Диво в Берліні. Як дев’ять веслярів поставили нацистів на коліна - Деніел Джеймс Браун
Він провів їх у бібліотеку президента, всадовив і почав швидко говорити про веслування та про тренерів. Поки він говорив, хлопці здивовано вивчали приміщення. Більшість стін від підлоги до високої стелі були заповнені полицями з книгами. Будь-які прогалини на стінах, не зайняті книгами, були завішані портретами американських президентів і членів роду Рузвельтів. Багато оздоблений камін домінував у тій частині бібліотеки, де вони сиділи. Перед каміном стояв бібліотечний стіл завдовжки 4 з половиною метра, на якому були складені нові видання книг на будь-які мислимі теми. Майже на кожному столі в приміщенні стояла ваза зі свіжими квітами або порцелянова статуетка. Коротун Хант, почав розслаблятися і зручно влаштувався у м’якому кріслі біля каміна, але згодом майже вистрибнув із нього, коли Френк сказав йому, що це було улюблене місце президента, і що той час від часу виголошував свої знамениті промови біля каміна по радіо саме з цього крісла.
Вони розмовляли протягом години. Пізніше тієї ночі, повернувшись до елінга, Джонні Уайт дістав щоденник і написав, так наче він щойно зайшов у сусідський будинок удома в Сіетлі: «Відвідав будинок президента в Гайд-Парку сьогодні ввечері. Вони, без сумніву, мають гарний будинок».
На ранок регати у східній пресі був консенсус, принаймні стосовно того, що Каліфорнія і Корнелл — це човни, які переможуть у перегонах основних університетських команд, а Вашингтон, як очікувалося, прийде, можливо, на секунду чи дві позаду лідерів. Корнелл, врешті-решт, прийшов на чотири десятих секунди пізніше Каліфорнії, мало не перемігши її, роком раніше. Лише газети Сіетла обережно давали шанси Вашингтону. Роял Брогем, незважаючи на свої раніше похмурі оцінки, вже оголосив свій особистий прогноз: Вашингтон виграє, Корнелл на 2-му місці й Каліфорнія — на 3-му. Пишучи для «Пост-Інтеллідженсера» того ранку, він повідомив, однак, буцім Каліфорнія, ймовірно, буде у невеликому фаворі серед букмекерів. Насправді, букмекери в сигарних магазинах у Поукіпзі приймали ставки на Каліфорнію і Вашингтон 1:1, а Корнелл плівся позаду зі ставками 8:5. Визначальний фактор був, схоже, у тому, що будь-який із 3-х університетів міг виграти нагороди.
Тепер Брогем нишпорив по місту. Він хотів зібрати якомога більше колориту, перш ніж настане час сісти і записати свою розповідь після фінальних перегонів. Через приплив перегони починалися о 20:00, відразу після заходу сонця. Тож Брогем скористався вільним часом для пошуку пікантних подробиць. Це був, як відзначив він, прекрасний, ясний день у Поукіпзі. Кілька пухнастих білих хмарин неслися блідо-блакитним небом, їх гнав легенький бриз, достатній якраз для того, щоб підтримувати приємну прохолоду.
У середині дня він прогулявся униз крутим схилом до набережної, де есмінець ВМФ США і два сторожові катери берегової охорони зайняли позиції серед звичайної флотилії яхт, парусників, катерів, шлюпок і каное, що збиралися поблизу фінішної лінії. В елінгу Каліфорнії Кай Ебрайт сидів на сходах ґанку в темних окулярах, мовчки киваючи й усміхаючись до людей, що пропливали повз. По сусідству Ел Ульбріксон у надзвичайно барвистому вбранні — білому суконному кашкеті, жовто-смугастому светрі й щасливій пурпуровій краватці, подарованій йому Лоялом Шоуді в 1926 році — сидів на причалі перед елінгом Вашингтона. Коли зграйка журналістів причепилася до нього дати коментарі, він плюнув у воду, пожував травинку і довго дивився на збрижену вітром річку, перш ніж, нарешті, сказати: «Перегони будуть швидкі, якщо річка трохи згладиться». Роял Брогем рушив далі. Він знав — це все, що газетярі зможуть витягнути з Ульбріксона.
До кінця дня пристань на Мейн-Стріт була переповнена людьми, що чекали на пороми, які переправлять їх через річку до оглядового потяга. Брогем сидів, спостерігаючи, як десятки малих суден — від підвісних катерів до гребних човнів — також перевозили силу-силенну людей усілякої масті: підпилих жінок у модних капелюхах із 5-ї Авеню, товстунів із недопалками сигар у зубах, старих чоловіків у єнотових пальтах, що стискали в руках вимпели коледжів.
Одна за одною команди першокурсників сіли у свої човни і почали гребти вгору по річці до стартової лінії біля елінга Колумбії — елегантної споруди, яка виглядала так, ніби могла виконувати подвійну функцію ще і як будівля прекрасного заміського клубу де-небудь на Сході. Незадовго до 18:00 Роял Брогем піднявся на оглядовий потяг на західному боці річки, якраз перед тим, коли той збирався рушити до стартової лінії 3.2-кілометрової дистанції для команд першокурсників, тягнучи вагон преси і 23 платформи з трибунами, заповненими фанатами, що сиділи під білими полотняними навісами. Аж 90 тисяч осіб зараз вишикувалися уздовж обох берегів Гудзона — найбільший натовп за багато років. Ще раніше бриз затих, і вода була спокійна, гладка, наче скло, із бронзовим відтінком у косих променях призахідного світла. Ульбріксон мав рацію. Усе відбудеться швидко.
Коли потяг рушив, Том Боллес, що був у своєму щасливому капелюсі, мав над чим замислитися. Він чув, що сталося з Чарлі Уайтсайдом. Гарвард дав ясно зрозуміти світові, що вони готові щедро платити, щоб отримати того, кого хочуть бачити на посту нового головного тренера. І Боллес знав, що він знову був номером 1 їхнього списку. Якщо його хлопці знову здобудуть перемогу цього року, йому зроблять пропозицію, і він знав, що цього разу, напевно, прийме її.
Його хлопці зробили це для нього. Причому зробили швидко і легко. Коли перегони стартували рівно о 18:00, Військово-морський флот і Каліфорнія відразу вийшли в лідери. Вашингтон налаштувався на відносно низьку частоту ходу 32 гребки, але залишався на близькій відстані. Веслуючи граційно і ефективно, хлопці поступово здолали Військово-морський флот і пливли за
