Спогади командарма (1917-1920), Михайло Володимирович Омелянович-Павленко

А ось маркантні і красномовні слова про розклад Денікінської армії відомого московського політика бувш. редактора "Кіевляніна" В. Шульгіна, учасника денікінського походу в Україні ("1920 год"). Розмова його з "Главноначальствующім областю" ген. Драгоміровим:

—"Да… Ви, покидая "область" и сдавая командованіе, благодарите войска и затем кончаете приблизительно так: "не объявляю благодарности"… Первое —… за всякія безобразія, а на втором месте стоит в приказе…, которая покрыла позором свои славныя знамена грабежами и насиліями над мирным населеніем"… Ген. Драгоміров на це відповідає: — "Я об этом не могу спокойно говорить… Я с очень близкими людьми перессорился из-за зтого. Я пробовал собрать командиров полков, уговаривал, взывал к их совести. Но я чувствую, что не понимают…"

В. Шульгін від себе вже додає:

"Я вспомнил свою статью в "Кіевлянине" в двухлетнюю годовщину основанія Добровольческой арміи… два месяца тому назад… Орлы, бойтесь стать коршунами. Орлы победят, но коршуны погибнут.

Увы, орлу не удержались на орлинной высоте. И коршунами летят они на юг, вслед за неизмеримыми обозами с добром, взятым… у "благодарного населенія".

"Единая, неделимая в кривом зеркале действительности." (Ст. 5–8.)

А ось інша картина в освітленні В. Шульгіна: він побачив в Одесі натовп офіцерів із добр-армії, що реєструються (!):

"Я потолкался некоторое время среди этой толпы и ушел в отвратительном настроеніи.

Толпа… Толпа офицеров. Не знаю почему, на меня всегда офицеры производят самое тяжелое впечатленіе, когда они собираются "толпами"… Офицер по существу "одиночка"… Он должен быть окружен солдатами. Тогда понятно почему он "офицер"… Но офицерство "толпами"… Тут есть какое-то внутреннее противоречіе, которое создает тяжелую атмосферу…" (ст. 26–27).

Правда, В. Шульгін не залишає без саркастичних своїх завважень і представників української армії. Але саме життя подібні його міркування давно відкинуло.

Не будемо йти за В. Шульгіним й узагальнювати та змішувати до купи зле й добре, бо знаємо, що і в добровольчої армії знайшлися ті, які ухилилися до Криму, аби там обєднатися навколо іншого провідника, а тим самим, коли не все, то львину частину з того, що було пережито, — осудити.

Цього вимагало і те, що як то було уже сказано вище, той час Українська Дієва Армія з численною кількістю вояків із УГА, в "Зимовім поході", місяцями вільно ходила по широких просторах України… Чи не була це воля Вищої Справедливости?…

Так змальовується період української визвольної боротьби, який ми назвали: "Переговори й війна з російською добр-армією".

В наступному році 1920. Начальна Українська Команда за час своїх успіхів (пролом на Дністрі, де була розбита стотисячна армія червоних) знов заслала до добр-армії ген. Врангеля, делеґацію із пропозицією заключення військової конвенції. І все свідчило про те, що на цей раз дійшло б до згоди, коли б не передчасне завішення зброї польською армією (9. IX. 20.) — завдяки чому обидві невеликі армії були залишені самі й, виснажені в боях, були змушені перевести свої війська до чужини.

Які-б не були незадовольняючі здобутки крівавих змагань за наше національне діло в минулому, але не можна не зафіксувати того, завдяки чому наше національне діло з нашої хатньої справи вийшло вже на форум світовий.

Обовязок перед людьми, що брали участь у зимовому поході, бажання залишити й на прийдешньому слід від цієї сторінки сучасної визвольної боротьби Українського Народу вимагають від мене, щоб я записав її так, як вона відбивається в моїй думці й памяті старшого начальника, бо не годиться забути про цю добу боротьби, в якій на протязі пятьох місяців гартувалася воля й сила борців за незалежність України.

Я переконаний, що праця моя не досконала. Я бажаю дати початок цій справі, маючи на думці, що в кожній дивізії знайдуться оповідачі [40] [41], що зуміють освітлити моменти, яких не повелося освітлити мені, й удосконалити працю потрібними доповненнями й датами.

Я поставив собі за завдання — дати нарис, що освітлював би похід не тільки з військово-фахового боку, але також ті обставини, в яких той похід відбувся і які привели його