Криве дзеркало війни. Міфи та загадки Другої світової - Леонід Олександрович Сапожніков

А чи не була операція «Морський лев» грандіозним блефом? Можливо, Гітлер просто лякав англійців зловісною підготовкою, щоб примусити їх до миру?

Цікава версія. Та якби він блефував, то обмежився б приготуваннями, помітними англійській розвідці, насамперед повітряній. Однак до вторгнення готувалося в суворій таємниці головне управління імперської безпеки. Його керівник Гейдріх навіть призначив своїм повноважним представником в Англії полковника СС Сікса, який мав розгорнути там нацистський терор. Сікс отримав завдання створити шість айнзатцкоманд — у Лондоні, Брістолі, Бірмінгемі, Ліверпулі, Манчестері та Глазго.

Гітлер поводився в історії з «Морським левом» дуже дивно: вимагав прискорити підготовку операції, а відтак тижнями не згадував про неї. Як це пояснити?

Річ у тім, що він, на відміну від своїх генералів, часто приймав рішення під впливом інтуїції і навіть комплексів. Згадаймо, як у липні 1941 року він відмовився від успішного наступу на Москву, побоюючись повторити долю Наполеона. А влітку 1940-го інтуїція підказувала йому, що волю англійців до опору ось-ось буде зломлено, вони проситимуть пощади, і «Морський лев» не знадобиться.

Але була ще одна причина — на перший погляд несерйозна, — яку назвав у мемуарах Вальтер Шелленберг:

«Гіммлер сказав мені: „Гітлер до смішного боїться води; у нього з нею пов’язано уявлення про нещастя“ Гіммлер вважав, що цим пояснюється інстинктивна відраза Гітлера до операції „Морський лев“».

Повіримо Гіммлеру: він добре знав свого фюрера.

Останній політ Гесса

Загадкова авантюра «нациста № 2»

За півтора місяця до нападу Гітлера на СРСР, 10 травня 1941 року, на пасовищі поблизу шотландського села Іглшем приземлився парашутист у формі капітана люфтваффе. Це був нацист номер два — заступник Гітлера по партії Гесс, якому фюрер цілковито довіряв.

Гесс заявив представникам британської влади, що прилетів з власної ініціативи із пропозицією припинити війну. Сказав, що фюрер нічого не знає про його політ, але бажає якнайскорішого миру з Британією.

Невже заступник Гітлера зважився на безумну авантюру без його відома і згоди? Для відповіді необхідно зрозуміти, якою людиною був Гесс і за яких обставин він діяв.

Гіпнотизер з вусиками

Рудольф Гесс народився 1894 року в Єгипті, який був тоді британською колонією, в родині німецького комерсанта. Місце народження має значення: Руді з дитинства непогано знав англійську і не сприймав британців як чужинців. Однак він мужньо воював з ними під час Першої світової війни, був нагороджений Залізним хрестом і отримав звання лейтенанта. Наприкінці війни здійснилася мрія Гесса: його зарахували до льотної школи поблизу Аугсбурга. Він навіть взяв участь у кількох повітряних боях, але нікого не збив і сам не постраждав. Так у його життя увійшов літак, а з ним і командир ескадрильї — Герман Герінг.

По війні Гесс вступив до Мюнхенського університету і став улюбленим студентом професора Карла Хаусхофера, генерала у відставці. Професор викладав геополітику — науку про вплив географічних факторів на політику держав і націй. Також він славився як ясновидець: міг передбачати погоду, місця падіння снарядів і результати битв. Казали, що цього він навчився в Тибеті, відвідуючи його в ті роки, коли працював у Японії німецьким військовим аташе. Особистість професора та його ідеї дуже вплинули на молодого Рудольфа.

А невдовзі, випадково потрапивши на збори в мюнхенській пивній, Гесс зустрів ще яскравішу особистість. Ось враження одного очевидця: «Кілька секунд він стояв мовчки — непоказна кульгава людина з народу, з блідим обличчям та похилими плечима, темно-каштановим волоссям, маленькими вусиками й дивними, трохи витрішкуватими блакитними очима. Увагу аудиторії він утримував нерухомим і проникливим, майже гіпнотичним поглядом. Потім заговорив — спочатку спокійно та запобігливо. Але трохи згодом його голос зірвався на хриплий крик, який за силою емоцій справляв надзвичайне враження».

Це був Гітлер. Гесс вступив до його партії одним із перших.

Пивний путч

8 листопада 1923 року нацистська партія перейшла від слів до дії і спробувала захопити владу в Баварії. Вся мюнхенська еліта зібралась у величезному пивному залі «Бюргерброй Келлер», щоб обговорити можливість відновлення монархії для виходу з тяжкої кризи. Зал, який охороняла поліція, непомітно оточили бойовики штурмових загонів (Sturmabteilungen, чи СА). Був там і сформований Гессом студентський загін. Гітлер, Гесс, Розенберг та ще декілька нацистів зуміли потрапити до залу. Спершу вони робили вигляд, ніби мирно п’ють пиво (спонсор розщедрився на три літрових кухлі по мільярду марок кожен). Раптом із тріском розчахнулися вхідні двері, й до залу, брязкаючи орденами, увірвався Герінг, а за ним — двадцять п’ять штурмовиків із пістолетами та кулеметами. Гітлер вибіг на сцену і, стрільнувши в стелю, вигукнув: «Націоналістична революція здійснилася!». Майже дослівно з виступу Леніна шістьма роками раніше, тільки той говорив про «робітничу і селянську революцію».

Але Гітлеру з Герінгом було тоді далеко до Леніна і Троцького. Вони не зуміли встановити надійний контроль над армією і не знали до пуття, що робити далі. Незабаром «пивний путч» провалився, Герінг і ще деякі змовники втекли до Австрії, а Гітлера і Гесса за рішенням суду ув’язнили у фортеці Ландсберг. Першого на п’ять років (але випустили за дев’ять місяців), другого — на півтора року (відсидів тільки третину).

У цій в’язниці вони жили у двокімнатних «камерах» з ванними кімнатами і гарячою водою, мали право шість годин на день прогулюватися садом та приймати відвідувачів, щодня отримували по кухлю пива або по бокалу вина. «Я тут влаштувався цілком щасливо, — писав Рудольф Гесс матері, — й можу щодня спілкуватися з цим чудовим хлопцем Гітлером».

Саме в Ландсберзі Гітлер почав писати «Майн кампф». Є версія, що Гесс, виходячи з ідей Хаусхофера про розширення «життєвого простору» для Німеччини і про союз із Японією, був автором окремих глав. Принаймні він доніс ці ідеї до Гітлера, і той використав їх у своїй «біблії нацизму».

«Фрау Гітлер»

Після Ландсберга Гесс мав вибір: стати асистентом професора Хаусхофера чи особистим секретарем Гітлера. Він вибрав Гітлера, якого любив, за власними словами, навіть більше, ніж свою молоду дружину. Гесс, високий чоловік з вольовим обличчям, майже по-жіночому ревнував шефа до тих, хто його оточував. Дотепники навіть прозвали Гесса «фрау Гітлер».

Попри численні поточні справи він сідав часом за штурвал літака. Це була можливість вирости в очах фюрера. Одного разу він кружляв на спортивному аероплані низько над площею, де мітингували соціал-демократи, і глушив ревінням мотора промови ораторів. А 1927 року після першого трансатлантичного перельоту Чарльза Ліндберга