Пастка на дурнів - Джозеф Хеллер

Йоссар’ян зустрічався з сестрою Качкіт майже щодня пополудні, коли обоє були вільні, і вирушав з нею на пляж по той бік високих, у людський зріст, дюн, що відділяли їх від місця, де офіцери й рядові купались голяка. На пляж тяглися і Кристі з Данбаром та Голодний Джо. Іноді до них приєднувався Макпростак, а часом і Аарфі, котрий звичайно з’являвся у всій красі, тобто виряджений як на парад, і не знімав нічого, крім черевиків та кашкета. Аарфі ніколи не купався. Всі інші надягали плавки — з пошани до сестри Качкіт, а також і до сестри Занудер, яка щоразу супроводжувала сестру Качкіт і Йоссар’яна на пляж і з незалежним виглядом примощувалася в самотині ярдів за десять від них. Ніхто, крім Аарфі, не звертав ніякісінької уваги на голих вояків, що загорали на березі або стрибали в воду з великого вибіленого морем плота на порожніх металевих бочках, що погойдувався у хвилях за піщаною косою. Сестра Занудер сиділа сама по собі, бо була зла на Йоссар’яна і розчарована в сестрі Качкіт.

Сестра С’ю Енн Качкіт не приховувала своєї зневаги до Аарфі, і це була одна з тих її чеснот, що особливо приваблювали Йоссар’яна. А ще в сестри С’ю Енн Качкіт його приваблювали довгі білі ноги та пишні округлі сідниці, гідні самої Афродіти. Він часто забував, яка вона тонка й тендітна вище пояса і часом ненавмисно робив їй боляче, надто пристрасно пригортаючи до себе. Коли спадали сутінки, вони залишались на пляжі удвох, і то були для нього хвилини справжнього спокою та втіхи. Він кохав її, таку погідну, чутливу й лагідну. Він жадав ще і ще раз торкнутись до неї, весь час відчувати її коло себе. Граючи в карти, він легенько обхоплював пальцями її щиколоток чи машинально, по-власницьки, але поштиво, спинкою нігтів погладжував тендітні, немов черепашки, хребці під еластичною зав’язкою купальника, що дбайливо ховав її маленькі, з довгими пипками, груди. Як було не любити сестру Качкіт за ту спокійну вдячність, із якою вона відповідала на його ласку, за прихильність до нього, що її вона виявляла з такою гідністю! Голодного Джо теж нестримно тягло помацати сестру Качкіт, і лише грізний Йоссар’янів погляд примушував його щоразу відсмикувати руку. Сестра Качкіт загравала з Голодним Джо, щоб розпалити його ще дужче, і коли Йоссар’ян тицяв їй у бік ліктем чи кулаком, закликаючи до порядку, її кругленькі світло-карі оченята тільки спалахували лукавими іскорками.

Поки чоловіки ляскали картами на рушнику, на спідній сорочці чи на ковдрі, сестра Качкіт, прихилившись спиною до теплого відкосу дюни, тасувала другу колоду. А коли їй набридало тасувати карти, вона починала підмазувати тушшю свої ледь загнуті догори рудуваті вії, зиркаючи раз у раз у маленьке кишенькове дзеркальце і наївно гадаючи, що коли їх постійно підфарбовувати, то вії стануть довші. Інколи їй удавалось підтасувати колоду або сховати якусь карту, і гравці помічали це лише в ході гри; коли ж, зауваживши шулерство, всі четверо з огидою кидали свої карти, щоб дати їй прочухана, вона радісно хихотіла, відчуваючи веселе пожвавлення і від їхніх штурханів, і від жартівливо-лайливих прізвиськ, якими вони її нагороджували, і від попереджень, що буде гірше, як не перестане: Та щойно вони знову заглиблювалися в гру, вона раптом починала щебетати казна-що, і її щоки пломеніли від приємного збудження, як тільки вони знову починали ляскати її по руках і ногах, хором вимагаючи припинити ті штучки й затулити рота. Сестра Качкіт відчувала солодку втіху від їхньої загальної уваги і грайливо струшувала своєю короткою каштановою чілкою, коли їй вдавалося, бодай ненадовго, зосередити на собі погляди всіх гравців. А коли згадувала, скільки голих мужчин вилежується на піску зовсім поруч, по той бік дюни, поймалась дивовижним, незвіданим ще відчуттям: її то кидало в жар, то охоплювала жага повнокровного буття. Їй досить було під будь-яким приводом підвестися чи просто підняти голову, і перед очима зринали десятки неодягнених чоловіків, що загорали на сонці чи грали у волейбол. Власне ж тіло було для неї чимось добре знайомим і не дуже вартим уваги, тож вона просто не могла збагнути гарячкового шаленства, яке воно викликало в мужчин, їхньої сміховинної потреби помацати її, схопити, стиснути, вщипнути, погладити. Вона не розуміла плотської жаги Йоссар’яна, але їй подобалось вірити, що так і треба.

Коли вечорами на Йоссар’яна находив чуттєвий шал, він брав обидві свої ковдри, вів її на пляж, і вони кохалися там, майже не роздягаючись, і все це давало йому куди більшу насолоду, ніж ті плотські забави з дебелими, голими розпусницями в Римі. Іноді вони приходили на пляж серед ночі і не кохалися, а просто лежали між ковдрами й тремтіли від прохолоди, пригорнувшись одне до одного, щоб було тепліше. З чорнильно-чорного остиглого неба на них з крижаним блиском дивилися дрібні, мов бісер, зорі. З примарному місячному сяйві на хвилях погойдувався пліт, неначе відпливав кудись удалину. В повітрі все виразніше відчувався подих близької зими. Льотчики в інших наметах теж почали будувати грубки, і в наметі Йоссар’яна не було відбою від паломників, що юрмами приходили помилуватись на творіння Весслового генія. Сестру Качкіт розбирав сміх, що Йоссар’ян не може втримати рук при собі, коли вони залишаються вдвох, але вона ніколи не дозволяла йому лізти руками куди не слід, якщо хтось був неподалік, навіть коли цим єдиним свідком була сестра Занудер, яка сиділа по той бік дюни, осудливо задерши носа і вдаючи, ніби нічого не бачить.

Сестра Занудер перестала розмовляти зі своєю найкращою подругою сестрою Качкіт через її роман з Йоссар’яном; але вона й далі супроводжувала сестру Качкіт повсюди, як і годиться найкращій подрузі. На її думку, Йоссар’ян та його друзі поводилися неподобно. Коли вони вставали і йшли купатися разом із сестрою Качкіт, сестра Занудер і собі вставала і йшла купатися, але витримувала ту саму десятиярдову дистанцію і весь час уперто мовчала, бо не схвалювала їхньої поведенції навіть у воді. Вони сміялись і хлюпалися, і вона сміялась і хлюпалася; вони пірнали — пірнала й вона; вони запливали на піщану косу й лягали відпочити — сестра Занудер теж пливла на піщану косу й лягала відпочити. Коли вони виходили з води, вона теж виходила