Новини - Андрій Любомирович Войницький
— І вирішили зробити це разом із нею?
— Так.
— Хто привіз наркотик?
— Денис Луговий.
— Секретарю? — сивий відволікся, щоб переконатися, що той фіксує.— Лу-го-вий... А де у нас зараз той Луговий? — риторично спитав він, ні до кого не звертаючись, і раптом якось дивно проспівав: — У роз-шу-ку...
Секретар на мить відірвався від комп’ютера і з подивом глянув на суддю.
— Коли саме ви дізналися, що Наталія Штос вирішила спробувати героїн? — спитав чорнявий.
— Ще за кілька днів до вечірки,— відповів Саша.— Вона подзвонила і повідомила. Сказала, що вже замовила. І спитала, чи ввійду я в долю. Я погодився.
— Ви ж кажете, що їй було плювати на гроші,— підняв брови чорнявий.— І вона питалася, чи ввійдете ви в долю?
— Справа не в грошах,— зітхнув Саша.— Їй був важливий сам факт. Факт моєї участі. І те, що я зроблю це разом з нею. До того ж, вперше — так само, як і вона.
— Хто ще знав про це?
— Знали Луговий, Яна і Захарченко.
— Мені тільки у той день сказали! — вигукнув Захарченко з клітки. Тон у нього був жалібний.
Сивий неприязно глянув скоса, і хлопець миттю знітився.
— О котрій годині ви опинилися в тій кімнаті?
— Точно не згадаю. Одинадцята, дванадцята, десь так. Взагалі — ніч.
— Що відбувалося, коли ви там опинилися?
— Ми з дівчатами веселилися, розповідали щось смішне, настрій був просто розкішний. Соня Купер нічого не знала про героїн, їй не казали. А потім Луговий і Захарченко почали сварку, бо Луговий заявив, що на Захарченка героїну не вистачить, до того ж в нього нема грошей, і Соня одразу все зрозуміла. І десь за п’ять-десять хвилин пішла. Захарченко і Луговий й надалі сварилися. Захарченко вмовляв Лугового, кажучи, що віддасть гроші пізніше, а той куражився і без кінця повторював, що Захарченко нічого не отримає. Яна кричала, як навіжена, її ледь не трусило від нетерплячки, але вони не починали без мене і Наташі, тому що там були й наші гроші... Аж раптом Захарченку подзвонила його дівчина, але в кімнаті був поганий зв’язок, і він пішов розмовляти на двір. Ось тоді все й почалося... Яна укололася сама, а Наташі зробив ін’єкцію Луговий. Я ніколи цим не займався, тому Луговий приготував дозу для мене, і сам зробив укол... Тієї ночі я вперше в житті спробував героїн. І якщо ви спитаєте мене, чому я вижив, а Наташа — ні, я не зможу вам відповісти. Не знаю... Після цього я вже мало що пам’ятаю. Здається, Яна все ще продовжувала галасувати, і мене виводив із себе її голос, потім мені стало не те що погано, а якось дивно, і я вийшов з кімнати. Скажу єдине — це було зовсім не весело. Може, й приємно, але не весело. Я одразу зрозумів, що це не моє...
— Чи бачили ви після цього потерпілу?
— Я прокинувся під ранок, вже розвиднялося, повернувся в ту кімнату, але почув там... такі характерні звуки... Мені здалося, що там займаються сексом... Я подумав, що все у порядку, і пішов звідти... Щось випив на барі, а потім поїхав додому.
— Є питання? — за деякий час спитав сивий незрозуміло в кого. Замість відповіді чорнявий відвернувся до вікна.
— У адвоката є питання? — знову спитав суддя.
Світлицька піднялася:
— Ви точно бачили, що укол потерпілій зробив Денис Луговий?
— Так, як бачу вас зараз,— відповів Саша, пильно придивляючись до її обличчя.
— Чи не могли ви помилитися? Ви ж перебували під дією алкоголю і наркотиків.
— Я не був п’яний. Невдовзі перед цим я викупався у басейні і, навпаки, трохи збадьорився. А щодо наркотиків... Ніяких наркотиків, окрім героїну, я в той день не вживав. Я побоювався, що мені стане погано, якщо змішати різні речовини. Безпосередньо перед уколом я адекватно сприймав реальність. Та й ніхто, крім Лугового, не міг приготувати героїн для ін’єкції, тому що ніхто з нас не знав потрібної дози і як це робиться.
— О котрій годині з кімнати вийшов Руслан Захарченко?
— Хвилин за десять до уколу. Точний час я не запам’ятав.
— А коли він повернувся?
— Не знаю. Потім я його вже не бачив.
— У мене більше немає питань, ваша честь.
— У прокурора є питання? — спитав сивий.
Маленька прокурорша спурхнула зі свого місця, як голубка, затиснувши в мініатюрній лапці папку з тризубом на обкладинці.
— Скажіть, Олександре,— проспівала вона дитячим голоском.— Чи знаєте ви, хто такий Біс?