистые пруды».

Єлохівська (нині Спартаківська) вулиця лежить між майданом Разгуляй (Басманна вул.) та Єлохівским майданом.

186

…дістала ролю Люїзи! — Йдеться про ролю цнотливої дівчини Люїзи у п’єсі Шиллера (див. прим. [18]) «Підступність та любов» (Kabale und Liebe, 1784).

187

Єво превосходітєльство… — Пародія на слова маршу з водевілю Д. Т. Лєнського (Воробйова) «Лев Гурич Синичкін, або Провінційна дебютантка» (1839).

188

…знялося щось наче як стовпотворіння вавилонське. — Стовпотворіння вавилонське — безладний шум, безлад, мішанина при великому зборищі народу. Відлуння біблійної оповісти про спробу жителів Вавилону побудувати під орудою царя Німрода вежу (сотворити стовп) висотою до неба, що суперечило Божому помислові. Господь вирішив покарати будівельників і змішав їхні мови, після чого люди перестали розуміти одне одного. Будівництво було зірвано, а люди розсіялися по всій землі (Буття 11: 1–9).

189

…нахабний котяра Бегемот… — За народними повір’ями чорний кіт є супутником нечистої сили. Бегемот (євр. — форма множини іменника жіночого роду [бегема]) — будь-яка велика чотиринога тварина; серед свійських тварин — велика рогата худоба; у множині може означати якусь велетенську тварину-монстра, символ потуги, непереможности, ненажерливости, флеґматичности, часто ототожнюється з гіпопотамом. У розмовній мові — «скотина». Араби вважають бегемота-гіпопотама виродком пекла та втіленням диявола. Назва увійшла до всіх європейських мов із транслітерації у латинському перекладі блаженного Єронима (Vulgata) старозавітної книги Йова (40: 10).

190

…ви, либонь, навіть опери «Фауст» не чули? — Йдеться про оперу французького композитора Шарля-Франсуа Ґуно (Charles-François Gounod, 1818–1893), створену за мотивами трагедії Ґете; лібрето М. Карре та Ж. Барб’є (див. прим. [1]).

191

…він <…> дістав з кишені халата <…> чорну шапочку з вигаптуваною на ній жовтим шовком літерою «М». Він надів цю шапочку і показався Іванові і в профіль і в фас, щоб довести, що він — майстер. —

Шапочка — цей розпізнавальний знак — так звана «академічна шапочка», ярмулка — м’яка шапочка з тонкої (переважно шовкової) тканини, яку носили у приміщенні, та яка була символом причетности до наукової діяльности, точніше, до вищого розряду академічних величин — майстрів. В ярмулках на офіційних портретах зображено чимало старих совєтських академіків 1920–1930-х рр., зазвичай у сполученні з розложистою бородою та вусами. Саме з цією метою Майстер «показався Іванові і в профіль і в фас, щоб довести, що він — майстер» (див. прим. [249]). Використання літери «М» як сигналу — «Майстер», — можливо, було навіяно авторові появою у Москві світних знаків «М» на станціях першої черги метрополітену, відкритого 1935 р.

Майстер — така самоназва героя, який вважає себе фахівцем, що досяг високого вміння, мистецтва, майстерности, при відмові від власного імени, без сумніву пов’язана із впливом М. В. Гоголя, улюбленого письменника Булгакова. Саме Гоголь розглядав питання майстерности та ролі майстра у мистецтві та у житті у своїх «Выбранных местах из переписки с друзьями» (1847): «Христианин перед тем, чтобы обвинить кого-либо в таком уголовном преступлении, каково есть непризнанье Бога в том виде, в каком повелел признавать его Сам Божий Сын, сходивший на землю, задумается, потому что дело это страшное. Он скажет и то: в поэзии многое есть еще тайна, да и вся поэзия есть тайна; трудно и над простым человеком произнести суд свой; произнести же суд окончательный и полный над поэтом может один тот, кто заключил в себе самом поэтическое существо и есть сам уже почти равный ему поэт, — как и во всяком даже простом мастерстве понемногу может судить всяк, но вполне судить может только сам мастер того мастерства.» (письмівка моя — Ю.Н.) (розд. 14, лист до А. П. Толстого). Забратися до створення роману про Понтія Пилата, про скоєний ним кримінальний та моральний злочин та про довічне його каяття може лише Майстер (з великої літери). Булгаков (за допомоги Гоголя) усвідомив свою потенцію майстра та судді, а також силу своєї майстерности.

192

…кинув свою кімнату на М’ясницькій… — М’ясницька вулиця пролягає між Луб’янським майданом та Садовою-Спаською вулицею, названа за місцем поселення м’ясників та торгівлі м’ясом. За совєтських часів називалася вул. Кірова.

193

…П’ятий прокуратор Юдеї… — повторюваний у тексті п’ять разів (!) порядковий номер прокуратора без сумніву є калькою з назви книги Ґ. А. Мюллера «Понтій Пилат, п’ятий прокуратор Юдеї та суддя Ісуса з Назарета» (G. A.Müller. Pontius Pilatus, der fünfte Prokurator von Judäa und Richter Jesu von Nasareth. — Stuttgart, 1888), що слугувала авторові за одне з джерел (див. прим. [32], [355]). Попередниками Пилата на прокураторській посаді в Юдеї були Копоній (Coponius, 6-10 pp.), Марк Амбівій (Marcus Ambivius або Ambivulus або Ambibulus, 10–13 pp.), Анній Руф (Annius Rufus, 13–15 pp.) та Валерій Ґрат (Valerius Gratus, 15–26 pp.).

194

На Арбаті був чудовий ресторан, не знаю, чи існує він тепер. — Існує. Це ресторан «Прага» на Арбатській площі, у наріжному будинку при збігові вулиць Арбат та Поварської. Наприкінці 70-х років XIX ст. у цій будівлі було відкрито недорогу корчму (трактир), який його відвідувачі (переважно візники) називали «Брагою». Розкішним рестораном корчма стала в 1897 р., коли будинок виграв у більярд та перебудував купець П. С. Тарарикін. Після революції тут відкрилася загальнодоступна їдальня «Моссільпрому» (1924). У середині 1930-х років приміщення забрала спецїдальня для топтунів-охоронців Сталіна. Під своєю історичною назвою ресторан було знову відкрито у 1954 р. Реконструйований у 1997 р.

195

…тривожні жовті квіти. Чорт знає, як їх звати, але вони першими чомусь з’являються в Москві. — Йдеться про так звану мімозу (наукова назва: акація срібляста — Acaciadealbata), галузки якої з лютого-березня масово завозяться з Чорноморського узбережжя Кавказу; їхні суцвіття мають яскраво-жовтий колір. Саме мімозами називає автор ці квіти далі.

Зі сценою знайомства в романі багатьма деталями збігаються свідчення Маргарити Петрівни