Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц

Я виберуся до Сколімова та поговорю з пані Морткович — попрошу поради та адрес.

Ви втратите (в гіршому випадку!) трохи грошей і часу, а набудете (принаймні) багато вражень і встановите трохи контактів. Може, потім буде легше решту (можл., виставку) зробити здалеку. — Загалом, 2—3 тижні мало, — але якщо б Ви могли отримати відпустку взимку (за винятком Свят) і поїхати в січні — думаю, що було б краще.

Справа затримки виїзду не здається мені поважною — мабуть, не відбудеться цілковите блокування можливості. — Зрештою, найбільшою перешкодою є брак упевненості в собі — заповзятливості та агресивності, а подібні таланти дуже би придалися для реальних досягнень. — Якби Ви могли поїхати тільки у період від 22 XII — 8 І — то краще тепер у серпні. — Тисну руку.

К. Рихтер

P.S. Прошу вирішити і можл., написати до Спілки авторів у справі квитка на означений термін (подати 2—3 дні на вибір). Я постараюся ще знайти адреси і вишлю їх. До Вас звернеться п. Чума Роттер — вона хоче з Вами познайомитися, а я дозволила собі дати їй Вашу адресу.

28

(23 VII 1938)

Любий Пане Бруно!

Дуже добре, що Ви їдете через В-ву, бо, напевно, вдасться отримати решту важливої інформації та адрес. Перед від'їздом прошу написати до Спілки письменників у справі квитка — вони просили, щоб за 10 днів наперед — так, щоб Ви потім не чекали на квиток. — Я розмовляла годину тому з Гемаром[543] (і Модзелевською) про Вас. Він Ваш захоплений шанувальник, і просив це Вам переказати. Я радилася щодо Вашого виїзду. «Конче їхати — краще у вересні, але й тепер Ви багато зробите». Але він дуже наполягав, щоб Ви у В-ві упіймали Крамштика[544] (він знає його особисто), котрий виїжджає звідси через 4 дні до Парижа. Він, кажуть, чарівний, уважний, зустрічається з Кіслінґом тощо. Може, Ви встигнете прибути у вівторок. Я постараюся довідатися адресу й телефон Крамштика (в Зодіаку він буває часто, Кіслінґ буває в Café du Dome [sic!] щодня о 2-й (за інформацією Гемара). Гемар виїжджає до Франції через тиждень — може, Ви його тут застанете — він запропонував поінструктувати Вас (для нього це чимало — він нелегка людина). Мар'ян полетів сьогодні на море. Він змучений — вичерпаний. Прошу, приїжджайте якнайшвидше. Я залишаюся до 16-го у Варшаві. Отримала листівку сьогодні о 6-й веч. — субота — тож допіру в понеділок спробую довідатися, як перевозять малюнки.

Тисну руку.

К. Рихтер

Я перебуваю під враженням чудової, чудової лектури — а радше переживання великої справи: — книжки про Марію Кюрі. — Вона діє на мене підбадьорливо-вітамінно.

Від Артура Сандауера[545]

29

Найдорожчий Пане Бруно!

Я збентежений Вашим листом; мені бракує слів поради чи слів розради. Мені б хотілося бути поруч із Вами. Колись я любив Вас за Ваші твори, тепер люблю за страждання. Метафізика має ту рису, що вона невиліковна. Але якби я наважився Вам щось запропонувати, то таке: визволитися, принаймні на якийсь час, від Дрогобича та околиць, виїхати до Варшави, до Парижа, або до мене, до Кракова. Ви забудете про себе. Я віддав би все, тільки б Ви були щасливі.

Я міркую про те, в чому полягає окремішність Вашої долі й інших великих людей: кожному з них, якби ми були знайомі, я міг би в подібній ситуації говорити про марноту життя тощо, протиставляючи буттю величезні поклади небуття, натомість у Вашому випадку це не мало би сенсу, бо Ви охоплюєте собою буття й небуття в домінантну цілісність, де та опозиція неможлива. Благаю Вас, якщо Ви не можете приїхати до мене або виїхати будь-куди, спробуйте якось безболісно пережити оті кілька тижнів: може, коли я буду у Вас, то бодай чимось Вам допоможу. Хоча, чим я зможу Вам допомогти? В кожному разі, пам'ятайте, що я відданий Вам і в житті, і в смерті.

Найсердечніше обіймаю.

Ваш

Артур Сандауер

Чекаю листа

[12 V 1938]

30

Дорогий Бруно!

Дякую Тобі сердечно за Твого листа, котрий мені дуже придався. Не слід, утім, надміру перейматися такими речами. Моє повсякденне життя складається з подібних випадків, яким бракує тільки відмов, щоб стати такими ж важкими, як той, про який я Тобі писав. Попри це, загальний стан, за якого можливі такі помилки, сам по собі такий, що не позаздриш. Але це стосується вже всього мого життя, а не окремих його подій. — Найближчими днями я виїжджаю на пару днів до Львова, щоб знайти яку роботу на канікулах. — Чи побачимося ми ще до Твоєї поїздки у Францію? — Я б дуже хотів тепер мати змогу писати, але не можу. Мені здається, наче мій критичний період закінчився. А я все ще не висловив усього, що в ньому містилося. — Поки що нічого нового на зміну не приходить. Чекаю новин од Тебе. Обіймаю сердечно.

Твій Артур

Самбір, 27 VI 1938

[поштова листівка, дата поштового штемпеля]

31

Дорогий Бруно!

Не знаю, в чому річ, що я досі не отримав від Тебе відповіді. Може, Ти вже виїхав до Франції? — Я був пару днів у Львові і наново зав'язав стосунки із «Chwilą»[546] Виявляється, що впродовж минулого року хтось притримував мої статті й не допускав їх до др. Гешелеса[547]. Гарна історія, чи не так? Кілька днів тому я отримав листа від Ґомбровича[548], в якому (так само, як і Ти) він пропонує мені написати статтю, яка б розмежовувала Ваші творчості у відповідь Брайтерові[549]. Він радить мені надіслати її у «Wiad. Lit.»[550]. Якщо вистачить сили, то, може, візьмуся за це. Пише мені також Ґомбрович, що занепокоєний Твоєю постійною депресією. Чи Ти щось пишеш? Я беруся за статті до «Chwili». Чекаю швидкої відповіді. Твій

А. С.

Спало мені на думку, що коли Ти репрезентуєш досократичну епоху, а Ґ[омбрович] сократичну, то я (вибач мою зарозумілість) мав би представляти александрійську. В тому є (попри мою мегаломанію) певна влучність.

Самбір, 5 VII 38

[поштова листівка, дата поштового штемпеля]

32

Дорогий Бруно!

Дякую Тобі за Твого листа, який, як і всі інші, дуже підбадьорив мене в дусі, — а — як Ти знаєш — це мені в нинішньому