Макуха - Дмитро Чобіт

Тимошенко єдиного, так званого антиінфляційного, проекту. Для того, аби його розглянули депутати (а це ж 379 сторінок тексту), потрібно його розмножити і їм роздати, а роздають лише у пленарні дні. Тобто при найоперативнішій роботі секретаріату його могли роздати щойно вранці 13 травня! І не раніше. Однак депутати повинні його вивчити і розглянути в комітетах. Мінімально встановлений для цього термін — 5 днів. Скажіть, будьте добрі, навіщо Прем'єр-міністру України, високошановній Юлії Володимирівні Тимошенко, потрібно було кидати усю фракцію свого імені у півтори сотні бездумних «кнопкодавів» на блокування трибуни і президії Верховної Ради України? Чому вона так вчинила? Для чого ця дама з косою влаштувала ганьбище для України перед усім цивілізованим світом? І головне запитання: чи поважає сама себе Юлія Тимошенко після того, що вона скоїла 13 травня 2008 року?

А тепер ще раз повернуся до так званих бютівських антиінфляційних законопроектів. Останній, внесений членом «команди» Ю. Тимошенко Сергієм Терьохіним, мав таку саму назву, як і проект уряду, його зареєстрували вже після того, як фракція імені Юлії Тимошенко «наглухо» (вислів керівника фракції І.Г. Кириленка) заблокувала роботу Верховної Ради. Цей проект навіть теоретично не могли роздати народним депутатом до цієї грандіозно-нікчемної і дивовижно-бездарної тимошенківської авантюри! У світлі вищесказаного Юлія Володимирівна Тимошенко може сміливо претендувати на номінацію «Авантюрист 2008 року», тут їй конкуренції не складе ніхто.

Але і це ще далеко не все. Проекти, внесені Кабінетом Міністрів і Сергієм Терьохіним («нашою командою», за термінологією Ю. Тимошенко), мають одну і ту саму назву, ідентичний текст, однак різну кількість сторінок. Для того, аби достеменно дізнатися, у чому суть, слід дуже уважно їх проаналізувати, але це вже окрема і, мабуть, теж дуже цікава тема. Бо навіщо було фракції БЮТ 16 травня 2008 р. підтримувати не урядовий проект, а проект С. Терьохіна? Уявіть собі: Кабінет Міністрів України на своєму засіданні голосує за проект закону, вносить його у Верховну Раду, а рівно через 5 днів цей самий законопроект у значно «врізаному» вигляді подає у ту ж Верховну Раду депутат С. Терьохін (член цієї ж «нашої команди»), і за нього дружно голосують всі бютівці та нашоукраїнці! Що вилучили із законопроекту, який схвалив Кабмін, чому його так страшно кастрували, скоротивши на 106 сторінок? Де тут собака зарита? Ось вам наяву приклад злагодженої роботи так званої «нашої команди» Юлії Тимошенко. Та якщо хтось із бютівців насмілиться стверджувати, що проект С. Терьохіна був значно кращий і корисніший для народу, то я його запитаю: «А навіщо ж тоді проект готував уряд, залучаючи до цього різноманітних фахівців, проводячи розрахунки та усілякі експертизи?» Для чого така законотворча комедія, панове бютівці?

Подання законопроекту про митний тариф від Кабінету Міністрів

5. Союзна конкуренція

Ні для кого в Україні не є таємницею, що після Помаранчевої революції блоки Юлії Тимошенко і «Наша Україна» стали конкурентами на спільному електоральному полі. Але ця конкуренція набула вкрай хворобливого та шкідливого характеру. Замість конкуренції кращих ідей, кращих пропозицій, кращих і сильніших особистостей, почали застосовуватися підлі і підступні прийоми: обман, обмови, провокації. Починаючи з дня інавгурації новообраного Президента України Віктора Ющенка, ці брутальні методи стали основною і безвідмовною зброєю БЮТ. Як це робилося, досить докладно описано у моїх книгах «Монолітне болото» і «Фарисеї». Відтоді дискредитація «Нашої України» та Президента України Віктора Ющенка склали основу діяльності Блоку Юлії Тимошенко. Своєрідним вінцем цього підступного процесу стало справжнє всеукраїнське ганьбище, влаштоване особисто Юлією Тимошенко 13 травня 2008 року у Верховній Раді України.

Але, що найцікавіше: нашоукраїнці вже вкотре витерли брудний плювок в обличчя, зробивши вигляд, ніби то на них упала роса небесна. Яскравим прикладом цього служить заява фракції «Наша Україна» від 16 травня 2008 року, виголошена керівником фракції В'ячеславом Кириленком. Червоною ниткою крізь цю заяву проходить якесь незрозуміле виправдовування перед БЮТ: тут і запевнення, що «блокування нашими партнерами по коаліції з «Блоку Юлії Тимошенко» парламентської трибуну було безпідставним та непотрібним», і що «усі питання, на внесенні яких до порядку денного наполягали наші колеги, були в порядку денному ще в понеділок ввечері», і ремарка: «що від цього виграла країна і коаліція, нам не відомо». На завершення В. Кириленко урочисто заприсягнувся: «Ми будемо сьогодні голосувати за умовно антиінфляційний пакет, який внесений частиною народних депутатів». Правда, у заяві несміливо прозвучав невеличкий докір лже-союзнику за блокування виступу Президента України із Щорічним Посланням до Верховної Ради України — нашоукраїнці навіть наважились заявити: «Такого роду дії наших партнерів по коаліції ми розцінюємо як свідомий і недружній крок по відношенні до глави держави і до партнерів по коаліції». Аби бютівці, боронь Боже, не образились за таке нечуване зухвальство на їхню адресу, В. Кириленко запевнив, що очолювана ним фракція «готова голосувати» за все, що внесе БЮТ. І на завершення В. Кириленко, порадив аби Кабінет Міністрів України таки розробив і затвердив «справжній пакет антиінфляційних заходів».

Уже з цього пасажу добре видно: В. Кириленко і його колеги знали, що жодних антиінфляційних проектів на той момент у Верховній Раді не було. Для чого ж тоді виправдовуватися? А головне — перед ким? Можна лиш уявити, який гомеричний регіт та кепкування охопили верховодів БЮТ, коли вони перечитували ці нашоукраїнські «перли». У таких випадках О. Турчинов, посіпуючи головою, сміється до сліз і аж присідає — бачив це на власні очі.

Пишу так, бо В'ячеслав Кириленко припустився величезної помилки, визнавши існування так званого «антиінфляційного пакета законопроектів», якого насправді ніколи не було. І хоча він його все ж назвав «умовним», але визнав. Цю помилку досить чітко підмітив і використав його однофамілець і керівник фракції БЮТ Іван Кириленко, який одразу ж заявив, що «ключовою у виступі колеги була теза про те, що антиінфляційні законопроекти були в порядку денному». Насправді у порядку денному сесії Верхової Ради України згаданих вище п'яти, дійсно умовних, так званих антиінфляційних проектів не було і не могло бути, бо для того потрібне рішення Верхової Ради про їхнє включення до порядку