Сірано де Бержерак - Едмон Ростан

(у захваті)

Гасконець, наш він!

Де Гіш

(сміючись)

Так, сто сот нечистих!

Гвардієць

Слава!

Гвардійці танцюють з радощів.

Карбон

(що зник був за валом, з’являється на гребені)

Всі пікінери там! Від них залежить справа!

(Показує на ряд списів, що витикаються з-за валу.)

Де Гіш

(до Роксани, вклоняючись)

Перегляд зволите зробити воякам?

(Бере її під руку, йде з нею на вал. Всі здіймають шапки і йдуть за ними.)

Крістіан

(підходить до Сірано, швидко)

Ну, говори!

Коли Роксана з’являється на валу, списи зникають, похилені на знак вітання; лунають крики; вона вклоняється.

Пікінери

(за сценою)

Віват!

Крістіан

Що єсть у тебе там Сказати?

Сірано

Бачиш-но…

Крістіан

Ну, ну!

Сірано

Коли спаде Роксані Охота говорить про ваше листування… Ну, про листи твої…

Крістіан

Та добре, про листи…

Сірано

Май розум, друже мій, і не здивуйся ти…

Крістіан

Із чого я тоді не здивуватись маю?

Сірано

Та з того… Проста річ… Усе я відкриваю! Ти, бачиш, їй частіш, ніж думаєш, писав!

Крістіан

Писав частіше я?

Сірано

Обов’язок я взяв їй про любов твою нагадувати завше, – Тож часом я писав, тебе і не питавши…

Крістіан

Га?

Сірано

Проста річ, кажу…

Крістіан

Та як їх відсилав? Таж ти своїм життям щоразу рискував!

Сірано

Крізь табір ворогів я з ночі прокрадався.

Крістіан