Розстрільний календар - Олена Герасим'юк

У 2000 році всі засуджені у справі були реабілітовані за відсутністю у їхніх діях складу злочину.

«Шахтинська справа» розпочалася у Стаханові // День: Україна Incognita. Режим доступу: https://goo.gl/auKzJf

Орлова Галина. Рождение вредителя: отрицательная политическая сакрализация в стране советов (1920-е) // Zeit-Raume (Wiener Slawistischer Almanach). — 2003. — Bd. 49. Режим доступу:.https://goo.gl/PlVwpB

Політичні процеси й репресії наприкінці 20-х — у 30-ті роки // Політична історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В. І. Танцюри. — К.: Видавничий центр «Академія», 2001. Режим доступу: https://goo.gl/m4sxXr

Політичні репресії в УРСР кін. 1920-х — 1-й пол. 1930-х рр. // Територія терору: [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://goo.gl/4DxZQE

Райхель Юрий. «Инженеров нужно расстреливать без су­да...» // День. — 2008. — 11 апреля. Режим доступу: https://goo.gl/x06bXp

Соколов Михаил. От «Шахтинского дела» к «Большим процессам» 1937—38 годов // Радіо Свобода. — 2012. — 20 серпня. Режим доступу: https://goo.gl/6pC3b2

Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК-ГПУ-НКВД в Україні: особи, факти, документи. — К.: Абрис, 1997. Режим доступу: https://goo.gl/BTMb84

Шахтинское дело и практические задачи в деле борьбы с недостатками хозяйственного строительства: Резолюция по докладу т. Рыкова, принятая единогласно объединенным пленумом ЦК и ЦКК ВКП(б) 11 апреля 1928 г. Режим доступу: https://goo.gl/LWlbcS 7 липня 1941 року на Черкащині згідно з наказом Сталіна розпочалося знищення врожаю51

Марія Шевченко, мешканка села Софіївка Черкаського району, довідалася, що, згідно з директивою радянської влади, сільвиконком збирає людей для знищення врожаю — виконання проголошеної Сталіним тактики «випаленої землі». З матеріалів кримінальної справи: «…вона організувала «найзапеклих» лайливих колгоспниць, і вдерлися демонстративно в сільвиконком, маючи на увазі, що в ніч на 7 липня 1941 року всіх комуністів викликав міськвоєнкомат (за винятком трьох членів партії) і громадяни, підбурені Шевченко, вчинили невгамовний галас з вимогою припинити нищення врожаю».

Марія розповіла, що, побачивши жінок з сусіднього села, які ходили на поле перешкоджати знищувати хліб, вирішила й собі піти до сільради. По дорозі приєдналася до юрби жінок і дітей, які почули цю страшну новину і вирішили попросити голову сільвиконкому не знищувати хліб, бо «він був у повній зрілості». Дарма жінки запевняли голову, що зможуть зібрати хліб в найближчі 3—6 днів, а потім вивезти з собою: він був невблаганний і викликав інспектора міліції.

Інша жителька цього села, Єлизавета Жорнова, закликала «брати сокири та голови повідрубувати всім, хто піде топтати врожай». Вона разом з жінками прийшла до голів сільської ради і колгоспу за дозволом зібрати хліб за п’ять днів «для себе і РККА».

Обох селянок було затримано і передано до військового трибуналу. На суді Марія Шевченко говорила, що її син і чоловік на фронті, а дома залишилися малі діти, і просила не засуджувати її. Жорнова ж просила зглянутися на її похилий вік.. 20 липня 1941 року Виїзна сесія військового трибуналу військ НКВС Київської області в місті Черкаси на закритому засіданні винесла жінкам вирок. За статтею 54—10 ч. 2 (антирадянська пропаганда та агітація) обидві були засуджені до найвищої міри покарання (розстрілу) з конфіскацією майна.

Галузевий державний архів СБУ, архівний підрозділ УСБУ в Черкаській області, ф. Р-5624, оп. 1, спр. 10685, 10688, 11685, 12812. 8 липня 1941 року на загальних зборах селяни села Леськи Черкаського району виступили проти знищення врожаю52

У селі Леськи Черкаського району працівниці колгоспу «Революційна хвиля» Параска Харлан і Олена Гуріненко під час загальних зборів, на яких розглядалось питання про виконання заходів партії й уряду зі знищення врожаю в умовах воєнного часу (тактика «випаленої землі»), виступили із закликом не знищувати хліб: «якщо хто буде знищувати, то вони всіх комуністів і комсомольців видадуть фашистам».

На цьому селянки не зупинились. Вони зуміли організувати групу жінок, які вийшли в поле і, пошкодивши інвентар, не дали знищити врожай. За законами воєнного часу обидві жінки були заарештовані і звинувачені за статтею 54—10 ч. 2 (антирадянська пропаганда і агітація). Військовий трибунал засудив їх до найвищої міри покарання.

Галузевий державний архів СБУ, архівний підрозділ УСБУ в Черкаській області,, ф. Р-5624, оп. 1, спр. 10685, 10688, 11685, 12812. 8 липня 1941 року заарештований селянин Антон Терещенко53

З початком війни серед селян поширювалось невдоволення радянською владою, нерідко чулися бажання швидше цю владу змінити. Одна із кримінальних справ Наркомату держбезпеки порушена проти колгоспника колгоспу «Червоний Прапор» Антона Андрійовича Терещенка, мешканця села Щербинівка Золотоніського району на Черкащині. У 1932 році під час Голодомору за крадіжку концентрату він був засуджений на два роки та позбавлений виборчих прав.

У червні 1941 року під час підписки на позику Третьої п’ятирічки четвертого випуску Терещенко висловив невдоволення: «Заем выпущен вредителями, а правительство, не разобравшись, утвердило выпуск этого займа, а на селе здесь продолжают заниматься вредительством для того, чтобы вызвать недовольствие людей. Чем мы будем выплачивать заем, когда у нас нет средств к существованию. Хоть бы скорее изменилась эта власть, вся надежда на то, что немцы нас вызволят».

Сім’я Терещенка зазнала чимало утисків. Троє братів Антона були заарештовані у 1923 році за «переховування членів банди Чорного і Марусі». Брат Олексій у 1929 році за небажання вступати до колгоспу був вигнаний з села і виїхав до США. Обидва дядьки були розкуркулені й виїхали до Польщі.

8 липня 1941 року Антон Терещенко був заарештований Золотоніським міжрайвідділом Наркомату держбезпеки за антирадянські висловлювання. У вересні 1941 року він був засуджений до 10 років позбавлення волі та подальшого обмеження у правах на 5 років.

Галузевий державний архів СБУ, архівний підрозділ УСБУ в Черкаській області,, ф. Р-5624, оп. 1, спр. 10685, 10688, 11685, 12812. 11 липня 1941 року заарештований селянин Онуфрій Діброва54

Зважаючи на наступ німецьких військ, ЦК ВКП(б) і радянський уряд дали вказівку місцевим органам влади і парторганізаціям знищувати все, що не вдавалося евакуювати у східні райони СРСР: устаткування заводів, фабрик, колгоспну худобу, техніку, реманент, збіжжя. Значна частина населення — особливо сільського — не тільки не виявила бажання евакуюватися, а й робила все можливе для того, щоб протидіяти реалізації проголошеної Сталіним тактики «випаленої землі»: зривала спроби вивезення і нищення колгоспного майна, приміщень, продовольства тощо.

Під час кампанії зі знищення врожаю у селі