Заборонені ігри - Юрій Володимирович Покальчук

Як вона могла з ним зійтись, не знаю. Доля злого випадку.

Коротше, він ніби й звик до нас, що ми з братом, або я сам, у них в хаті товчемось. Але вочевидь нас не любив, ми його дратували.

А справа в тім, що і хата то була її, батьківська, і машина її. Я от думаю, може, той шнир з нею й одружився, що придане таке було круте, зробив їй дитину і подався далі у свої подорожі.

На щастя, він вдома бував рідко, бо в Луцьку роботу втратив і зробив фірму в Червонограді і Луцьку і мотався туди-сюди весь час.

Коротше, одного разу він приїжджає додому з Червонограду під вечір, а ми з Любою сидимо у них в хаті і малюємо.

I він як психане — що тут за циганський табір — як не прийдеш додому, хтось тут завжди товчеться в хаті.

Я це почув — за свої зошити і тікати з хати — вона щось йому крикнула і за мною, але я побіг бігом. Ми тоді жили на вулиці Миру, а з Кічкарівки туди чималий шмат.

Вона скочила в машину і наздогнала мене вже на місточку, там, як на Красне їхати.

Я сів у машину.

Вона обняла мене і почала плакати, що в неї таке життя, і що я їй дорогий і що я єдиний, з ким їй добре, і вона поцілувала мене десь у вуха чи в шию, а я відсторонився і поцілував її в губи, і вона не відсахнулась, а тільки затремтіла і почала відповідати мені язиком і губами, я думав, що от-от кінчу аж, і у мене все стояло, вся кров вирувала, все кипіло і рвалось всередині, і ми цілувались довго і не хотілось розставатись.

Врешті вона відвезла мене додому і я не міг спати, поки не кінчив кілька разів, відчуваючи її губи на своїх, її руки, що обіймали мене, її груди, які притискалися до мене вже не випадково, а свідомо і спрагло.

Минуло кілька днів, у мене був день народження — тринадцять років.

Я розумію ваше здивування. Але якщо ви розумієте мене, то розумієте.

Так казала моя мама.

А якщо хтось тебе не розуміє, то не пояснюй йому, марно, він тебе й так не зрозуміє.

I слухай і дивись, ти ж маєш у собі все від мене. I зразу відчуєш — варто говорити з людиною чи ні, і що вона тобі і хто...

Тому я з вами так відверто розмовляю.

Ви от поїдьте до моєї мами. Дітей моїх побачите, а головне маму!

О, вона — це особлива жінка. Справжня циганка. От побачите.

Коротше, у нас дні народження спеціально не святкують. Купила мама мені сорочку нову, вранці подарувала, та й усе.

А вона закликала мене до себе. Чоловік якраз на кілька днів знов поїхав.

Торт купила, вина, цукерок. Одне слово, вийшло справжнє свято.

Але я, скажу вам, ніякого свята не хотів, тьотю хотів, але я думав лише, як би її знов поцілувати.

I туг вона підійшла мене привітати, якраз чарки налили з вином маленькі, і обійняла, бажаючи мені усього, усього...

А я вже, не чекаючи, поки вона закінчить, обняв її, впився губами в її губи, і вона не пручалась, тільки зойкнула тихо і сама впилася в мене, і тут я почав хапати її за груди і за сідниці і просто повалив на диван і ліг зверху на неї, і тоді вона вже схопила мене за сідниці і притисла до себе, і я почав соватись на ній, і вона почувала мій набухлий прутень на собі і почала вигинатися, і я закотив їй спідницю і почав розстібати штани, і тут вона сама допомогла мені розстібнути штани і залізла рукою просто в труси, і схопила мене за кінець, і зітхнула, і я думав — вже кінчу зараз, але не знав що робити, і вона, не випускаючи кінця з рук, іншою рукою стягнула з мене штани і перевернувши мене на спину, нахилилась і ухопила мій кінець губами, і почала пестити язиком, і зробила кілька рухів вгору і вниз, і я кінчив.

Просто їй в рот, не тямлячи себе від щастя, і таким солодким вибухом, якого я ніколи в житті не мав досі.

Ну а потім вона просто не випускала мій кінець з рота ще кілька хвилин, і він знову набубнявів, і вона випустила мене, скинула труси, і я скинув штани повністю і ліг на неї, і вона вставила сама мого прутня в себе, і я почув себе найщасливішим хлопцем у світі.

Я ночував у неї дві ночі підряд, і то все відбувалося по п’ять, шість разів.

А потім, коли почалося звичне життя, ми вже звикли трахатися, і це відбувалося де завгодно і в класі після школи, і в учительській, і в спортзалі, і в неї в машині, в неї вдома, коли чоловіка не було, і вона завагітніла, і я знав це і сказав, що одружусь з нею і буду жити все життя і дитина нас поєднає назавжди.

І вона вирішила негайно розлучатися з чоловіком і якось жити зі мною.

А тут приїхав її чоловік і захворів і, сволота, сидів вдома два тижні, і я не міг витримати цього, і він привіз дітей, і вона мала бути вдома одразу після уроків, і я писав їй листи, я писав їй, як я її люблю, як почуваю кожну клітинку її тіла, як я хочу її, який щасливий кожного разу, коли ми трахаємось, бо щасливішого мене на землі хлопця немає.

Я не посилав цих листів, я просто передавав їй з рук в руки, бо бувало так, що ми мали годину часу, і встигали потрахатись, кінчити обоє, і мали розбігтися, і я не встигав навіть сказати їй ще раз, що її люблю, що не можу без неї жити...

I тому писав листи...

Ну, а далі ви знаєте.

Той знайшов листи, і його двоюрідний брат подав це в міліцію і вони настояли, щоби її заарештували за розтління мене як малолітнього.

Вона народила дитину, її випустили, і вона була сама вдома з дитиною. 3 моїм сином.

Як я міг