Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

Побожеволіли!

(Сухо.)

Ви вояки добрячі, Та не гарматники, не звикли до віддачі, То бережіться…

Перший гвардієць

Ф’ю!

Де Гіш

(підходить до нього оскаженілий)

Це що таке за свист?

Гвардієць

Коли гасконець я, то я – артилерист!

Де Гіш

(хапаючи його за руку і струшуючи)

Ви п’яні, як той смик, – але скажіть, від чого?

Гвардієць

(велично)

Понюхав пороху я, пане, бойового!

Де Гіш

(знизавши плечима, відштовхує його, хутко підходить до Роксани)

На що ж ви зважились?

Роксана

Я зостаюсь.

Де Гіш

Ще раз Кажу: рятуйтеся!

Роксана

Ні!

Де Гіш

Що ж, як так – гаразд! Скажіть, хай подадуть мерщій мені рушницю.

Карбон

Що?

Де Гіш

Я лишаюсь теж.

Сірано

Оце-то вже годиться! Вітаю, графе, вас!

Гвардієць

Таки гасконець ви, Хоч у мереживі од ніг до голови!

Роксана

Як!

Де Гіш

В небезпеці я не можу даму кинуть!

Другий гвардієць

(до першого)

Так не дамо ж йому від голоду загинуть!

Усі наїдки з’являються немовби якимись чарами.

Де Гіш

(з блискучими очима)

Бісквіт! Вино! Паштет!

(Опановуючи себе, гордо.)

Недоїдків не їм! Натще я битимусь!

Сірано

(вклоняючись)

Люблю я вас таким!

Перший гвардієць