Майстер і Маргарита - Михайло Опанасович Булгаков

Стравинського (див. прим. [4]): саме в час написання роману Стравинський був «…ретельно, по-акторському виголений чоловік років сорока п’яти, з приємними, але дуже пронизливими очима й чемними манерами» (так він виглядає на існуючих світлинах). Батьком композитора був оперний співак-бас Маріїнського театру Федір Гнатович Стравинський (1843–1902), виконавець ролі Мефістофеля в опері Гуно «Фауст» (див. прим. [190]). Головний лікар-психіятр о прізвищі композитора є алюзією на «клініку Корсакова» — найстарішу в Москві психіятричну клініку, якою з року її заснування (1887) керував відомий психіятр С. С. Корсаков (однозванець композитора Римського-Корсакова — див. прим. [4]) та яка міститься у колишній садибі Олсуф’євих при Большому Боженіновському провулку в Хамовниках (тепер вул. Россолімо, 11). Але на прототип психіятричної лікарні за своїм положенням більше пасує міська лікарня у підмосковному місті Химки з великим психо-неврологічним відділенням. Лікарня міститься у зведеному 1907 р. архітектом Ф. Шехтелем на березі Москви-ріки (навпроти соснового бору) на замовлення купця С. П. Патрикєєва будинку в стилі модерн (вул. Правобережна, 6а). Свого часу була однією з найкращих клінік, обладнання для якої замовлялося на провідних заводах Німеччини та Швайцарії. У 1916 р. колегою Булгакова у Кам’янець-Подільському військовому госпіталі був доктор Г. Ф. Стравинський — також можливе джерело прізвища персонажа.

160

…слід визнати, що серед інтеліґентів так само трапляються напрочуд розумні. — У 1930-і–1950-і рр., коли ідеологами комуністичної партії лицемірно насаджувався підлесливий культ робітників та селян, інтеліґенція вважалася ворожою режимові, а найменування «інтеліґент» означало віднесення людини до покидьок суспільства, утриманців, паразитів, нероб, воно було синонімом паразитизму та меншовартости.

161

Никанора Івановича Босого, голову житлового товариства будинку № 302-біс на Садовій вулиці в Москві… — Прототипом Босого є кербуд (совєтська абревіятура: керівник будинку) на Великій Садовій вулиці № 10 (див. прим. [146]) караїм на прізвище Сакізчи, який став управителем будинку ще за його власника і був залишений на цій посаді після революції через свою незамінність.

162

Сьогодні я неофіційна особа, а завтра, дивись, офіційна! А буває й назворіт, та ще й як буває! — З середини 1930-х рр. більшовики розгорнули репресивну політику проти різного роду опозиціонерів всередині власної партії. В СССР відбуваються великомасштабні чистки партійних та державних органів, гучні судові процеси (див. прим. [207]). Терор 1937–1938 рр. — це грандіозна кадрова перестановка. Колишні лідери партії, державні діячі, вищі воєначальники, керівники комісаріятів (міністерств), підприємств, дипломати, вчені, спеціялісти («специ») — «особи офіційні» — позбавлялися своїх високих посад як «вороги народу», «шпигуни», і зазнавали найжорстокіших репресій, аж до розстрілу. На їхнє місце ставилися нові, маловідомі, але «віддані справі» особи. Терор поширювався на чиновників та службовців усіх щаблів. Саме на цю хисткість та умовність межі між особою офіційною та неофіційною натякає Коров’єв.

163

Як це без узгодження! <…> негайно узгоджуйте. — Узгодження — характерний совєтський канцеляризм: чиновник будь-якого рангу був зобов’язаний узгодити («ув’язати») розв’язання будь-якого питання з «вищестоящими» інстанціями. Цим він як ніби знімав з себе усю або частину відповідальности за винесене рішення.

164

Та наступним літом, як поїдете за кордон… — Припущення, що Босой може влітку поїхати за кордон свідчить або про неповну обізнаність Коров’єва із суворою ізоляцією СССР від усього світу, коли виїзд звичайного громадянина був просто неможливий, або ж є злостивим жартом Булгакова над собою: усі його намагання виїхати за кордон не мали успіху, він так і залишився «невиїзним».

165

…попросив контрамарочку. — Контрамарка (фр. contremarque: contre [тут] — назад та marque — марка, талон, квиток) — талон, що у французьких театрах давав глядачеві право повернутися до залі після антракту; нині — квиток або перепустка на право відвідування вистави, концерту чи іншого видовища, які безплатно видавалися адміністрацією видовищного закладу. Під час дії роману контрамарки часто були предметом спекуляції; люди, що практикували таку спекуляцію, називалися контрамаркарями.

166

…налив ляфітничка… — Ляфітник або ляфітна склянка — склянка або чарка довгасто-конічної форми на низькій ніжці до пиття ляфіту, особливого сорту червоного вина. В Росії з чарок-ляфітників (зазвичай гранчастих) віддавна п’ють горілку.

167

…клацаючи на лічильній машинці. — Йдеться про аритмометр, настільну механічну обчислювальну машину з ручним урухомленням, що виконувала чотири аритметичні дії. Найбільшого поширення в Совєтському Союзі 30-х років XX століття, поряд із звичайними рахівницями, мали аритмометри марки «Фелікс», вироблювані московським Сущевським механічним заводом ім. Дзержинського (вага бл. 4 кг). Нині витіснені електронними калькуляторами.

168

Надблискавка вам. — Під час написання роману існувало три види телеграфної кореспонденції: звичайна телеграма, термінова телеграма та телеграма-блискавка; останній вид послуг надавався лише за умови безпосереднього зв’язку між пунктами надання та прийому. «Надблискавка» — винахід автора.

169

Лжедимитрій — один із самозванців, що видавали себе за Димитрія (1582–1591), сина Івана Грозного, що загинув за невідомих обставин в Угличі. Один з таких самозванців — Григорій Отреп’єв (Лжедимитрій І) об’явився у Польщі у 1601 р. Вбитий боярами-заколотниками у Московському кремлі 17 травня 1606 р. Лжедимитрій II (ім’я не встановлено, відомий як «Тушинський злодій») з’явився у 1607 р. у Стародубі Сіверському, оголосивши себе врятованим Лжедимитрієм І. Створив у Тушині під Москвою військовий табір, з якого намагався захопити столицю. Вбитий 11 грудня 1610 р. в Калузі. Відомий ще самозванець Сидірка (Лжедимитрій III) з Новгорода, який назвав себе у 1611 р. «царевичем Димитрієм»). Вбитий, можливо, у 1612 р. в Москві. Прозвисько набуло нарікального значення: «самозванець».

170

«… скали, мой пріют…» — слова (Л. Рельштаба — L. Rellstab, 1799–1860) з романсу австрійського композитора Франца Шуберта (див. прим. [399]) «Прихист» із збірника «Лебедина пісня».

171

…букви в фотограмі… — Йдеться про фототелеграму, вид нового на час написання роману факсимільного зв’язку; доручувана адресатові фототелеграма виготовлялася на фотографічному папері. Саме в 1930-і роки в СССР стали запроваджуватися фототелеграфні апарати, основані на використанні при записові зображення фотографічних методів та матеріялів. Перша лінія факсимільного зв’язку була встановлена між Москвою та Ленінградом у 1929 р.

172

Адміністратор Вар’єте Варенуха. — Прототипом Івана Савелійовича Варенухи є головний адміністратор Московського Художнього театру Федір Миколайович Михальський, близький приятель родини Булгакових. У щоденниках О. С. Булгакової часто згадується у зв’язку з влаштуванням перегляду спектаклів, контрамарками та квитками. Зображений в романі «Нотатки небіжчика» (Записки покойника. Театральный роман, написаний у 1936–1937, вперше виданий в СССР 1965 р.) під ім’ям Пилипа Пилиповича Тулумбасова.

Слово «варенуха» означає українську дуже п’янку горілку, зварену з медом, ягодами та