Кармелюк - Марко Вовчок

Від міста шляхом надходила молодиця, й стрічалися вони з дівчинкою, й разом додому поверталися, вірнесенько розмовляючи, згадуючи, чи сподіваючись, чи горюючи…

А тимчасом Кармелеві вороги не всипляли: казано взброїти шукачів і слідців, повелено стріляти, якщо не можна буде живцем взяти.

Багато-багато тих днів минуло, що кожного дня молодиця й дівчинка стрічали кожне обличчя, чи не несе воно страшної віди, прислухали до кожного слова, чи не промовиться гірка вість. Багато-багато перебулося тих днів, поки аж прийшов той день, що по місті новина, як стріла, пролетіла: Кармелюк ранений, Кармелюка везуть!

І привезли його. І знов йому темниця темна, суд угніваний, важчі та кріпші кайдани і зсилка дальша та скрутніша; знов його стріла й провела людська зграя купами, гомонячи, жалкуючи. Тоді знайшлася його жінка й дочка. Як першого разу — вони тепер його проводжали, як першого разу — вірна дружина знов промовила до його: «буде, як кажеш», а дитина плакала й цілувала його, а він, як перш, сподівавсь на ліпші часи; знов казано зсильним рушати, й рушили, й зник він знов з очей, і, як перш, тільки дерева при шляху вирізувалися на ясному небові з того краю…

Його гнали усе далі та далі, а вони, зоставшися — тяжче та тяжче заробляли та… та дожидали. І зникли вони усі.

Востатнє бачили люди молодицю з дівчинкою тоді, як востатнє чутка було розбіглася, що Кармелюк визволивсь, повернувсь — чутка та пропала, і Кармелюка, ані дружини його, ані дитини вже не знайшлося повік.

Де вони поділися? Як загинули? Не зна ніхто й досі.

Зникли вони і згинули, як багато дечого зникає та страчується доброго й лихого, благого й злого, кохання й ненависть, сила й слава — тільки де-не-де зостається пам’ять живлюща.

Друкується за українським текстом, вперше опублікованим у книзі «Оповідання Марка Вовчка», СПБ, 1865, вид. В. Яковлева, стор. 1–44.

Російською мовою, в авторському перекладі, вперше надруковано в «Сочинениях Марка Вовчка», т. І, СПБ, 1867, вид. І. Папіна.

За виданням: Марко Вовчок, Полн. собр. соч., Саратов, 1896, т. II (стор. 281) відновлено такі рядки пісні Кармелюка (див. стор. 448), що, очевидно, внаслідок втручання цензури, в українському першодрукові були замінені крапками:

За цим же саратовським виданням змінено даний в українському першодрукові рядок пісні Кармелюка:

Молодосте-молодосте, єдиная сило!

на: Молодосте-одрадосте, єдиная сило!

Як і в згаданому саратовському виданні, знято посвяту «П. А. К.» (Пантелеймону Александровичу Кулишу), що була в українському першодрукові.

До стор. 366. «…й не один попадавсь тоді бідак, який одежиною драний, такий постаттю багатий…»

В авторизованому тексті саратовського видання це місце передано так: «…и не один попадался тогда бедняк горемыка настолько ободраный нищий по одежде, настолько же богатый своим смелым и верующим видом…» (Марко Вовчок, Полн. собр. соч., т. II, Саратов, 1896, стор. 293).