Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій

Відомий галичанин, адвокат, доктор права, громадсько-політичний та культурно-освітній діяч, основоположник і один із засновників Української радикальної партії та Селянсько-радикальної партії Східної Галичини, депутат віденського парламенту, посол Галицького сейму, публіцист, журналіст, видавець, засновник товариства «Січ» і січового руху в Галичині Кирило Трильовський (6 травня 1864, с. Богутин, повіт Золочів (Галичина) —16 жовтня 1941, Коломия) походив із священичої родини: батько Йосиф Трильовський був греко-католицьким священиком, а мати Гонората Левицька була донькою греко-католицького декана в Золочеві.

Проживаючи у діда по материній лінії о. Г.Левицького, майбутній політик 1872 р. закінчив перший клас Золочівської польської школи.

1875–1876 – навчання у Золочівській гімназії, де в червні 1876 р. став одним із організаторів таємного шкільного гуртка, метою якого була пропаганда творів українських письменників.

У травні 1893 «січовий батько» став одним із засновників політичного товариства «Народна воля» у Коломиї, створеного в рамках радикальної партії. Зокрема, був присутнім на організаційному вічі товариства, яке відбулося в Коломиї у липні 1893 р. Мережа товариства охоплювала Снятинський та Коломийський повіти. К.Трильовського, як представника Української Радикальної Партії (наступниці РУРП, далі – УРП), було двічі обрано, у 1907 р. та 1911 р., до австро-угорського парламенту від виборчого округу Коломия-Косів. У 1907. р політик отримав рекордну кількість голосів – 44000. Кирило Трильовський виголосив з трибуни Віденського парламенту понад вісімнадцять великих промов, які тривали від двох до десяти годин.

Згодом К.Трильовський став одним із засновників нової Селянсько-радикальної партії. На з’їзді 16 лютого 1919 р., який проходив у приміщенні коломийської ратуші за участю 321 делегата, було обрано нову управу Селянсько-радикальної партії, яку очолив К.Трильовський; було прийнято рішення про організацію боротьби проти більшовизму, зміцнення військової організації. У відповідь на такі дії 22–23 березня 1919 р. на загальнокрайовому з’їзді УРП К.Трильовського було виключено з партії.

Після поразки національно-визвольних змагань українців К.Трильовський 1920-го року виїхав до Відня. Перебуваючи в еміграції, він переживав великі фінансові труднощі, а тому восени 1927 «січовий батько» повернувся в Галичину, зокрема у селище Гвіздець Коломийського повіту. Маючи намір взяти участь у чергових польських виборах до сейму та сенату, призначених на весну 1928 р., К.Трильовський спробував відновити членство в Українській соціалістично-радикальній партії, наступниці УРП, проте йому було відмовлено. Тому за ініціативою політика 1 січня 1928 у Львові було створено Українську соціалістично-радикальну партію – Лівицю.

Незважаючи на активну політичну діяльність К.Трильовського, найбільшим його внеском у громадське життя Галичини, що безсумнівно відіграв чималу роль у процесі формування національної свідомості галицького селянства, є заснування та керівництво січовим рухом. Зокрема, 5 травня 1900 у с. Завалля, що на Снятинщині, політик заснував перше руханково-пожежне (спортивно-протипожежне) товариство під назвою «Січ». Спортивно-пожежна діяльність цієї організації була формальним приводом її створення, справжньою ж метою її існування було пробудження національної свідомості українців шляхом відродження історичних традицій, виховання патріотичної молоді, освіти селянства.

Про велику народну любов до «Січей» свідчить їхня кількість. 1914-го налічувалось 1056 «Січей», членами яких було близько 66 тис. осіб. Центром січового руху стала Коломия, зокрема адвокатська канцелярія К.Трильовського. У період ЗУНР К.Трильовський також спробував відродити січовий рух. З його ініціативи 8 листопада 1918 у Печеніжині було відновлено першу «Січ». На 23 березня 1919 політик скликав до Коломиї Крайовий січовий з’їзд. Згідно з рішенням з’їзду було обране нове керівництво Українським Січовим Союзом, Кирило Трильовський став отаманом.

Помітний вплив на громадське життя Галичини, зокрема Снятинщини й Коломийщини, кінця ХІХ – початку ХХ ст. мала також культурно-просвітницька діяльність К.Трильовського.

На початку 1890-их у Коломиї К.Трильовський був одним із засновників просвітницького товариства «Народна спілка», метою якого було піднесення добробуту і просвіти народу через заснування читалень, бібліотек, видання популярних часописів і книжок неполітичного змісту, заснування позичкових кас, торгово-промислових спілок. На початку ХХ ст. на Покутті було близько п’ятдесяти «Народних спілок».

Чимала заслуга К. Трильовського у літературно-публіцистичній роботі, початок якої припадає на кінець 1870-их. Зокрема, у 1878 р. були опубліковані його перші поезії в «Газеті школьній» та «Букварі» О.Партицького.

У 1896–1897 роках у Коломиї, в друкарні Я.Брука, К.Трильовський видавав часопис «Громада». Це видання стояло на радикальних засадах і було призначене широкому загалу читачів. У першому його числі було задекларовано, що назва газети є згадкою про «Громаду» М.Драгоманова.

На початку ХХ ст. К.Трильовський здійснював активну видавничу діяльність, яка була насамперед спрямована на популяризацію січової ідеї. Видавничим центром січових часописів була Коломия. Тут К.Трильовський у друкарні В.Бравнера видавав популярний місячник «Зоря», двотижневик «Хлопська правда». У 1903 р. політик заснував видавництво газети «Хлопська правда», що була