Розстрільний календар - Олена Герасим'юк

class="book">Перший конфлікт з владою відбувся на засіданні партійної комісії у Харкові. Допит вела жінка-комісар:

— Розкажіть, Божко, самі про себе, про свою роботу, характер, свої вади, — випитувала комісарка у письменника.

Він розповідав про громадські доручення, роботу над романом.

— Коли ж чесно говорити про вади, то, як це сказати? Є у мене одна!.. Люблю любити...

— Але тут є заява про вас. Що ви погрожували одній своїй знайомій через кохання до неї застрелитися з нагана.

— Але в мене ніколи не було нагана. Був і є лише маленький браунінг. Став би я носити в кишені нагана, ту незграбну і недотепну зброю.

Слухачі повеселились, але рішення виключити Божка з партії таки ухвалили.

Після посилення репресій у СРСР Божко з родиною переїхав з Харкова до Херсона. У 1935 році Херсонський міськком партії розглянув справу викладача політекономії і постановив, що Божко «протягував націоналістичні ухили, боротьбу з Хвильовим розцінював як боротьбу за наркомівське місце». Його вдруге виключили з партії.

За три роки лейтенант держбезпеки Федоровський переглянув персональну справу Божка. Цього разу вийшло, що письменник є «одним з активних учасників антирадянської націоналістичної організації, за завданням якої веде підривну контрреволюційну роботу». Перебування на волі автора популярного роману «В степах» могло, на переконання Федоровського, зашкодити слідству. Тому 27 червня 1938 року у квартирі Божка був проведений трус, вилучено архів і рукопис неопублікованого роману «До моря» (хоча 16 грудня того самого року було ухвалено віддати рукопис дружині, подальша доля твору невідома).

Слідство тривало понад 10 місяців. На судовому процесі 29—30 травня 1939 року Сава Божко заявив: «Я дав неправдиві показання, вважав, що радянській розвідці такі показання потрібні як перевірка підозрілих людей. Всі протоколи допитів під час слідства слідчий редагував сам, а я підписував. До мене слідчий застосовував методи фізичного впливу, і я змушений був давати вигадані показання. Тепер, на суді, від даних мною показань я відмовляюся».

Справу передали на додаткове слідство, яке провів оперативний уповноважений Берестовий. Матеріали були передані на розгляд Особливої наради при НКВС СРСР. Підслідний пред’яв­лених йому звинувачень не визнав. Особлива нарада засудила Божка до 5 років ув’язнення у виправно-трудовому таборі — Ухтпечлазі.

Після відбування терміну Божко повернувся в Україну. Марно намагався відшукати дружину і синів, їх як родину «ворога народу» було вислано до Казахстану. Письменник пішов добровольцем на фронт. Повернувся після війни у званні майора, відновився у Спілці письменників України.

Жив сам у батьківській хаті, збирав матеріали для нових творів. Через 13 років після його смерті справу було переглянуто і закрито за відсутністю складу злочину.

Джерела

Божко Сава: Біобібліографія. Режим доступу: https://goo.gl/jMnpPB

Божко Сава. В степах: Роман. Режим доступу: https://goo.gl/ LrFI08

Голобородько Олександр. Сава Божко: від степів — до моря // День: Україна Incognita. — 2014. — 20 січня. Режим доступу: https://goo.gl/ba1DpW

Заремба Володимир. Долі: Оповідання. Повісті. — Дніпропетровськ: Пороги, 2002. Режим доступу: https://goo.gl/CA3SzN

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/5l8Hbq

27 червня 1941 року заарештований письменник Гордій Брасюк

Уперше письменника заарештували у 1930 році: йому було інкриміновано участь у діяльності організації «Просвіти», службу в Армії УНР, зв’язок із грузинським письменником Костянтином Гамсахурдія. Брасюка також звинувачували в тому, що його твори «нічого спільного не мають з пролетарською творчістю… розраховані виключно на темні і міщанські верстви населення». На допитах письменник не приховував симпатій до Української Центральної Ради, називаючи її «рідною національною владою». Підтвердив агітаційну діяльність на підтримку уряду УНР: «На шлях боротьби проти радянської влади я став у 1918—1919 роках… вважав, що більшовики взагалі проти культури і, зокрема, проти українського відродження… Я стояв за Центральну Раду тому, що вважав її рідною національною владою».

Після п’яти років, проведених у таборах Казахстану (Карлагу) та на будівництві Біломорканалу, Гордій Брасюк повернувся до Запоріжжя. Нагляд НКВС та злидні змусили родину тікати до Казахстану, потім на Поволжя (місто Петровськ). У 1938 році родина повернулась до Запоріжжя.

27 червня 1941 року Брасюка заарештували вдруге. Під час обшуку було вилучено рукопис роману «Чечель» на 773 сторінках, а також чотири товсті зошити чернеток творів. У справі слідчий Смішко записав: «Вращаясь в кругу к[онтр]-р[еволюционных] националистски настроенных украинских писателей Хвылевых, Ирчанов, Блакитных, Антоненко-Давыдовичей и других, как и он ничего общего не имеющих с пролетарским творчеством, Брасюк начал издавать аполитические литературные труды, рассчитанные исключительно на темные и мещанские слои населения… Все вышеперечисленные деяния в достаточной степени характеризуют Брасюка как а[нти]-с[оветскую] личность, активно боровшуюся в прошлом против Сов[етской] власти…»

Вирок було оголошено наступного дня після арешту: «…как социально опасный элемент заключить в исправительный трудовой лагерь сроком на десять лет, считая срок с 28 июня 1941 года». Рукописи письменника нібито були передані дружині під розпи­ску, але насправді не передали нічого. Доля рукопису роману «Чечель» невідома.

Гордій Брасюк відбував термін в одному з найстрашніших гулагівських таборів — Івдельлазі. У січні 1942 року його звільнили за хворобою — помирати. Документи свідчать, що у 1942 році він перебував у в’язниці в Уфі, а у 1944-му — у Новотроїцьку на Уралі. З тамтешньої лікарні він написав рідним останнього листа. Гроші на його лікування були відправлені на рахунок лікарні, проте звідти з великим запізненням відписали, що такого хворого у лікарні немає. Подальша доля письменника невідома.

У радянський період твори Брасюка лишалися під забороною.

У серпні 1989 року справу було переглянуто, Гордій Брасюк реабілітований посмертно.

Джерела

З порога смерті: письменники України — жертви сталінських репресій. — Вип. І / Упоряд. О. Мусієнко. — К.: Рад. письменник, 1991. Режим доступу: https://goo.gl/5l8Hbq

Каленюк Сергій. У концтабори за правду. Дві «справи» письмен­ника Гордія Брасюка // День: Україна Incognita. — 2012. — 14 вересня. Режим доступу: https://goo.gl/ZZhZNn

Талан Світлана. Проект «Воскресіння Розстріляного Відродження»: Гордій Брасюк. Він стояв за самостійну Україну // Сего­дня. — 2015. — 10 мая. Режим доступу: https://goo.gl/OOpf6A

30 червня 1922 року розстріляні учасники загону УНРівського отамана Левченка

Вирок Іванові Василишину, Дорофію Шахраю та