Східно-Західна вулиця. Повернення до Львова - Філіп Сендс
Від початку свого правління Франк занотовував усю свою діяльність і здобуті досягнення у щоденник (Diensttagebuch).{411} Тоді, коли він покинув Краків, цей щоденник налічував принаймні тридцять вісім томів викривальної інформації, одинадцять тисяч друкованих аркушів щоденних записів, зафіксованих двома секретарями.{412} Одні з перших записів вказували на непорушність, яка була притаманна діям режиму, зазначаючи, що ця територія буде місцем втілення бажання Гіммлера «евакуювати усіх євреїв з нещодавно здобутих нових земель Рейху»{413}. До поляків ставилися жорстоко: очікуючи, що вони захочуть святкувати річницю незалежності, 11 листопада Франк видає декрет, який забороняє вивішувати будь-які святкові плакати, за порушення цієї заборони — смертна кара.{414} Франк взяв на себе повну відповідальність розпоряджатися життям і смертю, і мав намір цю смерть сіяти, втілюючи ідеї, висловлені на Берлінському конгресі 1935 року: в його Генерал-губернаторстві єдиним правовим стандартом буде «громада людей», а окремі особи мають підкорятися волі їхнього повелителя, фюрера.
92
У жовтні 1940 року Франк їздив до Берліна, аби пообідати з Гітлером в його приватному помешканні і обговорити майбутнє його території. Іншими гостями Гітлера були Бальдур фон Ширах, губернатор Відня у новому Рейху, і Мартін Борман, особистий секретар Гітлера. Франк розповів про свої досягнення в Генерал-губернаторстві. Після тієї зустрічі Борман підсумував його перші успіхи: «Рейхсміністр д-р Франк поінформував фюрера про те, що заходи, проведені у Генерал-губернаторстві, можна назвати дуже успішними. Відтепер євреїв Варшави та інших міст замкнено у гетто і вже зовсім скоро від них буде очищено Краків».{415}
Франкові зусилля помітили. А як щодо євреїв, — таких, як Рита і Мальке, — які залишалися в Німеччині та Австрії? Четверо чоловіків обговорили роль Франка і його уряду, зокрема було висловлено готовність допомогти з «перевезенням» цих євреїв на схід. Спершу Франк висловив занепокоєння, але швидко капітулював.
Рейхсляйтер фон Ширах, який сидів з іншого боку біля фюрера, зауважив, що у Відні в нього все ще залишається більше 50 тисяч євреїв, яких потрібно передати Франку. Член партії д-р Франк сказав, що це неможливо. Тоді ґауляйтер Кох зазначив, що він теж досі не переміщав поляків і євреїв з дистрикту Цихенау, але тепер, звісно ж, цих євреїв та поляків має прийняти Генерал-губернаторство.
На заперечення Франка не зважали. Було прийнято рішення перемістити віденських євреїв на його територію. Франк повернувся до Кракова, знаючи, що населення його краю невдовзі отримає поповнення з нових мешканців. Він робитиме так, як йому сказали.
93
Територія, яка була підконтрольна Франку, незабаром розширилася. Після нападу Гітлера у червні 1941 року на більшовиків, в ході операції «Барбаросса» німецьке військо захопило територію Польщі, яка була під радянським контролем (і колишню австро-угорську провінцію Галичина), яку 1 серпня було приєднано до Генерал-губернаторства. Франк отримав владу над Лембергом, який став столицею дистрикту Галичина на чолі з губернатором Карлом Ляшем.{416} Франк скористався своїми повноваженнями, аби врятувати від затримання у Кракові кількох інтелектуалів, але не професора Лонгшама де Бер’є у Лембергу, викладача Лаутерпахта і Лемкіна. Для нього пощади не було.
Розширення територій спричинило нові труднощі. Внаслідок легких успіхів вермахту, який просувався на східні землі, де жило багато євреїв, Франк отримав під своє підпорядкування понад два з половиною мільйони євреїв по всьому Генерал-губернаторству. Якщо врахувати змішані єврейські сім’ї, кількість була ще більшою — три з половиною мільйони. Франк працював над вирішенням їхньої подальшої долі разом з Гіммлером, і навіть якщо ці двоє не завжди знаходили спільне бачення, Франк, який хотів прислужитися, зрештою вирішив не створювати проблем. Гіммлер приймав рішення, а Франк їх виконував.
У грудні на засіданні уряду у Вавельському замку Франк повідомив, що незабаром у Берліні має відбутися конференція щодо майбутнього євреїв. Вона відбулася у передмісті Берліна, у Ванзеє, під керівництвом обергруппенфюрера СС Рейнгарда Гейдріха і стала початком «великої єврейської міграції».{417} Він також сказав присутнім, що його представником на конференції буде державний секретар Йозеф Бюлер, і закликав колег відкинути «усі співчуття» і не залишити жодних сумнівів щодо значення терміну «міграція». «Ми повинні знищувати євреїв всюди, де ми їх знайдемо і де це можливо, — пояснював він, — аби зберегти структуру Рейху». Читаючи цей запис, так віддано зафіксований у щоденнику, мені стало цікаво: чи його секретарі коли-небудь замислювалися, чи варто фіксувати такі заяви у письмовій формі?
Ванзейська конференція відбувалася у січні 1942 року{418}, тоді, коли Лаутерпахт обідав з Робертом Джексоном у нью-йоркському готелі «Волдорф-Асторія», а Лемкін у своєму маленькому університетському кабінеті у Даремі, що у Північній Кароліні, вивчав декрети Франка. Протокол конференції вів Адольф Айхман і вніс туди запис про досягнення домовленості «очистити німецький життєвий простір від євреїв за допомогою законних заходів», вказавши «примусову еміграцію» як один з методів.{419} Було підготовлено список євреїв, загалом одинадцять мільйонів, 20 відсотків яких перебували під контролем Франка. «Європу буде прочесано із заходу до сходу», — розповідав Бюлер Франку, повернувшись із Берліна. «Евакуйованих» з Австрії євреїв, яких залишилося всього 43 700, буде переміщено до «транзитних гетто», а тоді перевезено на схід, на територію Генерал-губернаторства Франка. Євреїв похилого віку з Австрії і Німеччини спершу відправлять до гетто для літніх у Терезієнштадт. Серед них були мої прабабусі Мальке Бухгольц і Роза Ландес.
Прагнучи мати авторитет, Франк надихнув своїм ентузіазмом Бюлера, а той запевнив Гейдріха та інших присутніх у Ванзеє у цілковитій підтримці з боку свого керівника. Генерал-губернаторство погодиться, повідомив учасників конференції Бюлер, «якщо остаточне вирішення цього питання розпочнеться у Генерал-губернаторстві». «В нас є багато переваг, добрий транспорт і вдосталь робочої сили, тож ліквідацію євреїв можна буде здійснити швидко. Адміністративні органи Генерал-губернаторства забезпечать всю необхідну підтримку», — сказав Бюлер, закінчуючи свій презентаційний виступ у Ванзеї проханням.
Словом, у протокол занесли дуже чітку пропозицію Айхмана: просимо дозволу приступити до вирішення єврейського питання якомога швидше і удостоїтися честі почати цю справу.
94
Бюлер повернувся до Кракова і повідомив Франку, що пропозицію повного сприяння з боку Генерал-губернаторства сприйняли з щирою вдячністю. Це збіглося з приїздом до Кракова італійського журналіста Курціо
