Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна - Деніел Джеймс Браун
Пенсильванія, Військово-морський флот і Каліфорнія швидко вийшли в групу лідерів, спочатку веслуючи у високому ритмі, а потім поступово знижуючи його до 30-32 гребків. Через півкілометра Вашингтон став останнім із 7 човнів, майже на 5 довжин позаду лідерів. Сіракузи і, що дивно, могутній Корнелл — «Велика червона надія Сходу» — продовжували пасти задніх разом із Вашингтоном, можливо, ведучи свою власну гру.
Боббі Мок почав підганяти свого човна до доріжки Сіракуз. Він думав наперед. Далеко внизу по курсу перегонів його доріжка пронесе «Husky Clipper» під залізничним мостом якраз у точці, де вода закручувала вир за мостовою опорою і текла далі вгору за течією річки. Якщо вони потраплять у вир, човен на мить майже зупиниться. Єдиний спосіб уникнути цього — плисти вздовж лінії між доріжками його човна і Сіракуз. «Кліпер» прослизнув до лінії між доріжками, поки лопаті «Помаранчевих» мало не зачіпали весла «Ескімосів». Розлючений рульовий Сіракуз почав кричати і лаятись на Мока. Коли Вашингтон порівнявся із човном Сіракуз, Мок нахилився до нього, усміхнувся і м’яко, але переконливо промовив своїм глибоким баритоном: «Ідіть до біса, Сіракузи». Щойно рульовий Сіракуз продовжив лаятися, ритм його хлопців почав давати збій, і човен почав відступати.
Пройшовши півтора кілометра дистанції, на подив натовпу в оглядовому потязі, Колумбія підкралася до 3-го місця, обійшовши Каліфорнію і йдучи позаду Військово-морського флоту і Пенсильванії. Коли хлопці з Нью-Йорка промайнули повз хлопців із Берклі, нью-йоркські вболівальники на потязі підняли вітальний ґвалт. Але на позначці 2.4 кілометра Каліфорнія відповіла на виклик і прискорилась, знову випередивши Колумбію і Пенсильванію та повернувшись на другу позицію. Військово-морський флот, Каліфорнія і Пенсильванія тепер сформували групу, що йшла далеко попереду всіх інших, змінюючи лідерів та підрізаючи один одного. Вашингтон залишився на 4 повні довжини позаду лідерів. Корнелл, здавалося, був не в змозі мобілізувати сили і засиджувався позаду недалеко від Вашингтона. Сіракузи добряче пасли задніх.
У вагоні преси поступово запала тиша, коли вашингтонські репортери і тренери збагнули, наскільки далеко позаду був «Husky Clipper». Люди почали нарікати: «Давай, Бобі, швидше, швидше».
Ел Ульбріксон мовчав, був спокійним, як сфінкс, поволі пережовуючи гумку в роті. Саме зараз будь-якої миті, розумів він, Боббі Мок має виконати той хід, що вони запланували. Він дивився все пильніше на річку, але наростаюча темрява почала огортати човен. Усе, що він міг бачити — це білі леза лопатей Вашингтона, що розмірено з’являлися і зникали у воді, як і раніше, в хорошому, стійкому, неспішному ритмі 28 гребків.
На середині дистанції Пенсильванія почала видихатись, відставши від Колумбії. Каліфорнія і Військово-морський флот відвойовували лідерство один в одного. Корнелл відстав від Вашингтона, який посунувся на 5-е місце. Але Боббі Мок досі ні на йоту не змінив ритм. Човен Вашингтона досі був на 4 довжини позаду. У вагоні преси Ел Ульбріксон почав усе більше непокоїтися. Моку було сказано не дозволяти лідерам триматись більше ніж на 2 довжини попереду, а він відставав від цього запланованого відриву у два рази. І на цей момент перегонів рульовий уже мав рушити вперед. Це був явно не той план перегонів, який видали Моку. Том Боллес і Джордж Покок сиділи з похмурим виглядом. Це починало скидатися на самогубство. Але на воді Боббі Мок сказав Дону Х’юму: «Не поспішай. Ми можемо впіймати тих хлопців у будь-який час, коли захочемо».
Коли учасники регати пройшли позначку 4 кілометри, картина, по суті, залишилась незмінною. Каліфорнія і Військово-морський флот були далеко попереду, Колумбія йшла позаду них, Вашингтон легко обійшов ослаблий екіпаж Пенсильванії, але залишався на відстані небезпечних 4 довжин позаду. Серце Ульбріксона все ще не здригнулося. Він просто продовжував дивитися у вікно на мерехтливі білі лопаті на воді, жуючи гумку. Але тренер уже почав втискатись у своє сидіння. Він не міг повірити в те, що відбувається. Що, в біса, коїть Мок? Чому, заради Бога, він не дає команди веслувати на повну силу?
У човні Боббі Мок поглянув на відстань у 4 довжини між носом його судна і кормою Каліфорнії та закричав до своєї команди: «Гаразд, ви, бовдури! Ми на одну довжину позаду».
Нижче по течії річки тисячі шанувальників, що заповнили берегову лінію, яхти й інші судна в Поукіпзі, ще не могли бачити човни, що наближалися, але вони чули крики рульових, як і багато інших звуків у темряві річки. Поволі крики наблизилися. Носи трьох човнів почали матеріалізуватись із сутінків за залізничним мостом. Натовпом прокотився рев, коли він почав розрізняти картину перегонів. Військово-морський флот ішов ніздря в ніздрю з Каліфорнією, і обидва вони, здавалося, наближались до легкої перемоги, а Колумбія, на диво, опинилася на 3-му місці. Корнелла, також несподівано, ніде не було видно, але принаймні в перегонах лишався хоч один човен зі Сходу. Зрештою, можливо, і два. Майже ніхто навіть не помітив човен Вашингтона, що повільно рухався серединою річки, так далеко, що його важко було вгледіти в пітьмі, яка все густішала. Коли човен Вашингтона пройшов під чорним скелетом залізничного моста на позначці 4.8 кілометра, він все ще був майже на 3 довжини позаду основної групи. Лідери трохи сповільнились, і це скоротило розрив, але, якщо навіть Мок підняв частоту ходу, це було непомітно.
Хлопці Вашингтона зараз веслували, ніби в певному трансі, якимось чином відсторонившись від себе самих, але гостро усвідомлюючи рухи один одного кожної миті. На середині річки було мало звуків, за винятком скандування Мока і
