олівертанців, ораторіанців, валломбросанців, братів авґустинців, бригіттинців, премонстратесіанців, сервітів, тринітаріанців і дітей святого Петра Ноланського, а ще йшли з гори Кармел діти пророка Ілії, очолювані єпископом Альбертом і Терезою Авільською, узуті, а також і босі, і братове брунатні та сірі, сини злидаря Франциска, капуцини, кордельєри, мініми й обсерванти і Кларині дочки; і сини Домініка, брати-проповідники і сини Вінсента; і ченці святого Волстана; і Ігнатія діти; і спільнота Християнських братів, очолюваних велебним братом Едмундом Ігнатієм Райсом. А слідом за ними простували усі святі і мученики, діви і сповідники: святий Кирик і святий Ісидор Плугатар і святий Яків брат Господень і святий Фока Синопський і святий Юліан Гостинний і святий Фелікс Канталійський і святий Симеон Стовпник і святий Стефан Першомученик і святий Іоанн Божий і святий Феррол і святий Легард і святий Феодот і святий Вулмар і святий Ричард і святий Вінсент де Поль і святий Мартін із Тоді і святий Мартін із Тура і святий Альфред і святий Йосиф і святий Денис і святий Корнелій і святий Леопольд і святий Бернард і святий Терентій і святий Едуард і святий Оуен Канікулюс і святий Анонім і святий Епонім і святий Псевдонім і святий Омонім і святий Паронім і святий Синонім і святий Лаврентій О’Тул і святий Яків Дінгльський і Компостельський і святий Коллумціллій і святий Колумба і святий Целестин і святий Колман і святий Кевін і святий Брендан і святий Фрігідіан і святий Сенан і святий Фахтна і святий Колумбан і святий Гелл і святий Фурсі і святий Фінтан і святий Фіакр і святий Іоанн Непомук і святий Фома Аквінський і святий Ів Бретонський і святий Мічан і святий Герман-Йосиф і троє святих заступників підлітків і святий Алоїзій Гонзага і святий Станіслав Костка і святий Іоанн Берхманс і святі Гервасій, Сервасій і Боніфацій і святий Брайд і святий Кєрнан і святий Каніс Кілкеннійський і святий Джарлат Туамський і святий Фінбарр і святий Паппін Балліманський і брат Алоїзій Миротворець і брат Луї Лютоборець і святі Роза Лімська і Роза Вітербська і свята Марта Віфанійська і свята Марія Єгипетська і свята Люція і свята Брігіда і свята Аттракта і свята Димпна і свята Іта і свята Маріон Ґібралтарська і преподобна сестра Тереза Немовляти Ісуса і свята Варвара і свята Схоластика і свята Урсула з одинадцятьма тисячами дів. І простували вони окриті німбами, ореолами і славами і несли пальмові галузки, арфи, мечі та вінки з олив у своїх шатах, на яких були виткані священні символи їхніх осягнень: каламарі, стріли, хліби, глеки, кайдани, сокири, дерева, мости, дитя в купелі, мушлі, кошики, ножиці, ключі, дракони, лілеї, картеч, бороди, кнурі, світильники, ковальські міхи, вулики, ополоники, зірки, змії, ковадла, слоїки з вазеліном, дзвіночки, милиці, щипці, оленячі роги, гумові чоботи, яструби, жорна, очі на тарелі, воскові свічки, кропило, однороги. І поки вони прямували своєю дорогою повз колону Нельсона і по Генрі-стрит, Мері-стрит, Кейпел-стрит, Малій Бритен-стрит, співаючи вступний антифон меси Epiphania Domini[221], який починається Surge, illuminare[222], а потім антифон найсолодший статечний, Omnes, що оголошує de Saba venient[223], творили вони різні дива, виганяли духів нечистих, воскрешали небіжчиків, помножували риб, зцілювали сліпих і розслаблених, відшукували різні речі, що пропали були невідомо куди, тлумачачи і водночас виконуючи сказане у Святому Письмі, благословляючи і пророкуючи. І останнім завершував цей похід превелебний отець О’Флінн у гаптованих золотом шатах, а супроводили його Малахія і Патрик. І коли святі отці досягнули призначеного місця, дому Бернарда Кєрнана і Ко з обмеженою відповідальністю, Мала Бритен-стрит, 8, 9, 10, гуртова торгівля бакалією, постачальники вин та коньяків з ліцензією на продаж пива вина та міцних напоїв чарками, священик благословив дім і обкадив ладаном вікна і шибки і рами і склепіння і капітелі і карнизи і арки й одвірки і окропив їх святою водою і звернувся до Господа з молитвою, щоб Він благословив цей дім так само, як благословив колись дім Авраама, Ісаака і Якова і послав янголів Свого світла, щоб вони в ньому мешкали. І зайшовши, благословив наїдки і напої, і весь лик преподобних вторував його молитвам.
— Adiutorium nostrum in nomine Domini.
— Que fecit coelum et terram.
— Dominus vobiscum.
— Et cum spiritu tuo[224].
І поклав він руки на преподобних і подякував і молився, і всі вони з ним молилися:
— Deus, cuius verbo sanctificantur omnia, benedictionem tuam effunde supercreaturas istas: et praesta ut quisquis eis secundum legem et voluntatem Tuam cum gratiarum actione usus fuerit per invocationem sanctissimi nominis Tui corporis sanitatem et animae tutelam Те auctore percipiat per Christum Dominum nostrum[225].
— Ми всі такої ж думки, — каже Джо.
— За те, щоб ви, Ламберте, отримували щороку не менше тисячі, — каже цей Крофтон чи Кроуфорд.
— Хай буде по-вашому, — йому на те Нед, піднімаючи свою скляночку віскі. — Аби було за що їсти й пити.
Я роззираюся навколо, чи не здогадається хто висловити розумну думку, коли знову появляється він, клята душа, із таким виглядом, наче засапався від поспіху.
— А я оце бігав у суд, — каже він, — вас шукав. Сподіваюся, я не…
— Ні, — йому Мартін. — Ми готові.
Чорта з два ти був у суді, брехуняко, певно, вернувся з кишенями повними срібла-золота. І то ж треба, щоб у людини була така підла душа. Хоч би по кухлю пива поставив. І в кого такий жмикрут уродився! Та вони всі такі, євреї. Їм тільки аби своя вигода. Гидотні як пацюки у нужнику. Сто на п’ять.
— Нікому не кажи, — озивається Громадянин.
— Перепрошую? — питає його Блум.
— Ходімо, хлопці, — підганяє Мартін, відчуваючи, що тут назріває буча. — Швидше, бо нам пора.
— Нікому не кажи, — повторює Громадянин і починає горлати: — Тримай у секреті.
А тут прокидається собацюра і починає гарчати.
— Бувайте здорові, а ми пішли, — каже Мартін.
І виводить їх усіх поспішно, Джека Пауера і Крофтона, чи як його там, і цього ж таки поміж ними, а він прикидається буцімто не розуміє, що тут діється, і вони всі сідають у цей бісів їхній кеб.
— Рушаймо, — каже Мартін візникові.
Мчить по хвилях дельфін білосніжний, розвіявши гриву на вітрі, і стерничий став на кормі золотій, направляє вітрило по вітру. І кличе наш човен морська далечінь, і вітрила всі напнуті вітром. А німфи зринають з безодень морських із правого й лівого облавку, чудової вроди ті німфи оточують славний наш
