Українська література » Сучасна проза » Оскар і рожева пані - Ерік-Емманюель Шмітт

Оскар і рожева пані - Ерік-Емманюель Шмітт

Читаємо онлайн Оскар і рожева пані - Ерік-Емманюель Шмітт

— Подумай про них, Оскаре. Ти зрозумів, що помреш, тому що ти дуже розумний хлопчик. Але не зрозумів, що помреш не лише ти. Всі смертні. Колись прийде черга і твоїх батьків. І моя.

— Так. Однак я все-таки раніше.

— Це правда. Ти раніше. Але невже під приводом того, що ти раніше, ти маєш право на все? Право забути про інших?

— Я зрозумів, Бабцю-Ружо. Подзвоніть їм.

Ось так Боже. Те, що відбувалося потім, описую коротко, бо стомилося зап’ястя. Бабця-Ружа повідомила лікарям, ті попередили батьків, які приїхали до Бабці-Ружі, і ми разом відсвяткували Різдво.

Коли батьки приїхали, я їм сказав:

— Вибачте, я не подумав, що колись ви також помрете.

Не знаю, що там у них розблокувала ця фраза, але після неї вони стали такими як раніше, і ми провели прекрасний різдвяний вечір.

Під час десерту Бабця-Ружа захотіла подивитися трансляцію всеношної, а також матч кечу, який вона записала. Вона сказала, що багато років поспіль завжди залишає для перегляду перед всеношною один бій, аби розім’ятися, це звичка, яка приносить їй задоволення. Цього разу ми всі разом подивилися бій, якого вона припасла. Було так чудово! Мефіста проти Жанни д’Арк! Купальники і високі чоботи! «Бісові дівчата!», — казав розчервонілий тато, схоже, кеч йому подобався. Кількість ударів, яку вони завдали одна одній по мармизі, годі й уявити. Я вже разів сто помер би в такому бою. «Все залежить від тренованості, — пояснила мені Баб-ця-Ружа, — удари по обличчю, що більше ти їх отримуєш, то більше можеш витримувати». Треба завжди надіятися. До речі, виграла Жанна д’Арк, хоча, повір, спершу ніхто такого й подумати не міг: тобі це, напевно, сподобалося.

До речі, з днем народження тебе, Боже. Бабця-Ружа, яка щойно вклала мене у ліжко свого старшого сина, який працює ветеринаром у Конго і лікує слонів, підказала, що моїм, ще й гарним, дарунком на твій день народження стало примирення з батьками. Щиро кажучи, особисто я думаю, що це навряд чи тягне на подарунок. Але якщо Бабця-Ружа, твоя давня подруга, так каже…


До завтра, цілую,

Оскар.


P.S. Забув про своє бажання: нехай мої батьки залишаються завжди такими, як сьогодні ввечері. І я також. Це було чудове Різдво, особливо бій Мефісти проти Жанни д’Арк. Щодо всеношної служби, вибачай, я відключився раніше.

Дорогий Боже,

Мені минуло шістдесят, і я розплачуюсь за всі зловживання, вчинені вчора ввечері. Сьогодні я почувався не дуже добре.

Мені було приємно повернутися до себе, в лікарню. Що більше ми старіємо, то менше любимо подорожувати. Я не захочу звідси їхати, це точно.

Про що я тобі не написав у вчорашньому листі, так це про те, що у Бабці-Ружі на поличці на сходах стояла статуетка Пеггі Блу. Присягаю. Точна гіпсова копія, такі самі ніжні риси обличчя, одяг і шкіра такого самого блакитного кольору. Бабця-Ружа стверджує, що це — Діва Марія, твоя, як я зрозумів, матір, мадонна, яка переходить у спадок протягом багатьох поколінь. Вона погодилася дати її мені. Я поставив її на столик в узголів’ї. Все-одно колись вона повернеться до родини Бабці-Ружі, адже я її вдочерив.

Пеггі Блу вже краще. Вона провідала мене на інвалідному візку. Вона не впізнала себе у статуетці, але ми чудово провели час. Тримаючись за руки, ми послухали «Лускунчика», і це нагадало нам гарні часи.

Не буду більше говорити, бо ручка важчає в руці. Тут усі, навіть лікар Дюссельдорф, нездужають через усю ту кількість шоколаду, гусячої печінки, зацукрованих каштанів і шампанського, що їх батьки подарували персоналу лікарні. Я дуже хотів би, щоби ти завітав до мене.


Цілую, до завтра,

Оскар.

Дорогий Боже,

Сьогодні я прожив від семидесяти до восьмидесята років і багато розмірковував.

По-перше, я використав різдвяний подарунок Бабці-Ружі. Не знаю, чи я тобі про нього розповідав? Це рослина з Сахари, яка проживає своє життя за один день. Тільки-но насінину полито, вона пускає паросток, він виростає у стебло, яке обростає листочками і випускає квітку, та утворює насіння, потім в’яне й засихає, і гоп, увечері все скінчено. Геніальний дарунок, дякую тобі за те, що ти його придумав. Сьогодні о сьомій ранку Бабця-Ружа, мої батьки і я полили насінину (до речі, не пригадую, чи я тобі казав, мої батьки зараз живуть у Бабці-Ружі, бо це значно ближче), і я зміг простежити за її буттям. Я дуже розчулився. Це правда, як квітка, вона непримітна й миршава — нічого спільного з баобабом, проте вона хоробро, як доросла, на наших очах повною мірою, за один день, не зупиняючись, виконала своє завдання рослини.

Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які з них могтиме мати згодом. Я ж подивився слова, які цікавили мене: «Життя», «Смерть», «Віра», «Бог». Можеш мені повірити, їх там немає! Зверни увагу, це все-таки доводить те, що ні життя, ні смерть, ні віра, ні ти до хвороб не відноситеся. Що, далебі, добра новина. Втім, у такій серйозній книжці мали би бути відповіді на

Відгуки про книгу Оскар і рожева пані - Ерік-Емманюель Шмітт (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: