Криве дзеркало війни. Міфи та загадки Другої світової - Леонід Олександрович Сапожніков

фраза якого звучала так: «Гітлери приходять і йдуть геть, а народ німецький, а держава німецька залишаються». Дивлячись уперед, він розумів, що не слід розпалювати ненависть німців, бо після війни з ними доведеться будувати «демократичну Німеччину». Армійські політвідділи навесні 1945-го провели на основі цього наказу «роз’яснювальну роботу». Але на джина, випущеного з пляшки, вона майже не діяла. Маршал Конєв у квітні вдався до надзвичайних заходів: наказав розстріляти перед строєм сорок ґвалтівників. Це одразу вирішило у військах 1-го Українського фронту проблему взаємин з мирним населенням...

А як же пам’ятник воїну-визволителю в берлінському Трептов-парку з урятованою дитиною на руках? Кажуть, що це не просто пропагандистський символ, — його творців надихнув справжній факт... Не бачу тут суперечності: в армії були різні люди. Та й будь-яка людина є неоднозначною.

У 1990-ті роки я розмовляв у Петербурзі з письменником Борисом Стругацьким. Він сказав чудову річ: «У кожній людині є ангел і диявол, але в різний час один з них помітніший».

Гітлер: життя після смерті

Чому Сталін приховував його самогубство

У квітні 1945 року перед штурмом Берліна спеціальна група розвідників 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту отримала секретне завдання знайти Гітлера живим чи мертвим. Однак фюрер щез...

Неправда газети «Правда»

Пошуки привели до воронки від снаряда в саду рейхс канцелярії. В ній лежали, присипані землею, два спалені трупи. Керівник групи полковник Горбушин за допомогою свідків та медичних експертів установив, що це останки Гітлера і Єви Браун. 19 травня докази було передано Сталіну. Він повівся дуже дивно — суворо їх засекретив. Про них не знав навіть маршал Жуков, а вже союзники СРСР і поготів.

Доля головного злочинця XX століття хвилювала весь світ, проте Кремль заявив, що «Гітлер знаходиться поза межами радянської окупаційної зони і тому, слід вважати, йому вдалося втекти». Цю тему за вказівкою вождя підхопила газета «Правда», а слідом за нею вся преса СРСР.

Перша замітка у «Правді» з’явилася ще 2 травня:

«Вчора ввечері німецьке радіо поширило повідомлення так званої Головної ставки фюрера, в якому стверджується, що 1 травня після полудня помер Гітлер. У повідомленні вказується, що ще 30 квітня Гітлер призначив своїм наступником адмірала Деніца... Вказані повідомлення німецького радіо, очевидно, є новим фашистським трюком: поширенням твердження про смерть Гітлера німецькі фашисти, напевно, сподіваються надати Гітлеру можливість зійти зі сцени і перейти на нелегальне становище».Ця публікація не викликає запитань: останки Гітлера ще не знайдено, і вірити ворожому радіо немає жодних підстав. Логічно припустити, що він справді сховався і замітає свої сліди. Але ось номер від 14 червня. Смерть Гітлера вже доведено. А «Правда» пише, посилаючись на газету «Нью-Йорк геральд трибюн», що він міг утекти в Іспанію до свого друга Франко, а звідти на літаку чи судні — до Аргентини, уряд якої неприязно ставиться до антигітлерівської коаліції.

В номері від 16 червня нова сенсація:

Лондон, 15 червня. Газета «Дейлі Мейл» публікує повідомлення свого каїрського кореспондента про те, що Гітлер знаходиться в Ейре. Згідно з повідомленнями, Гітлер, перевдягнений у жіночу сукню, висадився в Дубліні.

П’ять днів потому «Правда» повідомляє, що 1 травня на південному заході від Барселони приземлився німецький літак з нацистськими високопосадовцями, які потім на іспанському літаку вилетіли в невідомому напрямку. Під час пересадки один із пасажирів старанно затуляв своє обличчя — «чи не був це Гітлер?».

Гортаємо підшивку далі:

Лондон, 24 червня (ТАРС). Агентство Рейтер передає повідомлення паризької газети «Парі прес» про те, що 29 квітня Гітлер виїхав на підводному човні з Ла-Палліс, бази підводних човнів на західному узбережжі Франції, яка в той час ще знаходилася в руках німців. Гітлер прибув до Ла-Палліс на літаку і за кілька годин виїхав інкогніто на підводному човні, завантаженому величезною кількістю харчів та пального.

Нью-Йорк, 17 липня (ТАРС). Кореспондент чиказької газети «Таймс» передає з Монтевідео (Уругвай), що, за свідченнями з достовірних джерел, Гітлер і Єва Браун висадилися з німецького підводного човна, який нещодавно прибув до Аргентини, і нині знаходяться в маєтку в Патагонії (Південна Аргентина), що належить німцям.

Рим, 8 вересня (ТАРС). Римське радіо передає, ніби Гітлера бачили в Гамбурзі. Гітлер живе під чужим ім’ям.

Лондон, 9 вересня (ТАРС). Кореспондент агентства Рейтер повідомляє з Берліна, що 8 вересня заступник бургомістра Берліна доктор Карл Марон заявив, що, на його тверде переконання, Адольф Гітлер живий.

Лондон, 9 вересня (ТАРС). Як передає агентство Рейтер, за словами газети «Івнінг стандард», співробітники Скотланд-Ярду вважають, що Гітлер усе ще живий.

Нью-Йорк, 23 вересня (ТАРС). Кореспондент газети «П. М.» Бернштейн, який нещодавно повернувся з Німеччини, вважає, що коханка Гітлера Єва Браун жива. Він повідомляє, що служниця Єви Браун бачила останню два місяці тому в Мюнхені під охороною двох американських офіцерів.

Після цієї серії суперечливих чуток головна газета СРСР немов забула про долю Гітлера. Офіційне повідомлення про його смерть так і не було опубліковане. Чому?! Сталін не вірив доказам полковника Горбушина? Подивимось, наскільки вони були серйозні.

Сім «двійників»

2 травня 1945 року 3-тя ударна армія штурмувала рейхстаг. У гітлерівській Німеччині парламент фактично нічого не важив (як в СРСР — Верховна Рада), але червоний прапор із серпом та молотом на куполі цієї будівлі був чудовим символом Перемоги.

Групу Горбушина рейхстаг не цікавив. Вона знала: якщо Гітлер у Берліні, то шукати його треба за півкілометра звідси, в рейхсканцелярії, а точніше, у сховищі під нею, захищеному від бомб і снарядів. Та чи в Берліні він? І чи взагалі живий? Напередодні ввечері гамбурзька радіостанція сповістила, що фюрер «загинув на своєму командному пункті в битві за Німеччину, борючись до останнього подиху проти більшовизму». Саме це повідомлення газета «Правда» назвала фашистським трюком...

Розвідники ввійшли до рейхсканцелярії, коли в ній ще стріляли. Спустилися з ліхтариками до сховища, що нагадувало темний лабіринт. Випадково знайшли переляканого чоловічка в цивільному, який виявився опалювачем. Він провів групу до «фюрербункера», розташованого під садом рейхсканцелярії.

«Апартаменти Гітлера були порожні, — згадує перекладач розвідгрупи Олена Ржевська. — На стіні висів портрет Фрідріха Великого, у шафі френч Гітлера, на спинці стільця ще один його френч — темно-сірий. Опалювач сказав, що, перебуваючи в коридорі, він бачив, як із цих кімнат винесли два трупи, загорнуті в сірі ковдри, і понесли їх до виходу зі сховища. На цьому обірвалася нитка його спостережень».

Бункер нараховував близько двадцяти кімнат. В одній