Зраджений коханням - Шенна Кахрет

—Я тобі можу допомогти, - видав Лестерн.

Я скинула брову, не вірячи його словам. Тепер у мене є Хелен, яка знайде всю необхідну мені інформацію про кожну людину, наскільки це буде можливо.

—Ти не знаєш тутешніх правил, - продовжив хлопець, —а отже тобі буде важче адаптуватися, ніж у новій школі. Адже ти ще школярка, наскільки я пам'ятаю.

«наскільки я пам'ятаю», - ці слова відлунням відбилися у моїй свідомості, підкрадаючись до серця і бажаючи, щоб воно тьохнуло від болю.

—І чим же ти мені допоможеш?

Я притулилася спиною до холодної стіни, схрестивши руки на грудях.

—У мене є свої зв'язки, і вочевидь кращі, ніж ти, який застряг у цьому місці, не знаючи, що відбувається в реальності.

—Просто знай, що я готовий допомогти тобі в усьому, поки ти нікому не розповіси про мене.

Його слова звучали як погроза, в яку не хотілося вірити.

—Лестерне, нам пора, - мелодійно пролунав жіночий голос неподалік.

Рука рудоволосої пройшлася по міцних грудях Акости, привертаючи увагу хлопця до себе, а її очі дивилися на мене. У цьому погляді сірих очей не було ні огиди, ні радості, лише мертвий спокій.

По емоціями на обличчі хлопця було зрозуміло, що йому не сподобалося, що наш діалог довелося закінчити на такій ноті. Ноті нерозуміння з мого боку: згодна я на його умови чи ні.

Кивнувши наостанок на знак прощання, Лестерн розвернувся разом із Томпсон і попрямував її маршрутом, залишаючи мене все ще голодною.