Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц
Чекаю на Вас із тугою та вітаю сердечно.
Бруно Шульц
[10 X 1940]
130
Дорога Пані Аню!
То я власне гірко собі дорікаю, що лишив Вас без слова пояснення та створив враження, наче моє мовчання якось пов'язане зі сценою, яку Ви мені влаштували. Слід зізнатися, та сцена не була позбавлена поетичного чару, яким дихає вся Ваша особа та всі Ваші забаганки. Я відчув її як раптовий напад вітру з дощем — у квітні, коли ті бризки дощу, б'ючи в обличчя, не можуть інакше, як тільки пахнучи весною.
Я не приїхав у суботу, позаяк мене викликали в терміновій родинній справі до Стрия, де я провів увесь той день. Украй огидно, що я не вибачився за те, що не приїхав. Навіть ніколи й не подумайте, що я втратив до Вас симпатію чи інтерес. Я завжди думаю про Вас зі зворушенням і вдячністю. Все, що Ви робите, миле й поетичне. І думаю, що наша дружба має ще попереду тривалу історію, містить у собі потенціал багатьох подій і перипетій. Від нашої відваги та заповзятливості залежить, чи та потенційна історія, напнута між нами, — набуде конкретики.
Я зайнятий заробітками, ремісничим малюванням[406]. За оті речі, намальовані у Вашій присутності, грошей іще не отримав. Мене запросили спеціальним листом до співпраці в «Nowych Widnokręgach»[407], польському щомісячнику під редакцією Василевської[408]. Але що ж я можу для них написати? Я щораз більше переконуюся, який я далекий від реального життя і як мало орієнтуюся у віяннях часу. Усі якось знайшли собі свою нішу, а я зостався на слизькому. Це наслідок браку еластичності, певної безкомпромісності, якої я не схвалюю. Може б, Ви коли приїхали? Тільки по вівторках і четвергах маю зайняті пополудня, в інші дні завжди вільний. Дуже сердечно вітаю.
Бруно Шульц
15 XI 1940
Пані Хвістек сердечно запрошую.
131
Дорога Пані Аню!
Вибачте мене за довге мовчання. Мої пояснення не будуть для вас переконливими. Лишень прийміть до відома, що в моєму ставленні до Вас нічого не змінилося. Маю різні клопоти, про які Вам колись усно розповім. Через них я не міг вибратися до Борислава. Щось завжди ставало на заваді. Приїжджайте, я з нетерпінням на Вас чекаю. По вівторках і четвергах я зайнятий пополудні. Я нервово хворий, не здатний до жодної праці, яка не лежить на лінії моїх уподобань. Іноді я цілковито ламаюся, іноді ще підводжуся після падіння. Сердечно Вас вітаю.
Бруно Шульц
13 І 1941
132
Дорога Пані Аню!
Ваше мовчання було якимось шпичаком, який глухо дошкуляв у моїй свідомості. Я думав, що Ви були збентежені та розчаровані моєю (минулого разу) духовною тупістю. Тим часом я дуже жвавий і внутрішньо активний, тільки фізично недужий так, що не зміг здобутися на візит до Вас (пішохідний маршрут на Мосціцького 30). Маю аневризму аорти, але останнім часом знову трохи покращало.
Приїжджайте в неділю, буду дуже втішений. Може, врешті, пощастить із погодою, то підемо трохи в краєвид, як торік. Отож, Ви безповоротно перебираєтеся до Львова? Шкода, мої плани переїзду не справдилися. Новелу мою Важик[409] не прийняв. Я її Вам почитаю. Чекаю на Вас із радістю. Тепер у мене мешкає євр. поет Бер Горовиць[410].
Вітаю сердечно.
Бруно Шульц
[10 V 1941 p.]
133
Дорога Пані Аню!
В неділю приїхав до мене Сандауер[411], і тому я не зміг дотримати обіцянки. Він залишив мене дуже пригніченого. Мій комплекс «утраченого життя» «без майбутнього» віджив під його впливом. Він приїхав у дуже добрій формі, з усією нещадністю молодого покоління, яке вимагає звільнити місце для себе. Природно, все це тільки натяками, прямо сказано не було. Ви потішатиметеся з того мого досвіду, може, зрештою, підмовленого моєю іпохондрією. Ви зовсім інакше на мене дієте.
Прошу Вас дуже, приїжджайте до мене якось (до неділі). Незалежно від того я приїду в неділю, можливо, до полудня. Тепер такі чудові дні, навіть коли падає дощ, що слід проводити їх із кимось чутливим і близьким, коли сам занадто зубожів і підупав, щоб зазнавати радості й надії. Дедалі частіше я відчуваю, що захоплення світом, ланки безкорисливої радості є лише формами особистої надії, загальними образами життєствердження, проектованими на художнє сприйняття. Чекаю Вас щодня до 6-ї вечора. Сердечно вітаю.
Бруно Шульц
4 VI [1941]
134
Дорога Пані Аню!
Я був дуже засмучений, дізнавшись, що розминувся з Вами. Я в неділю застудився і вирішив залишитися вдома. Увечері Ю. Віт[412] витягнув мене з дому, через це я втратив зустріч із Вами. Прошу Вас дуже не розчаруватися в мені та приїхати в найближчі дні. Я зараз дуже сумний і у глибокому занепаді. Може б, Ви мене трохи підбадьорили. Ніколи ще мені не було так погано. Порадьте мені щось. Може, однак проконсультувати дра [sic!] Райнґольда в Трускавці? Чи Ви з ним знайомі? Може б, Ви могли звернутися до нього в тій справі?
Очікую Вашого приїзду з нетерпінням і сердечно вітаю.
Бруно Шульц
9 VI 1941
135
Дорога Пані Анно!
Не дорікайте собі через нерівні привілеї. Вони компенсуються скороченням моєї рухливості, віком, комплексами. Тішуся, що Ви іноді про мене думаєте і пам'ятаєте. Запрошую Вас сердечно і з радістю. Щодня чекатиму до 6-ї вечора, бо гадаю, що пізніше Ви не приїдете. Чуюся трохи краще і маю велику охоту на прогулянку з вами, на розмову. Дякую Вам за листівку. Сердечно вітаю.
Бруно Шульц
Чи могли б Ви привезти мені Die Heimkehr[413]. Прошу привітати від мене Вашу Приятельку[414].
13 VI 1941
136
Дорога Пані Аню!
Я все ще перебуваю під враженням від Ваших чарівних метаморфоз. Гадаю, що вони тому такі зворушливі, бо не залежні від Вашої волі, такі автоматичні й неусвідомлені. Це так, наче хтось нишком підсовує когось іншого, підмінює Вас, а Ви наче прибираєте ту нову личину й сприймаєте її як саму себе, і граєте свою партію далі на новому інструменті,
