Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський - Бруно Шульц
Бруно Шульц
5 III 1939
119
Дорогий Пане Мар'яне!
Ваше питання настільки визріло (в «Polminie»), що там хочуть із Вами зустрітися. Мені доручили спонукати Вас з'явитися в «Polminie» в п'ятницю о 2 год. пополудні. Будьте ласкаві з'явитися в дружини майора пані Пітак у польмінівській колонії, а вона надасть Вам усю інформацію та скерує Вас до когось із директорів. П. дружина майора — це та особа, яка Вами заопікувалася. Постарайтеся їй сподобатися, що Вам буде неважко, якщо Ви покладетеся на свою натуру та вроджену чарівність. То допіру початок, і мушу Вас просити, щоб Ви не тішилися надмірними сподіваннями, бо ще нічого певного.
Після повернення з «Polminu» зайдіть до мене, бо я дуже цікавлюся результатом. Панна Лаура, напевно, теж до мене прийде. Не нервуйте й не хвилюйтеся. Пані Пітак відрекомендує Вас якомога сердечніше, отож Ви можете бути впевнені у прихильному ставленні під час того візиту.
Дуже сердечно Вас вітаю та обіймаю.
Бруно Шульц
22 III 1939
120
Дорогий Пане Мар'яне!
Віт[380] приїхав від Вас осяяний, наче одкровенням, Вашою поезією. Він глибоко перейнявся фактом народження в такому відлюдді великої поезії. Щирість його потрясіння для мене поза всяким сумнівом. Я сам був глибоко зворушений і схвильований, хоча й засмучений водночас, що, немов сліпий, мушу чути від інших радісну новину. Мене підтримує надія, що, може, мої очі ще розплющаться. Бо я тепер перебуваю в поглинальному періоді, періоді об'єктивності та ясності. Менш поглинутий собою, менш занурений у власний світ — я починаю розуміти інших. Хотів би побачитися з Вами і знову піддатися Вашій поезії. Марк З.[381] сказав мені, що Ви до мене приїдете. Мені прикро зізнатися, що Ваш візит втішив би мене подвійно, якби Ви побували у мене самотою, оскільки присутність Віта — не знаю, чому — гнітить мене й паралізує. П. Аня[382] була свідком, як я недавно був прикро вражений його присутністю. Звісно, кажу це Вам по секрету. Може б, Ви це так влаштували, щоб побувати окремо в мене, або в інший день, або спочатку в мене, а потім у Віта.
Сподіваюся, що такий потужний відгук у доброго поета, не схильного переоцінювати інших, зміцнить Вашу віру та довіру до себе. Тішуся, що такий поет, як Ви, є шанувальником моїх творів. Сподіваюся від зустрічі з Вами якогось пожвавлення та зміцнення.
Обіймаю Вас сердечно.
Бруно Шульц
28 V 1941
До Тадеуша Войцеховського[383]
121
Дорогий Пане Тадеуше!
Молодий і симпатичний музика[384] привіз мені від Вас вітання. Виявилося, що Ви перебуваєте у Львові, а я думав, що десь на Заході. Повіяло давніми часами, такими нині далекими, наче мене хто збудив після тривалої летаргії та назвав мене моїм власним іменем, яке я забув. Я став настільки анонімним, чужим самому собі, що коли хтось із минулого приходить мене відшукати, я гадаю, що він помилився, що він загубився у часі, що мене вже давно немає… Це так, наче через багато-багато років хтось повернувся на батьківщину. Він здається собі власним сином, народженим після смерті батька, він не знає, чи то все діти тих, кого він знав, чи вони самі… Він чує неймовірні речі: ск., що Юрек[385] одружився… — факт цілком нестравний, ні на що не схожий… А що Ви поробляєте? Чи й Ви змінилися? Чи живете Ви ще ковтком Парижа, якого Ви трохи вхопили[386]? Чи Ви мені взагалі відпишете?
Спало мені на думку, що, може, Ви могли б мені допомогти, видобутись із глибокої летаргії, в якій я живу. Організована мист. школа, в якій Ви навчаєте[387]. Може, там би знайшлося яке місце для мене? Може, мені б довірили один із другорядних предметів: польську літературу, історію мистецтва, перспективу, чи, може, знайшлося б місце в графічній робітні, може, історія архітектури?
Не знаю, чи Вам відомо, які тепер вимоги й правила у звичайних школах, де навчають креслення. Людина мого покрою не може того витримати й місяця, перетворюючись у бездушну машину. Можете мене врятувати від фізичного та духовного знищення? Порекомендуйте щось, порадьтеся з колегами та приятелями. Як живе Юрек? Чи має якусь посаду? Поінформуйте його про мою долю, бо я не знаю його адреси. Не гнівайтеся на мене за цей напад і не залиште мене без відповіді.
Вітаю Вас сердечно.
Бруно Шульц
Дрогобич, 4.ІХ.1940
122
Дорогий Пане Тадеуше!
Дуже сердечно дякую Вам за милу й вичерпну відповідь. Я вже й не сподівався на неї, звикнувши до сучасних післявоєнних звичаїв, не знав, що натраплю на стільки зичливості й сердечності, й дуже тим тішуся. Мені було приємно почути, що Ви мого листа частково спровокували. З повідомлення п. Марка[388] я про це не здогадався і написав під впливом власного імпульсу. (До речі, п. Марек дуже милий, інтелігентний і дотепний, і я вдячний Вам за посередництво у знайомстві). І я хотів би бути трохи ближче до Вас. Мене цікавлять Ваші роботи, малярські та архітектурні. Поблизу Вас я міг би мати багато користі. Я маю відчуття, що мені щойно тепер відкрилися очі на світ (бо я був замкнений у собі), і я страшенно беручкий та жадібний до знань, я, який ніколи нічого до ладу не вчився. Втім, попри те, що я хотів бути поруч із Вами (також і Марек мене вабить своєю мист. вразливістю і смаком), не можу поки що приїхати. Сталося так, що я отримав «путёвку» до Трускавця, якою мушу скористатися з огляду на здоров'я, з яким увесь час зле. В найближчі дні виїжджаю. Сподіваюся, що вже до школи не повернуся. То єдина надія, яка мене підтримує. Тоді я почну клопотання у Вашій школі. На якій підставі туди приймають? Чи треба представити якісь роботи? Чи в умовах конкуренції стількох «справжніх» малярів у Львові я матиму бодай якісь шанси? Гадаю, що закінчення мого перебування в Трускавці збігатиметься з Вашим поверненням із Москви[389]. Чи отримали Ви якусь
